Постанова

від 10.11.2014 по справі 806/3880/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Житомир справа № 806/3880/14

час прийняття: 11 год. 00 хв. категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

за участю секретаря Карплюк А. І.,

за участю представника позивача Маковій О. Є.,

за участю представника відповідача Ковальчук А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2014 р. №0010642200,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград - Волинська ОДПІ) від 11.08.2014 року № 0010642200 в частині стягнення з позивача 339793,00 грн, з яких основний платіж 234725,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 105068,00 грн. В обґрунтуванні позову зазначає, що відповідачем неправильно застосовано норми Податкового кодексу України при декларуванні показників суми знижки за дисконтними картками на загальну суму 892104,00 грн, та норми п. 138.2 , 138.3 статті 138 ПК України, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в частині віднесення ТОВ фірмою "Фармавіта" до складу валових витрат послуг інформатизації на загальну суму 320000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити з урахуванням уточнених позовних вимог.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, пояснення свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 26.10.1999 року за № 382 та перебуває на обліку в Новоград - Волинській ОДПІ.

У період з 23.06.2014 року по 11.07.2014 року на підставі направлень від 23.06.2014 року № 317, №318, №319, від 27.06.2014 року № 335 та від 02.07.2014 року № 339, №340, №341 (термін проведення перевірки продовжувався із 07.07.2014 року по 11.07.2014 року на підставі наказу № 408 від 04.07.2014 року) державними ревізорами - інспекторами Новоград - Волинської ОДПІ та державними ревізорами - інспекторами ГУ Міндоходів у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011року по 31.12.2013 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено Акт № 1037/22-00/30483366 від 18.07.2014 року (а.с. 8-75).

На підставі висновків акту перевірки, Новоград-Волинською ОДПІ було винесено податкове повідомлення - рішення № 0010642200 від 11.08.2014 року, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток /дохід/ приватних підприємств за основним платежем 255107,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 115259,00 грн (а.с.6).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, позивач скористався наданим пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України правом та подав контролюючому органу (Новоград - Волинської ОДПІ) письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом (а.с. 98-103).

Варто зауважити, що позивач не оскаржує податкове повідомлення - рішення №0010642200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання на 20382,00 грн, штрафна санкція 10191,00 грн, а всього 30573,00 грн (а.с. 19-22) внаслідок завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів за 2013 рік на суму вантажно-розвантажувальних послуг 107276,00 грн, отриманих від ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Отже, позивачем оскаржується податкове повідомлення - рішення №0010642200 від 11.08.2014 року в сумі 339793,00 грн, з яких основний платіж 234725,00 грн та штрафна санкція 105068,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для винесення спірного повідомлення - рішення слугували відображені в акті №1037/22-00/30483366 від 18.07.2014 року посилання суб'єкта владних повноважень на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" вимог п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв'язку з чим позивачем занижено дохід від реалізації лікарських засобів у вигляді наданих не облікованих знижок по дисконтним картках на загальну суму 892104,00 грн та на порушення п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачем завищено витрати внаслідок віднесення до їх складу вартості інформаційних послуг за документами, оформленими неналежним чином, на загальну суму 320000,00 грн.

Судом, при перевірці юридичної та фактичної обґрунтованості обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також висновків, відображених в акті № 1037/22-00/30483366 від 18.07.2014 року, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено наступне.

Стосовно заниження Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" доходу від реалізації лікарських засобів у вигляді наданих не облікованих знижок по дисконтним картках на загальну суму 892104,00 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" здійснює господарську діяльність з роздрібної, оптової торгівлі фармацевтичними товарами та роздрібної торгівлі косметичними товарами, туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, а також із дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Встановлено, що позивачем серед покупців були розповсюджені дисконтні картки, за якими товари продавалися зі знижкою у розмірі 5% від суми продажу при пред'явленні клієнтом дисконтної картки ПП Фірми "Санітас", що було передбачено розпорядженням директора ТОВ "Фармавіта" від 02.01.2010 року "Про надання знижок за дисконтними картками" (а.с. 180).

Доказів, що позивач продавав всі товари фізичним особам з використанням дисконтних карток за ціною, що не перевищує ціну придбання відповідачем до суду не надано, в акті перевірки даних фактів не зафіксовано, а отже продаж товарів з використанням дисконтних карток та наданням знижок фізичним особам не був збитковим, тобто операції носили прибутковий характер.

Пунктом 14.1.56 ст. 14 ПК України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.1 та п. 135.2 ст. 135 ПК України визначено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 цієї статті і ці доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 135.4.1 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що законом не передбачено включення до доходу (валового доходу) сум, на які були запроваджені знижки в ціні товару при продажу товарів кінцевим покупцям, а тому висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на прибуток по вказаним операціям в сумі 892104,00 грн. є невірними.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.01.2014 року у справі №К/9991/32831/12.

Суд критично оцінює твердження контролюючого органу про те, що знижки по дисконтним картках є не облікованими, оскільки воно спростовується розпорядженням директора ТОВ "Фармавіта" "Про надання знижок за дисконтними картками" та договором про співробітництво (партнерство) від 02.01.2010 року укладеного між Приватним підприємством фірмою "Санітас" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Фармавіта" (а.с. 176-177).

Крім того, суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не встановлено порушень Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" вимог п.135.2 ст.135 Податкового кодексу України під час реалізації лікарських засобів при безготівковому розрахунку на суму 47318,00 грн у вигляді наданих не облікованих знижок по дисконтним картках, порушення зафіксовані лише під час реалізації лікарських засобів при готівковому розрахунку на суму 844786,00 грн у вигляді наданих не облікованих знижок по дисконтним картках.

Щодо завищення Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" витрат внаслідок віднесення до їх складу вартості інформаційних послуг за документами, оформленими неналежним чином, на загальну суму 320000,00 грн, суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (виконавець) було укладено договір про надання послуг інформатизації. Даний договір укладено на строк до 31.12.2014 року (а.с. 105 - 108).

У відповідності до пункту 2.1 даного договору, послугами інформатизації, які зобов'язується надавати виконавець, є: доопрацювання і супровід програмного забезпечення аптечної мережі; розробка і впровадження нових режимів програмного забезпечення в аптечних підрозділах; забезпечення цілісності інформаційних баз; розробка програмного забезпечення для аптечних підрозділів з метою формування замовлень з центрального офісу; замовлення перспективних комплектуючих для підтримки технічного забезпечення аптечних підрозділів; консультування працівників аптечних підрозділів щодо роботи з програмним забезпеченням; формування інформаційних звітів на вимогу керівництва; забезпечення безперебійної роботи програмного забезпечення та локальних мереж в аптечних підрозділах; забезпечення антивірусної та іншої безпеки; встановлення та налагодження комп'ютерної та офісної техніки; супровід поштових програм.

01 жовтня 2012 року між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 укладено додаткову угоду до договору про надання послуг інформатизації від 03.01.2012 року, якою було внесено зміни до п.4.1 розділу 4 договору, а саме щодо вартості послуг інформатизації (а.с. 109).

Виконання зазначеного договору підтверджується актами здавання - приймання наданих послуг №1 від 31.01.2013 року, №2 від 28.02.2013 року, №3 від 29.03.2013 року, №4 від 30.04.2013 року, №5 від 31.05.2013 року, №6 від 30.06.2013 року, №7 від 31.07.2013 року, №8 від 31.08.2013 року, №9 від 30.09.2013 року, №10 від 31.10.2013 року, №11 від 30.11.2013 року, №12 від 31.12.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.111-122).

Окрім того, 03 січня 2012 року між Товариством (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (виконавець) укладено договір про надання послуг інформатизації. Даний договір укладено на строк до 31.12.2013 року (а.с. 123 - 125).

Відповідно до п. 2.1 даного договору, послугами інформатизації, які зобов'язується систематично надавати виконавець, є: супровід програмного забезпечення центральної інформаційної бази; узгодження програмних модулів з контрагентами-постачальниками; розробка програмного забезпечення для управління замовленнями з центрального офісу замовника; розробка та формування звітності, яка супроводжує передачу інформації; забезпечення цілісності інформаційних баз.

01 жовтня 2012 року між Товариством та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до договору про надання послуг інформатизації від 03.01.2012 року, якою було внесено зміни до п.4.1 договору, а саме щодо вартості послуг інформатизації (а.с. 126 -127).

Виконання зазначеного договору підтверджується актами здавання - приймання наданих послуг від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 29.03.2013 року, від 30.04.2013 року, від 31.05.2013 року, від 30.06.2013 року, від 27.06.2013 року, від 27.06.2012 року, від 31.07.2013 року, від 26.07.2013 року, від 31.08.2013 року, від 30.09.2013 року, 31.10.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 128-143).

Оцінивши перелічені акти здавання - приймання наданих послуг, суд відмічає, що дані документи містять всі необхідні реквізити, а саме: їх зміст містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції тощо.

За таких обставин суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак враховуються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Акти здавання-приймання наданих послуг та договори про надання послуг інформатизації в сукупності деталізують опис господарської операції, оскільки в договорах чітко встановлено перелік робіт, які необхідно виконати для обслуговування конкретно визначених аптечних підрозділів.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Окрім того, допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили факт укладення та реального виконання умов договорів та отримання від Товариства оплати за надані ними послуги.

У відповідності до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом ІІ Податкового кодексу України.

Згідно пп. "г" 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом також враховано, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Акти здавання-приймання наданих послуг та договори про надання послуг інформатизації в сукупності деталізують опис господарської операції, оскільки в договорах чітко встановлено перелік робіт, які необхідно виконати для обслуговування конкретно визначених аптечних підрозділів.

Слід зазначити, що аналіз укладених договорів також дає суду підстави вважати, що послуги, які отримав позивач, спрямовані на організацію своєї господарської діяльності , оскільки аптечні підрозділи Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фармавіта" знаходяться в різних населених пунктах Житомирської області та потребує наявності між ними локальної мережі з необхідним програмним забезпеченням та інформаційним обслуговуванням.

Обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат в ході судового розгляду справи не встановлено.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, в порядку виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідачем не доведено законності та обґрунтованості спірного рішення, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 11 серпня 2014 року №0010642200 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" 339793,00 грн, з яких основний платіж 234725,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 105068,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" ( код ЄДРПОУ 30483366) суму сплаченого судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Лавренчук

Повний текст постанови виготовлено: 12 листопада 2014 р.