Постанова

від 26.09.2014 по справі 804/11844/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2014 р. Справа № 804/11844/14

головуючого судді Конєвої С.О. при секретаріЩербак А.Ю. за участю представників сторін: від позивача: Панишко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Архітектурне Бюро" Крамаров Тектонік Груп" про стягнення 5125,63 грн., -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2014р. Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного підприємства "Архітектурне Бюро "Крамаров Тектонік Груп" та просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 5124,09 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративного-господарських санкцій у розмірі 1,54 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до вимог ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем до 15.04.2014р. не було сплачено адміністративно-господарській санкції за не створене 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами у розмірі 5124,09 грн. Дана сума заборгованості підтверджується звітом за формою 10ПІ- №03-07/3963 від 26.02.2014р. за 2013рік. На зазначену суму заборгованості була нарахована пеня в сумі 1,54 грн. та загальна сума заборгованості становить 5125,63 грн. У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у строк до 15.04.2014р., позивач просить стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку.

Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст.35, ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 21,22).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адресу повістки надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними у справі доказами згідно до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік форми № 10-ПІ, відповідно до даних якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 11 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів штатних працівників на підприємстві -відсутня, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 1 особа (а.с.4).

Згідно наданого позивачем розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у відповідача складала 11 осіб, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві - 0, кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів - 1 особа. (а.с.5).

Тобто, відповідачем у 2013 році не виконано 4% нормативу щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції до 15.04.2014р. у розмірі 5124,09 грн.(а.с.5).

Відповідач вищевказані адміністративно-господарські санкції у встановлений законодавством строк не сплатив.

Частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з частиною першою статті 20 вказаного вище Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених вище норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємство відповідача покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.3 ст. 18-1 вказаного вище Закону, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. На підставі чого він має нести відповідальність та платити штрафні санкції.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій, слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно копії листа Лівобережного центру зайнятості видно, що відповідач зареєстрований в Лівобережному районному центрі зайнятості з 04.01.2013 року, звіти за формою З-ПН для працевлаштування осіб, яким встановлена група інвалідності протягом 2013 року відповідачем до центру зайнятості не надавалась (а.с.24).

Отже, з наданих документів судом встановлено, що відповідач у 2013р. не створив робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до 4% нормативу, не надавав зазначеним органам інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН у кількості 1 робочого місця, створеного відповідачем для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим не виконав у повному обсязі обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно до ст. 86 цього Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач в судове засідання не з'явився без поважної причини, не надав і жодних доказів створення 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача у 2013 році, що унеможливило у подальшому направлення центром зайнятості на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Виходячи з того, що відповідачем не доведено виконання свого обов'язку щодо створення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця у 2013 році, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 5124,09грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 1 грн. 54 коп., суд виходить із того, що у відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно п. 3.1 та 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. № 223, позивачем було нараховано пеню виходячи з 120 відсотків річної облікової ставки НБУ на дату подання позовної заяви, яка згідно наданого розрахунку становить 1 грн. 54 коп. за період з 16.04.2014р. по 16.04.2014р. включно - тобто за 1 день (а.с.5).

В той же час, ч.4 ст. 20 вказаного вище Закону визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Виходячи з наведених вище норм, суд приходить до висновку, що моментом сплати адміністративно-господарської санкції є саме 15.04.2014р. в даному випадку, а оскільки відповідачем у зазначений строк не були сплачені вказані адміністративно-господарські санкції, тому позивачем правомірно нараховано пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, тобто станом на 15.04.2014р.

Також, слід зазначити, що при вирішенні даного спору, судом враховувалася правова позиція Вищого адміністративного Суду України, викладена у його постановах від 16.06.2011р. № К-7002/10, від 18.08.2011р. № К-40269/10, від 19.01.2012р. №К/9991/58719/11, від 07.06.2012р. № К-42798/10.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Архітектурне Бюро "Крамаров Тектонік Груп" про стягнення 5125,63 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Архітектурне Бюро "Крамаров Тектонік Груп" (49083, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, вул. Новоселівська, буд. 42, р/р №26009060093169, МФО 305299, Банк: Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 32328855) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49101, м.Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11, р/р № 31210230700003, МФО 805012, ЄДРПОУ 37989300 банк ГУДКСУ у Дніпропетровській області) - адміністративно-господарські санкції та пеню в загальній сумі 5125грн.63коп. (п'ять тисяч сто двадцять п'ять гривень 63 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01.10.2014р.

Суддя С.О. Конєва