Постанова

від 28.10.2014 по справі 910/21150/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/21150/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Залевська А.В. - представник за дов. №08.42-186/84-994 від 22.04.2014р.;

від відповідача: Чаруха Р.Р. - представник за дов. б/н від 19.04.2014р.;

від третьої особи: - не з'явився;

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Галичина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна"

на рішення Господарського суду м. Києва від 06.08.2014 р.

у справі № 910/21150/13 (головуючий суддя: Гулевець О.В. судді: Бондаренко Г.П. Любченко М.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс компані"

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" (далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 м2 , який знаходиться за адресою (м. Київ, вул. О. Бойченка 9) та нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207,40 м2, який знаходиться за адресою (м. Київ, вул. Празька 25/1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/21150/13, було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Поляріс компані" (далі - третя особа) та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2013р.

12.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшло клопотання про заміну відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастерлі Інвестментс Україна" на належного відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна".

07.03.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшла заява про зміну предмета позову та заява про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9 (надалі - предмет іпотеки 1); нежилий будинок (літ. А), загальною площею 213,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 та заборони ТОВ "Копентія Трейдінг Україна" вчиняти будь-які дії з приводу відчуження вказаного майна, в задоволенні якої було відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. здійснено заміну первісного відповідача у справі № 910/21150/13 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастерлі Інвестментс Україна" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна".

13.06.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просив в рахунок погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" в розмірі 4500000,00 грн. перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 21-18/138 від 29.12.2007р. від загальної суми заборгованості, яка станом на 01.06.2014р. становить 5 105 954,73 грн. - звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Копентія трейдінг Україна" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9а; нежилий будинок (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія трейдінг Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" сплачену суму судового збору у розмірі 68 820, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. позов задоволено повністю. В рахунок погашення частини заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Поляріс Компані" в розмірі 4 500 000,00 грн. перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за Договором кредиту № 21-18/138 від 29.12.2007р. - звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Копентія трейдінг Україна" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на:

- нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9а;

- нежилий будинок (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія трейдінг Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 68 820,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Галичина" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. в частині звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення заборгованості позивача в сумі 50000,00 грн., відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

При цьому, апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Галичина" було прийнято до провадження.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі №910/21150/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача до відповідача залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було належним чином обґрунтовано належну суму до стягнення, а саме 4500000,00 грн. та в порушення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України не залучено ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Також, скаржник зазначав, що він не є належним власником спірного майна (відповідачем) по даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 19.09.2014 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" було прийнято до провадження.

27.10.2014р. через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшла заява про витребування доказів, а саме документів, що підтверджують перехід права власності на спірний об'єкт нерухомості.

Суд розглянувши дану заяву, дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню як необґрунтоване.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що судом першої інстанції неодноразово витребовувались додаткові документи, які були надані на прохання суду та залучені до матеріалів справи, зазначені в клопотанні посилання не підтверджені будь-яким доказами, а задоволення даної заяви призведе лише до необґрунтованого затягування справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Представник третьої особи в засідання Київського апеляційного господарського суду 28.10.2014р. не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2014р., що містять: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року).

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, третя сторона не скористалася належними їй процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 28.10.2014р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційні скарги, Приватного акціонерного товариства "Галичина", Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Галичина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.12.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поляріс компані" як позичальником було укладено договір кредиту №21-18/138 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 2 500 000,00 грн., зі сплатою 14% річних та порядком повернення Кредиту рівними частинами в сумі 833 334,00 грн. не пізніше 28 числа кожного дванадцятого місяця, починаючи з 28.12.2008 р. та з кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 28.12.2010 р.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання прийнятих на себе за умовами Кредитного договору зобов'язань (та на підставі листа-запиту від 04.01.2008 р. позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Поляріс компані" кредит в розмірі 2 500000,00 грн., шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку №20637010855911 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк" на поточний рахунок позичальника №26006010855911 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", що підтверджується меморіальним ордером №12-03 від 04.01.2008 р.

Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті наданого Кредиту, щомісячно, в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі, за методом "факт/360", де "факт" - це фактична кількість днів у періоді, за який здійснюється нарахування процентів, а "360" - умовна кількість днів у році.

Згідно з п. 2.4. Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно, не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок №20682010855911, відкритий в Київській міський філії АКБ "Укрсоцбанк".

За умовами Кредитного договору позичальник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному умовами договору (п. п. 3.3.5., 3.3.6., 3.3.7.).

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, в разі прострочення позичальником строків погашення Кредиту (його частини) та/або сплати процентів, зазначених у п. п. 1.1., 2.4., 2.5., 3.3.16., 3.3.17. цього Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення.

Згідно з п. 3.3.16 Кредитного договору, на вимогу кредитора у випадках, передбачених у п. п. 2.10.3.,3.2.5., 3.2.6.2., 3.2.7. цього договору, достроково протягом 30 календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (штраф, пеню).

Відповідно до п. 3.2.6.2. Кредитного договору, у разі невиконання позичальником своїх обов'язків за цим договором кредитор має право вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим договором протягом 30 календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені).

Згідно п. 1.3. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед Кредитором за цим договором щодо погашення Кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог Кредитора за договором, Кредитор укладає з майновим поручителем, яким є Закрите акціонерне товариство "Розмарин" (у зв'язку із зміною організаційно - правової форми ПП "Розмарин") іпотечний договір, за умовами якого, Закрите акціонерне товариство "Розмарин" передає Кредитору в іпотеку об'єкти нерухомого майна.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 29.12.2007 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є позивач (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством "Розмарин" (у зв'язку із зміною організаційно - правової форми ПП "Розмарин") укладено Іпотечний договір №02-10/4342 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 948, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано нерухоме майно, а саме: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9 (надалі - предмет іпотеки 1); нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207,40 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 (надалі - предмет іпотеки 2). На момент передачі нерухомого майна в іпотеку банку, право власності на об'єкти нерухомого майна належало ЗАТ "Розмарин", що підтверджується: на предмет іпотеки 1 - Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серія НБ №010003677, виданим Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 14.11.2000 №645-В; на предмет іпотеки 2 - Свідоцтвом про право власності на нежилий будинок серія НБ №010003682, виданим Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації на підставі Наказу "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" від 14.11.2000 №645-В.

Пунктом 1.2 Іпотечного договору, заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін складає 4565 200,00 грн.

Відповідно до п. 1.4. Іпотечного договору, зміст та розмір основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, зокрема, повернення кредитних коштів, сплата процентів за користування кредитом, в розмірі та порядку, визначеному договором, яким обумовлено Основне зобов'язання та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному договором, яким обумовлено Основне зобов'язання, а також сплата неустойки.

Згідно п. 4.5. Іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2011р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2406 (нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9) та договору купівлі-продажу від 01.11.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстраційний номер 2411 (нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207,40 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1) нерухоме майно, яке є предметом Іпотечного договору №02-10/4342 від 29.12.2007 р., було відчужене ПП "Розмарин" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастерлі інвестментс Україна" внаслідок наступного.

В травні 2011 року ПП "Розмарин" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів №6356849-6356857 від 29.12.2007 р. про обтяження іпотекою: нежилого будинку (літ. А) загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9, та нежилого будинку (літ. А) загальною площею 207,40 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 р. у справі №13/153 в задоволенні позову ПП "Розмарин" було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 р. у справі №13/153 апеляційну скаргу ПП "Розмарин" було задоволено повністю: рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 р. скасовано, виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстратором якого є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, записи про заборону на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці ПАТ "Укрсоцбанк".

ПП "Розмарин" було вжито заходів, направлених на виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Реєстру іпотек вищезазначеного нерухомого майна.

Однак, Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012 р. у справі №13/153 касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 р., а рішення Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 року залишено без змін.

Таким чином, позовні вимог мотивовані тим що всі дії, що були вчинені ПП "Розмарин" на підставі скасованої постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2011 р. не мають правового значення.

У відповідності до Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 03.10.2013 р., наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс" ринкова вартість нежилого будинку (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9 складає 2 200 000,00 грн. з ПДВ.; ринкова вартість нежилого будинку (літ. А), загальною площею 207,40 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 складає 1 800 000,00 грн. з ПДВ.

На виконання положення ст. 35 Закону України "Про іпотеку" щодо необхідності надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення, позивачем, 17.01.2013 р. було надіслано на адресу TOB "Вастерлі інвестментс Україна" письмову вимогу, в якій попереджено, що у випадку невиконання вимог у тридцятиденний строк з моменту їх отримання банком будуть застосовані заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Так, протягом встановленого тридцятиденного строку вимоги банку залишилися без задоволення, у зв'язку з чим позивач набув право, у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи (відомостей, що надійшли на запит суду від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (інформаційних довідок з державного реєстру речових прав та нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 17383696 та №17384353) та документів, що надійшли від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_8) та правильно встановлено судом першої інстанції, власником нежилого будинку (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1, відповідно до договору купівлі - продажу від 21.11.2013р. зареєстрованим в реєстрі за №1392 та власником нежилого будинку (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка 9, відповідно до договору купівлі - продажу від 21.11.2013р. зареєстрованим в реєстрі за №1390 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна".

У зв'язку з вищевикладеним, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014р. було здійснено заміну первісного відповідача у справі № 910/21150/13 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастерлі Інвестментс Україна" на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна".

Відповідно до Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна від 12.06.2014р. року, наданого суб'єктом оціночної діяльності ПП "Енергомакс" ринкова вартість нежилого будинку (літ. А), загальною площею 240,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9а складає 2 344 000 грн. (з ПДВ); ринкова вартість нежилого будинку (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 складає 2 106 000 грн. (з ПДВ).

Матеріали справи не містять в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів, які б свідчили про оскарження зазначеного висновку експерта, а також докази які б спростовували недостовірність зазначеної у ньому інформації. Також, відповідачем не було надано заперечень щодо вартості предмету іпотеки встановлену у вказаному Звіті.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З наявних в матеріалах справи документів (банківських виписок, розрахунків заборгованості) підтверджується факт наявності заборгованості позичальника за Договором кредиту № 21-18/138 від 29.12.2007р., яка станом на 01.06.2014р. становить 2 500 000,00 грн. - заборгованість за кредитом та 1 955 138,89 грн. - заборгованість за відсотками.

Суд першої інстанції, перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків за Кредитним договором, правомірно встановив, що пеня за несвоєчасне повернення кредиту складає 182260,27 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків складає 136367,26 грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за відсотками нарахованих за кредитом та за відсотками, встановив, що розмір інфляційних витрат за кредитом складає 167300,00 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками - 126886,35 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо необґрунтованості суми заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р., іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р., у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що пунктом 4.5. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р., іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

У відповідності до частини 2 статті 36 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р., обрання того чи іншого способу звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, яке він реалізує на свій розсуд.

Згідно статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003р. набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, до якого дорівнюється відповідне застереження у договорі іпотеки.

Пунктом 4.6. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перелічених в даному положенні договору способів, в тому числі, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки і рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідне застереження було включено сторонами спору до Іпотечного договору від 29.12.2007 р. у момент його укладення, тобто в той момент, коли були відсутні будь-які порушення умов Договору кредиту № 21-18/138 від 29.12.2007р.

Пунктом 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для позбавлення Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" судового захисту його права, яке виникло на підставі відповідного застереження у Іпотечному договорі від 29.12.2007 р.

Предмет іпотеки: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1, відповідно до договору купівлі - продажу від 21.11.2013р. зареєстрованим в реєстрі за №1392 та нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка 9, відповідно до договору купівлі - продажу від 21.11.2013р. зареєстрованим в реєстрі за №1390 перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна", що підтверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав та нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 17383696 та №17384353 та документів, що надійшли від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_8: договорами купівлі-продажу нежилого будинку від 21.11.2013р.

Вищевказаними документами, також, спростовуються доводи відповідача про те, що він не являється належним власником предмету іпотеку.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що згідно Іпотечного договору від 29.12.2007 р. в іпотеку було передано нежилий будинок (літ. А), загальною площею 207,40 кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1.

Згідно Інформаційної довідки від 12.12.2013р. № 14478706, яка міститься в матеріалах справи встановлено, що попереднім власником нерухомого майна було TOB "Вастерлі Інвестментс Україна".

В матеріалах справи також міститься Витяг про державну реєстрацію прав Комунального підприємства Київського міського БТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 10.11.2011р., номер витягу 31998087, відповідно до якого у власності TOB "Вастерлі Інвестментс Україна" знаходиться майно, а саме нежилий будинок (літ. А), загальною площею 213,70 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, 25/1.

Зазначені вище документи свідчать про те, що після укладення Іпотечного договору № 02-10/4342 від 29.12.2007р., відбулось збільшення площі даного будинку, тобто під час відчуження ЗАТ "Розмарин" до TOB "Вастерлі Інвестментс Україна" на підставі договору купівлі - продажу від 01.11.2011р. Доказів, які б спростовували зазначені відомості, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Таким чином, нежитлове приміщення, що розташоване в м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 02-10/4342 від 29.12.2007р., враховуючи зміни в площі нежилого будинку, оскільки перебудова (добудова) відбулась після укладення договору іпотеки і не була зареєстрована як окремий вид нерухомості, залишається предметом іпотеки.

З положень статті 1 статті 15 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення статті 15 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями частини 2 статті 124 Конституції України, яка передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Такий спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав, як визнання права, передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Також, судом враховано, що за своєю правовою природою право іпотеки, що належить іпотекодержателю має похідну, залежну природу від вимоги, яка забезпечена іпотекою, та нерозривно з нею пов'язано, що підтверджується положеннями ч. 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", якою визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника , що суд першої інстанції в порушення ст. 27 Господарського процесуального кодексу України не залучив ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з огляду на наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що іпотекодержателем нерухомого майна: нежилого будинку (літ. А), загальною площею 240,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. О. Бойченка, буд. 9 (надалі - предмет іпотеки 1); нежилого будинку (літ. А), загальною площею 213,70 м2, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, буд. 25/1 є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" на підставі Іпотечного договору №02-10/4342 від 29.12.2007р., який на час розгляду справи є чинним, а іпотека за вказаним договором, у відповідності до ст. 23 Закону України "Про іпотеку", є дійсною для відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг України" як власника відповідного нерухомого майна, право власності якого на предмет іпотеки підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з державного реєстру речових прав та нерухоме майно та договорами купівлі-продажу нежилого будинку від 21.11.2013р.

Враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги те, що Договір іпотеки від 06.02.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг України" як іпотекодавцем та ОСОБА_5 як іпотекодержателем в процесі розгляду даної справи, належних доказів реєстрації обтяження предмету іпотеки за Іпотечним договором від 06.02.2014р. відповідачем не надано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність необхідності залучення до участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника (Приватного акціонерного товариства «Галичина»), що суд першої інстанції безпідставно відмовив скаржнику в задоволенні клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, з огляду на наступне.

Так, на думку скаржника ПАТ "Галичина" є кредитором банкрута та від результатів вирішення спору у справі № 910/21150/13, на думку ПАТ "Галичина", залежить чи зможе ПАТ "Галичина" задовольнити свої вимоги як кредитора за рахунок коштів від продажу спірного майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

У вирішенні питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Проте, з огляду на предмет спору, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що прийняття рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Приватного акціонерного товариства "Галичина".

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі №910/21150/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Галичина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв'язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Галичина" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Копентія Трейдінг Україна" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. у справі №910/21150/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21150/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді П.В. Авдеєв

О.М. Гаврилюк