Рішення

від 10.11.2014 по справі 920/1543/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.2014 Справа № 920/1543/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційної компанії «Сан Вей», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернозовнішторг», м. Суми

про стягнення 232 629 грн. 66 коп.

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Лобанов М.Б., довіреність від 01.10.2014р.

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання М.О. Ейсмонт

Суть спору: позивач у позовній заяві від 12.08.2014р. просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання договірних зобов`язань по виконанню умов договору на транспортно-експедиційне обслуговування № 3 від 14.05.2013р. в сумі 232 629 грн. 66 коп., з яких: 133 693 грн. 66 коп. - основний борг, 11 454 грн. 00 коп. - пеня, 84 797 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 2 685 грн. 00 коп. - 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

08.10.2014 до господарського суду від позивача надійшла заява № 074 від 01.10.2014р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що договором № 3 від 14.05.2013р., укладеним між сторонами, стягнення пені (неустойки) не передбачено, у зв`язку з чим позивач зменшує заявлені позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 133 693 грн. 66 коп., втрати від інфляції у сумі 18 924 грн. 44 коп., 3% річних у розмірі 3 234 грн. 00 коп., а всього 155 852 грн. 10 коп. Дана заява у відповідності до ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.

Згідно клопотання № 075 від 01.10.2014р., позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності свого представника на підставі наданих до справи документів.

У відповідності до відзиву від 13.10.2014р. на позовну заяву, відповідач позовні вимоги визнає в сумі основного боргу та заперечує в частині здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

24.10.2014 від позивача до суду надійшла заява вих. № 078 від 20.10.2014 про уточнення розміру позовних вимог, яка фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу у розмірі 133 693 грн. 66 коп., втрати від інфляції у сумі 23 818 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 3 454 грн. 00 коп., а всього 160 965 грн. 66 коп. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, була прийнята судом до розгляду.

У дане судове засідання представник позивача не прибув, проте поштою надійшла заява № 082 від 31.10.2014р., в якій позивач здійснює перерахунок нарахованих відповідачу інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача на свою користь 133 693 грн. 66 коп. основного боргу, 22 379 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 3 674 грн. 00 коп. 3% річних, всього - 159 747 грн. 53 коп. Дана заява, у відповідності до ст. 22 ГПК України, приймається судом до розгляду.

Крім того, від позивача надійшло клопотання № 081 від 31.10.2014р., в якому позивач просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника на підставі поданих до справи документів. Враховуючи наявність достатньо доказів у справі для вирішення спору по суті, суд задовольняє клопотання позивача та здійснює розгляд справи за відсутності його представника.

Представник відповідача у даному судовому засіданні суму основного боргу визнає, проти розміру інфляцій втрат заперечує, проте контррозрахунку інфляційних втрат та 3% річних, на виконання вимог судових ухвал, не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив:

Між сторонами 14.05.2013р. був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 3, відповідно до п. 1.1 якого виконавець (позивач) зобов`язується організувати доставку вантажів по території України та/або на експорт і здійснити необхідні розрахунки з перевізниками, інспекціями та іншими організаціями, які мають відношення до доставки вантажів. Характер та об`єм вантажів, що підлягають доставці, вид транспорту, пункти відправки та призначення, а також вартість наданих послуг, вказуються у додатках до даного договору, що є його невід`ємними частинами.

Пунктом 4.2 договору сторони узгодили, що вартість експедирування, форма оплати, порядок розрахунків і сума договору обумовлюються сторонами у доповненнях.

Так, сторонами 16.10.2013р. були підписані та скріплені печатками додатки № 2, № 3, № 4 та № 5, в яких вони узгодили обсяги товару, умови перевезення, а також ціни на послуги позивача із розрахунку за одну тонну вантажу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір № 3 від 14.05.2013 року підписаний директорами та скріплений печатками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання згідно умов договору № 3 від 14.05.2003р. виконував належним чином. Факт надання послуг з перевезення вантажів відповідачу підтверджується, зокрема, Актами виконаних робіт № 6 від 27.11.2013р., № 7 від 31.12.2013р., № 8 від 31.12.2013р., № 9 від 31.12.2013р., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 20-23).

Відповідач розрахунки з позивачем за надані послуги на виконання вищевказаного договору провів лише частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 28-32), у зв`язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості. На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 133 693 грн. 66 коп., що підтверджується матеріалами справи та повністю визнається відповідачем як у відзиві на позовну заяву (а. с. 84), так і в Акті звірки взаємних розрахунків (а. с. 33).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору № 3 від 14.05.2003р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, визнаються відповідачем та підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 3 від 14.05.2013р., позивач просить стягнути з відповідача 3 674 грн. 00 коп. 3% річних та 22 379 грн. 87 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку з поданням позивачем заяви № 082 від 31.10.2014р. про зменешення розміру позовних вимог, йому підлягає поверненню з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 157 грн. 64 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернозовнішторг» (40021, м. Суми, вул. Малиновського, 12, оф. 402, код 37970111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційної компанії «Сан Вей» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код 36472920) 133 693 грн. 66 коп. основної заборгованості, 22 379 грн. 87 коп. інфляційних втрат, 3 674 грн. 00 коп. 3% річних, 3 194 грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційній компанії «Сан Вей» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, код 36472920) з Державного бюджету України (р/р 31218206783002, отримувач: УДКС у м. Суми (м. Суми), МФО 837013, код бюджетної класифікації 22030001, код 37970593) 1 157 (одну тисячу сто п`ятдесят сім) грн. 64 коп. надмірно сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 1034 від 12.08.2014р., що знаходиться в матеріалах справи № 920/1543/14.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 11.11.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД