Рішення

від 30.10.2014 по справі 910/12299/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12299/14 30.10.14

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські технології" про стягнення 7 012,74 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Калінчук В.В. (дов. № 056/24-93 від 14.01.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські технології" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 7 012,74 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 року порушено провадження у справі № 910/12299/14, слухання справи призначено на 29.07.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 29.07.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.06.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 29.07.2014 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 19.08.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року справу № 910/12299/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/12299/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 07.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/12299/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/12299/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 07.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.08.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 року розгляд справи було відкладено на 30.10.2014 року.

У судовому засіданні 30.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.10.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 року № 217/1194 "Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на базі Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд".

На підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12.11.2001 року № 2419 "Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" будинок № 10 по вул. Борщагівській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" як будинок маневреного фонду.

01.01.2007 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські технології" (орендар) було укладено договір № 4305 оренди житлового приміщення (надалі по тексту - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає, на визначений у пункті 5.1. строк, приймає в орендне користування житлове приміщення (надалі іменується - приміщення), а саме, квартиру в„– 130 у будинку в„– 10 по вул. Борщагівській, житловою площею 15,2 кв.м., загальною площею - 30,9 кв.м.

Розмір орендної плати, визначений у пункті 2.2. Договору (1 081,50 грн. за один місяць), був змінений Додатковими угодами № 2 від 17.09.2007 року (встановлено плату за оренду житлового приміщення у сумі 1 151,50 грн. за один місяць), № 3 від 27.09.2011 року (пункт 2.8. Договору викладено в наступній редакції: розмір місячної орендної плати орендарю за користування житловими приміщеннями на наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць інфляції за поточний місяць).

Строк дії Договору: з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року (пункт 5.1. Договору).

Згідно з пунктом 5.2. Договору він може бути продовжений за згодою орендодавця, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації Договору.

Строк дії Договору було пролонговано на підставі наступних Додаткових угод: № 1 від 18.06.2007 року з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року, № 3 від 24.12.2007 року з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року, № 4 від 27.05.2008 року з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року, № 5 від 16.12.2008 року з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, № 6 від 27.03.2009 року з 01.04.2009 року по 30.09.2009 року, № 7 від 14.09.2009 року з 01.10.2009 року по 31.03.2010 року, № 8 від 05.05.2010 року з 01.04.2010 року по 30.09.2010 року, № 9 від 08.09.2010 року з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, № 10 від 23.03.2011 року з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, № 11 від 27.09.2011 року з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, № 12 від 09.04.2012 року з 01.04.2012 року по 30.09.2012 року, №13 від 19.10.2012 року з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, № 14 від 26.03.2013 року з 01.04.2013 року по 30.09.2009 року, № 15 від 04.10.2013 року з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем (відповідачем) орендодавцю (позивачу) щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 2.8 Договору визначено, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно з пунктом 5.3 Договору після закінчення терміну дії Договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Як зазначає позивач, не зважаючи на те, що строк дії Договору закінчився 31.03.2014 року, відповідач продовжує користуватись приміщенням, що є предметом Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що починаючи з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року відповідач свої зобов'язання щодо здійснення орендної плати виконує неналежним чином, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські технології" виникла заборгованість перед Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" у розмірі 2 337,58 грн.

У відповідно до пункту 3.2.5 Договору відповідач зобов'язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії, або в разі його розірвання у порядку, визначеному пунктами 5.4, 5.5 цього Договору. Невиконання цього дає позивачу право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 337,58 грн. заборгованості за Договором та 4 675,16 грн. неустойки.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Стаття 10 Законом України "Про оренду державного та комунального майна" чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та статей 638, 759 Цивільного кодексу України, статей 180, 181, 283 Господарського кодексу України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.8 Договору сторони погодили, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а статтею 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений Договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 286 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач (орендар) продовжує займати житлове приміщення, що підтверджується актом про обстеження житлового приміщення від 02.06.2014 року, але в порушення пункту 2.8 Договору орендну плату за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року не сплачував.

Доказів протилежного суду не надано.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно здійснення орендних платежів за договором № 4305 оренди житлового приміщення від 01.01.2007 року, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 337,58 грн. заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 675,16 грн. неустойки, нарахованої за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки Договір припинив свою дію 31.03.2014 року, а об'єкт оренди за Договором не повернуто, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 4 675,16 грн. за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні українські технології" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, код ЄДРПОУ 34544249) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 34, код ЄДРПОУ 31454734) 2 337 (дві тисячі триста тридцять сім) грн. 58 коп. заборгованості, 4 675 (чотири тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 16 коп. неустойки, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.11.2014 року

Суддя С.В. Стасюк