Рішення

від 05.11.2014 по справі 910/15862/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15862/14 05.11.14

За позовом Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

до 1. Санітарно-епідеміологічна станція Солом'янського району м. Києва

2. Державна установа «Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України»

про стягнення 1 577,88 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. - довіреність б/н від 05.09.2014 року;

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: Констаннинова Н.А. - довіреність №8 від 08.09.2014 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Санітарно-епідеміологічна станція Солом'янського району м. Києва та Державної установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України» про стягнення 1 577,88 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач-1 та відповідач-2 порушили взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати вартості спожитої електричної енергії згідно умов Договору на постачання електричної енергії №17118 від 24.11.2003 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши солідарно з відповідачів на свою користь 1 350,50 грн. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 63,19 грн. - 3% річних, 164,19 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2014 року справу № 910/15862/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

12.09.2014 року через канцелярію суду представник відповідаач-2 подав відзив на позовну заяву.

15.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на навчанні в Національній школі суддів України справу № 910/15862/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року справу № 910/15862/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

15.09.2014 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

29.09.2014 року розпорядженням В.о Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з навчання, справу № 910/15862/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року (суддя Блажівська О.Є.) справу № 910/15862/14 прийнято до провадження.

Розпорядженням від 08.10.2014 року №04-23/816 керівника апарату О.М. Кривенко щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку з відсутністю судді Блажівської О.Є. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15862/14, за наслідками якого справу було призначено на суддю Якименко М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Якименко М.М.) від 13.10.2014 року справу № 910/15862/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.11.2014 року.

В судове засідання 05.11.2014 року представник відповідача-1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 04.08.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 05.11.2014 року представник відповідача-2 не визнав позовні вимоги.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Київенерго», далі по тексту - позивач, постачальник) та Санітарно-епідеміологічною станцією Солом'янського району м. Києва (далі по тексту - відповідач-1, споживач) укладено Договір на постачання електричної енергії №17118 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1 Договору) Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. Додатку №2 до Договору (Порядок розрахунків) споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком. Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу. Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка "Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача" до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2. Додатку №2 до Договору (Порядок розрахунків) оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання. Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ). При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачами зобов'язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору у останніх за період з 01.10.2012 року по 01.06.2014 року (спірний період) перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 1 350,50 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду копії актів приймання-передачі товарної продукції за спірний період, копії актів контрольного огляду розрахункових засобів обліку №02-01-08-0124 від 06.02.2013 року, розрахунки-розшифровки про використану активну електричну енергію за спірний період (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що договір, укладений між сторонами є договором енергопостачання.

Згідно ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 ст. 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В обґрунтування позовних вимог про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 (Державна установа «Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України») позивач посилається на Наказ Міністерства Охорони Здоров'я України від 21 вересня 2012 року №176-О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» та Наказ Державної Санітарно-Епідеміологічної служби України «Про утворення Державної Установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України» від 28.11.2012 року №122.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства Охорони Здоров'я України від 21 вересня 2012 року №176-О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» ліквідувати державні заклади, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України (далі - юридичні особи), за переліком, згідно з додатком.

Згідно з п. 4 Наказу Міністерства Охорони Здоров'я України від 21 вересня 2012 року №176-О «Про ліквідацію бюджетних закладів, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України» на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2012 року N 744 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів, підприємств, установ та організації до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби" (далі - Розпорядження) Голові Держсанепідслужби України Пономаренко А. М. забезпечити:

4.1. Прийняття, збереження, ефективне та раціональне використання цілісних майнових комплексів (далі - майно), які передаються до сфери управління Держсанепідслужби України згідно з пунктом 1 Розпорядження.

4.2. Розподіл та передачу майна, зазначеного у підпункті 4.1 цього наказу, між державними установами, що належать до сфери управління Держсанепідслужби України або територіальних органів, на підставі їх мотивованих та обґрунтованих заявок у порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з п. 1 Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. N 744-р «Про передачу цілісних майнових комплексів державних закладів, підприємств, установ та організацій до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби» передати цілісні майнові комплекси державних закладів, підприємств, установ та організацій за переліком згідно з додатком із сфери управління Міністерства охорони здоров'я до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відповідно до Додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2012 р. №744-р «Перелік цілісних майнових комплексів державних закладів, підприємств, установ та організацій, що передаються до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби» Санітарно-епідеміологічна станція Солом'янського району м. Києва передано до сфери управління Державної санітарно-епідеміологічної служби.

28.11.2012 року затверджено статут Державної установи «Київський міський лабораторний центр держсанепідслужби України».

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державного органу, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Однак, станом на момент розгляду даної справи Санітарно-епідеміологічна станція Солом'янського району м. Києва - не є припиненою (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»), а перебуває лише в стані припинення.

Враховуючи вищевикладене той факт, що між позивачем та відповідачем-2 не укладалося Договору на постачання електричної енергії №17118 від 24.11.2003 року, то відповідач-2 не є стороною Договору та не може бути солідарним відповідачем за порушенням відповідачем-1 умов Договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставляв споживачу електричну енергію згідно умов Договору, а відповідач-1 в супереч умовам Договору не сплатив вартість спожитої електричної енергії за період з 01.10.2012 року по 01.06.2014 року в розмірі 1 350,50 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач-1 в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1 350,50 грн. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача-1 на свою користь 63,19 грн. - 3% річних, 164,19 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 63,19 грн. - 3% річних, 164,19 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню..

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача-1.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, Господарський суд м. Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Санітарно-епідеміологічної станції Солом'янського району м. Києва (03186, м. Київ, ВУЛИЦЯ АВІАКОНСТРУКТОРА АНТОНОВА, будинок 10, код ЄДРПОУ 05496968) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, Печерський район, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 00131305) 1 350 (одну тисячу триста п'ятдесят) грн. 50 коп. - основного боргу за спожиту активну електричну енергію, 63 (шістдесят три) грн. 19 коп. - 3% річних, 164 (сто шістдесят чотири) грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 11.10.2014 року.