Ухвала

від 27.10.2014 по справі 32/81-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4280/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Степашка О.І. Суддів: Голубєвої Г.К. Костенка М.І. Маринчак Н.Є. Федорова М.О.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 у справі № 32/81-А (№К/800/23356/14 - номер справи у Вищому адміністративному суді України) за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Приватного підприємства «Флешімпекс», Приватного підприємства «Твін» про визнання договору № 03/10 від 03.10.2003 недійсним, стягнення коштів за недійсним правочином, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014 у названій справі.

Відповідно до ст. 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом ст. ст. 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.07.2014 заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме - положень ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

В обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2004 № 17/180, в якому, на його думку, згадані норми права застосовані інакше, ніж у даній справі.

Між тим, відповідно до положень ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, тобто об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту рішення Вищого адміністративного суду України, наведеного заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у ньому розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.

Приписи ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.

У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданого як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішення Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.

Крім того, слід зазначити, що в оскаржуваній ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014, на відміну від доданої постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2004 № 17/180 встановлено відсутність підстав визнання договорів такими, що укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та як наслідок, відсутні підстави для застосування наслідків, визначених ст. 207 Господарського кодексу України.

Також, в обґрунтування своїх вимог заявник додає копію постанови Верховного Суду України від 18.11.2003 № Д27/68(03/260), в якій, на його думку, згадані норми права застосовано інакше, ніж у даній справі.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що до переліку рішень, на які робиться посилання для підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, відносяться рішення таких касаційних судів (інстанцій): Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України як касаційної (третьої) інстанції, а також рішення апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України від 22 лютого 2007 року № 697-V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ». Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним.

До зазначених судових рішень не належать рішення Верховного Суду України, ухвалені Верховним Судом України, який за винятковими обставинами переглядав рішення, ухвалені у касаційному порядку.

У зв'язку з цим, судовим рішенням, на яке зроблено посилання, може бути рішення суду касаційної інстанції, до повноважень якого законодавством, чинним на час ухвалення рішення, було віднесено касаційний розгляд справи.

До таких судових рішень не належать постанови Верховного Суду України, на які заявником здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, оскільки вказані постанови була прийняті внаслідок перегляду за винятковими обставинами рішення, ухваленого у касаційному порядку.

Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.

Керуючись ст.ст. 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску справи для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.06.2014.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) Степашко О.І. Судді (підпис) Голубєва Г.К. (підпис) Костенко М.І. (підпис) Маринчак Н.Є. (підпис) Федоров М.О.