Постанова

від 30.10.2014 по справі 808/6114/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року 15:46Справа № 808/6114/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: Ткаченко Т.М.,

представника відповідача: Аксаріна Р.М., ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Югомет плюс»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201

ВСТАНОВИВ:

25.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Югомет плюс» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201.

Ухвалою суду від 26.09.2014 відкрито провадження в адміністративній справі №808/6114/14, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 14.10.2014. Розгляд справи відкладався до 23.10.2014 у зв'язку із неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 23.10.2014 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 30.10.2014 для надання додаткових доказів.

30.10.2014 провадження у справі поновлено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначив що, господарські операції позивача підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту за спірною операцією. Підприємства несуть виключно індивідуальну відповідальність за виконання ними свого обов'язку по сплаті податку, оскільки на них законодавством покладено обов'язок ведення податкового обліку та подання звітності. Спірне податкове повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201 винесено відповідачем без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства є протиправним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися, з підстав, викладених у запереченнях на позов. Зазначили, що позивачем протягом періоду, що перевірявся придбавався склобій та експедиційні послуги у ТОВ «Прогресс СК» (ЄДРПОУ 38587003), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі. м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області. В ході проведення перевірки встановлено, що у підприємства ТОВ «Югомет плюс» відсутні оригінали податкових накладних (до перевірки надані факсові копії податкових накладних). Таким чином, підприємством ТОВ «Югомет плюс» у складі податкового кредиту відображена сума по взаємовідносинам з ТОВ «Прогресс СК» у сумі ПДВ 122 172 грн. 72 коп., у т.ч. по періодам: січень 2014 року у сумі 122172 грн. 72 коп., яка не підтверджена належним чином оформленими первинними документами. Вважає висновки податкової обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним. Просить у задоволенні позову відмовити.

Також, у судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_4 - головний бухгалтер підприємства позивача, ОСОБА_3 - директор підприємства позивача та ОСОБА_5 -офіс-менеджер, які були присутні при проведенні перевірки та які надали пояснення, що на перевірку були надані оригінали первинних бухгалтерських документів, у тому числі податкових накладних.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 30.10.2014 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, в період часу з 28.08.2014 по 05.09.2014 фахівцями відповідача проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Югомет плюс» (код за ЄДРПОУ 36015425) з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.07.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 12.09.2014 №130/22-01/36015425 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Югомет плюс» протягом періоду, що перевірявся придбавало склобій та експедиційні послуги у ТОВ «Прогресс СК» (ЄДРПОУ 38587003), яке знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі. м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області. Взаємовідносини між ТОВ «Югомет плюс» та ТОВ «Прогресс СК» здійснювались на підставі договору-постачання №30/12-13с від 30.12.2013 та договору транспортного експедирування №30/12-13 у від 30.12.2013.

Порушення виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту податкових накладних, виписаних ТОВ «Прогресс СК» на адресу ТОВ «Югомет плюс». В ході проведення перевірки встановлено, що у підприємства ТОВ «Югомет плюс» відсутні оригінали податкових накладних (до перевірки надані факсові копії податкових накладних).

Від ДПІ у Київському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області отримано акт від 28.03.2014 №196/05-64-15-01/38587003 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прогресс - СК» (38587003), щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами - постачальниками, контрагентами - покупцями.

Підприємством ТОВ «Югомет плюс» суму ПДВ 122 172 грн. 72 коп. по контрагенту ТОВ «Прогресс СК» відображено в січні 2014 року в декларації з податку на додану вартість в розділі 3 додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Таким чином, підприємством ТОВ «Югомет плюс» у складі податкового кредиту відображена сума по взаємовідносинам з ТОВ «Прогресс СК» у сумі ПДВ 122 172 грн. 72 коп., у т.ч. по періодам: січень 2014 року у сумі 122172 грн. 72 коп.

В податковому обліку ТОВ «Югомет плюс» податкові накладні, які отримані від ТОВ «Прогресс СК» включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних у розділ 1 «Отримані податкові накладні» та до Декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року.

В бухгалтерському обліку операції з придбання послуг відображено: Д-т 281 «Товари на складі» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками; Д-т 644 «Податковий кредит» К-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками».

У висновках акту перевірки зазначено, що ТОВ «Югомет плюс» в порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №966 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1996 за №168/704; пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.1, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», підприємством завищено податковий кредит в загальній сумі 122 172 грн. 72 коп., в тому числі по періодах: за січень 2012 року у сумі 122 173 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем складено податкове повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 183 259 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем - 122 173 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 61 086 грн. 50 коп.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В акті перевірки відсутнє посилання на те, що податок на додану вартість віднесений до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених з порушенням діючого законодавства.

Віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту здійснено по першій події відповідно до вимог законодавства.

Інших обмежень щодо права на податковий кредит, для операції, по яким податкові накладні не підлягають державної реєстрації, законодавством не передбачено.

Окрім того, порушення контрагентом вимог податкового законодавства чи не виконання ним своїх зобов'язань перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не може бути.

Статтею 3 Закону України №996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не доведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають наведеним вимогам Закону.

В судовому засіданні представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із вищезазначеним контрагентом (ТОВ Прогресс СК») були надані для долучення до матеріалів справи усі документи, що засвідчують вчинення таких операцій з безпосереднім постачальником позивача, які також знайшли своє відображення у акті перевірки, зокрема: договір, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт, виписки з банку, тощо.

Так матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Югомет плюс» і ТОВ «Прогрес СК» укладений договір постачання № 30/12-13с від 30.12.2013, згідно якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві склобій, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами договору.

ТОВ «Прогрес СК» відвантажило ТОВ «Югомет плюс» склобій за видатковими накладними.

Між ТОВ «Югомет плюс» і ТОВ «Прогрес СК» укладений договір транспортного експедирування № 30/12-13у від 30.12.2013 згідно якого Експедитор зобов'язується надати послуги з перевезення вантажу, а Замовник зобов'язується прийняти послуги та сплатити певну суму згідно з умовами договору. ТОВ «Прогрес СК» надало ТОВ «Югомет плюс» послуги з перевезення склобою. Факт надання послуг підтверджується актами здачі - прийняття робіт. Вартість склобою та наданих послуг ТОВ «Югомет плюс» сплатило ТОВ «Прогрес СК» повністю шляхом перерахування грошових коштів за платіжними дорученнями. ТОВ «Прогрес СК» надано ТОВ «Югомет плюс» податкові накладні, які позивач включив до складу податкового кредиту.

Згідно показань свідків ОСОБА_4 - головного бухгалтера підприємства, ОСОБА_3 - директора підприємства та ОСОБА_5 -офіс-менеджера на перевірку були надані оригінали первинних бухгалтерських документів, у тому числі податкових накладних.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України".

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югомет плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2014 №0001642201,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 16.09.2014 №0001642201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 183259грн.50коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югомет плюс» (юридична адреса: пр.- т. Моторобудівників, буд.54, м.Запоріжжя, 69000; поштова адреса: а/с -660, м.Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 36015425) судовий збір у розмірі 366 (триста шістдесят шість) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий