Рішення

від 28.10.2014 по справі 908/2961/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 9/83/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2014 Справа № 908/2961/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)

до відповідача: Відділу освіти, молоді та спорту Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Войкова, буд. 102)

про стягнення суми 30436,42 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Демченко Р.В. (дов. № 19/0023 від 01.10.13)

Від відповідача: Сирота В.І. (дов. № 01/946 від 14.10.14)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача суми 32214,05 грн., з яких: сума 25205,95 грн. - основний борг, сума 3306,04 грн. - пеня, сума 2921,99 грн. - інфляційні втрати, сума 780,07 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2961/14, судове засідання призначено на 23.09.2014р. Ухвалою суду від 23.09.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 15.10.2014р. Ухвалою суду від 15.10.2014р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять днів - до 04.11.2014р., цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 28.10.2014р.

28.10.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

20.10.2014р. до господарського суду від позивача надійшло письмове клопотання, в якому останній фактично повідомляє про сплату відповідачем основного боргу, просить стягнути з відповідача суму 1340,65 грн. пені, суму 3054,82 грн. інфляційних втрат, суму 835 грн. 3 % річних.

У судовому ж засіданні 28.10.2014р. представник позивача подав письмову заяву, в якій зазначив, що остаточно просить стягнути з відповідача суму 25205,95 грн. основного боргу, суму 1340,65 грн. пені, суму 3054,82 грн. інфляційних втрат та суму 835 грн. 3% річних. Тобто, в цілому, позивачем заявлено про зменшення розміру позовних вимог.

Заява про зменшення розміру позовних вимог не суперечить приписам ст. 22 ГПК України та прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом спору у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 30436,42 грн., яка складається з: суми 25205,95 грн. основного боргу, суми 1340,65 грн. пені, суми 3054,82 грн. інфляційних втрат та суми 835 грн. - 3% річних.

Позивач на обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, зокрема, про наступне. На виконання умов договору № 2 від 29.12.2012р. та № 101 від 01.04.2011р. позивач здійснював технічне обслуговування газопроводів, зокрема, на протязі грудня 2012р., січня-грудня 2013р. Загалом позивачем у вказаний період було надано послуг на загальну суму 25205,95 грн. (за договором № 2 - на суму 22859,90 грн., за договором № 101 - на суму 2346,05 грн.). Однак відповідач оплату за надані послуги не здійснив. У зв'язку з чим, позивач, не підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму 25205,95 грн. основного боргу, а також суму 1340,65 грн. пені, суми 3054,82 грн. інфляційних втрат та суми 835 грн. - 3% річних.

Відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав викладених у відзиві на позовну, який надійшов до суду 18.09.2014р., зазначивши, зокрема, наступне. Відповідно до акту звіряння від 17.09.2014р. заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня. Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій, відповідач зазначив, що він є бюджетною організацією і всі його фінансові операції залежать від бюджетних асигнувань та призначень. Розпорядники коштів проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, визначених кошторисом. Лише в серпні 2014р. були виділені кошти та зареєстровані фінансові зобов'язання на суму 25205,95 грн., для сплати суми за договорами з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз". Зазначена сума була сплачена в цьому ж місяці, що підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 28.08.2014р., № 169 від 02.06.2014р. (проведено банком 11.08.2014р.), № 196 від 02.06.2014р. (проведено банком 11.08.2014р.). На підставі викладеного, а також посилаючись на ст. 614 ЦК України просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (виконавець, позивач у справі) та Відділом освіти, молоді та спорту Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (замовник, відповідач у справі) був укладений договір на технічне обслуговування та ремонт газопроводів і споруджень на них № 101, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець відповідно до Правил безпеки систем газопостачання України приймає на технічне обслуговування та плановий ремонт, визначений в договорі об'єкт, згідно акту розмежування зони обслуговування (п.1 договору).

Пунктами 7.1., 7.2. договору визначено, що термін дії договору - з моменту підписання його повноважними представника обох сторін до 31.12.2011р. Якщо за місць до закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про розірвання, договір вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах.

29.12.2012р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (виконавець, позивач у справі) та Відділом освіти, молоді та спорту Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (замовник, відповідач) був укладений договір на технічне обслуговування та ремонт газопроводів і споруджень на них № 2, відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець відповідно до Правил безпеки систем газопостачання України приймає на технічне обслуговування та плановий ремонт, визначений в договорі об'єкт, згідно акту розмежування зони обслуговування (п.1 договору).

Пунктами 7.1., 7.2. договору визначено, що термін дії договору з 02.01.2013р. по 31.12.2013р. Якщо за місць до закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про розірвання, договір вважається продовженим на той же строк, на тих же умовах.

Відповідно до п. 2.3.1. вказаних договорів виконавець має право одержувати оплату за виконані роботи відповідно до умов даних договорів.

Згідно з п. 3.1. договорів вартість технічного обслуговування та ремонтних робіт визначається виконавцем на підставі договірної ціни відповідно до додатка № 1, що є невід'ємною частиною даних договорів.

Пунктом 3.4. договорів визначено, що оплата за технічне обслуговування та ремонтні роботи проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця щомісяця (щокварталу), не пізніше 10 числа місяця, що випливає за звітним місяцем (кварталом), відповідно до рахунку, виставленому виконавцем.

Згідно з п. 4.1. договорів здача-приймання робіт за даним договором оформлюється актом виконаних робіт, що підписується повноваженими представниками обох сторін.

Виконані роботи вважаються зданими виконавцем і прийнятими замовником по якості та обсягу від дня підписання обома сторонами акту виконаних робіт (п. 4.4. договорів).

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, за договором № 101 від 01.04.2011р. позивачем у грудні 2012р. було надано послуги з технічного обслуговування газопроводів та споруджень на них на загальну суму 2346,05 грн., що підтверджується складеними обома сторонами актами виконаних робіт, а саме: № б/н від 29.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 1397,35 грн., № б/н від 29.12.2012р. за грудень 2012р. на суму 948,70 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Для оплати відповідачу були надані рахунки, копії яких також знаходяться в матеріалах справи.

За договором № 2 від 29.12.2012р. позивачем у період з січня 2013р. по грудень 2013р. було надано послуги з технічного обслуговування газопроводів та споруджень на них на загальну суму 22860 грн., що підтверджується складеними обома сторонами актами виконаних робіт (копії актів містяться в матеріалах справи), а саме: № 4 від 31.01.2013р. за січень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 5 від 31.01.2013р. за січень 2013р. на суму 682,96 грн., № 7 від 26.02.2013р. за лютий 2013р. на суму 1222,04 грн., № 8 від 26.02.2013р. за лютий 2013р. на суму 682,96 грн., № 14 від 29.03.2013р. за березень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 15 від 29.03.2013р. за березень 2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 30.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 30.04.2013р. за квітень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 6 від 24.05.2013р. за травень 2013р. на уму 682,96 грн., № 7 від 24.05.2013р. за травень 2013р. на суму 1222,04 грн., № б/н від 27.06.2013р. за червень 2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 27.06.2013р. за червень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 5 від 31.07.2013р. за липень 2013р. на суму 682,96 грн., № 6 від 31.07.2013р. за липень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 5 від 30.08.2013р. за серпень 2013р. на уму 682,96 грн., № 6 від 30.08.2013р. за серпень 2013р. на суму 1222,04 грн., № 1 від 30.09.2013р. за вересень 2013р. на суму 682,96 грн., № 2 від 30.09.2013р. за вересень 2013р. на суму 1222,04 грн., № б/н від 31.10.2013р. за жовтень 2013р. на суму 1222,04 грн., № б/н від 31.10.2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 25.11.2013р. за листопад 2013р. на суму 1222,04 грн., № б/н від 25.11.2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 682,96 грн., № б/н від 31.12.2013р. за грудень 2013р. на суму 1222,04 грн. Для оплати відповідачу були надані рахунки, копії яких також знаходяться в матеріалах справи.

Всього у період з грудня 2012р. по грудень 2013р. за договором № 101 від 01.04.2011р. та за договором № 2 від 28.12.2012р. було надано послуги на загальну суму 25206,05 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 25205,95 грн. заборгованості.

З матеріалів справи також вбачається, що до подання ПАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" позову про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги (позов подано до суду 18.08.2014р.), Відділом освіти, молоді та спорту Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 20955 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 169 від 02.06.2014р. на суму 500 грн. (платіж проведено банком 22.07.2014р.) та № 169 від 02.06.2014р. на суму 20455 грн. (платіж проведено банком 11.08.2014р.).

Тож в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача суми 20955 грн. основного боргу відмовляється.

В ході розгляду справи, а саме: 04.09.2014р., відповідачем було сплачено суму 4250,95 грн. боргу за послуги з технічного обслуговування газопроводів та споруджень на них, що підтверджується платіжним дорученням № 45 від 28.08.2014р. (платіж проведено банком 04.09.2014р.).

Враховуючи, що суму 4250,95 грн. заборгованості сплачено відповідачем після порушення провадження у даній справі, позовні вимоги в цій частині підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, станом на день слухання справи, заборгованість за договором № 101 від 01.04.2011р. та за договором № 2 від 29.12.2012р., за надані у період з грудня 2012р. по грудень 2013р. послуги, у відповідача перед позивачем відсутня.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 11.01.2013р. по 04.09.2014р. в розмірі 835 грн. та інфляційні втрати за загальний період з січня 2013р. по серпень 2014р. в розмірі 3054,82 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що розрахунок здійснений вірно, в ньому також враховані здійснені відповідачем проплати основного боргу 22.07.2014р., 11.08.2014р. та 04.09.2014р. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача суми 835 грн. 3 % річних є законними та підлягають задоволенню.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду нарахування інфляційних втрат, оскільки нарахування повинно здійснюватись починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Так, втрати від інфляції становлять 3054,82 грн. за загальний період з лютого 2013р. по серпень 2014р., при цьому, суд не виходить за межі зазначеного позивачем максимального розміру інфляційних нарахувань (п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже стягненню з відповідача підлягає сума 3054,82 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2013р. по серпень 2014р.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 1340,65 грн. за загальний період з 19.08.2013р. по 15.02.2014р.

Пунктами 5.2. договорів сторони визначали, що при порушенні строку оплати, передбаченого п. 3.4. даних договорів, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 253 ЦК України початок перебігу строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповіднодо п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем 20.10.2014р., суд встановив, що розрахунок здійснений вірно, в ньому також враховані здійснені відповідачем проплати основного боргу 22.07.2014р., 11.08.2014р. та 04.09.2014р. При цьому, суд не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання зобов'язання (п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Отже, вимоги про стягнення з відповідача суми 1340,65 грн. пені є законними та підлягають задоволенню.

Таким чином, в цілому, позов задовольняється частково.

Зазначеним вище спростовуються доводи відповідача, викладені у відзиві. Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника

необхідних коштів.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 908/2961/14 в частині позовних вимог про стягнення суми 4250 грн. 95 коп. основного боргу - припинити за відсутністю предмету спору.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти, молоді та спорту Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Войкова, буд. 102; код ЄДРПОУ 02136330) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7; код ЄДРПОУ 03345716) суму 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. - 3% річних, суму 3054 (три тисячі п'ятдесят чотири) грн. 82 коп. втрат від інфляції, суму 1340 (одна тисяча триста сорок) грн.. 65 коп. пені, суму 569 (п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 14 коп. витрат зі сплати судового збору. Видати наказ.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 10.11.2014р.