Ухвала

від 28.10.2014 по справі 813/4024/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 7518/14/876 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галфрост» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Галфрост» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 30.05.2014 №№0001452210, 0001462210. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні ППР прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки право позивача на формування витрат та податкового кредиту підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно безтоварності (безкоштовності отриманих послуг від невстановлених осіб, фіктивності), господарських операцій позивача з контрагентом Приватним підприємством «Бурштин-Львів» (далі - ПП) у зв'язку із не підтвердженням господарської діяльності останнього, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем належним чином не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року в справі №813/4024/14 заявлений адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підтвердження понесених позивачем витрат та його право на податковий кредит підтверджені всіма необхідними та достатніми первинними документами, які стверджують реальність та товарність його господарської операції із вказаним контрагентом, придбані в останнього товари використовуються в господарській діяльності позивача для забезпечення виробництва. Висновки податкового органу викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Постанову оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги доводів податкового органу щодо відсутності необхідних матеріально-трудових ресурсів ПП для здійснення відповідної господарської діяльності. В результаті проведення безтоварних операцій, які супроводжувалися лише оформленням документів без реального проведення робіт, а враховуючи що відповідні роботи було отримано позивачем не від ПП, а від невстановлених осіб, вартість безкоштовно отриманих робіт не включена до складу інших доходів та безпідставно сформовано податковий кредит.

Позивач в письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

ТОВ зареєстровано Жовківською районною державною адміністрацією 11.01.2007, взято на податковий облік у відповідача 12.01.2007, 02.03.2007 йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість (далі - ПДВ) (а.с.25-29, 178-179 т.1).

На підставі акта від 13.05.2014 №221/13-23/34838293 (далі - Акт) планової виїзної перевірки ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013 податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

пп.135.5.4 п.135.5, п.150.1 ст.150 ПК України в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування на суму 433414грн, в т.ч. за 2012 та 2013 роки по 216707грн;

п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198ПК України в результаті чого завищено податковий кредит, що вплинуло на завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 36117грн, в т.ч. за вересень, жовтень та листопад 2012 року в сумі 880грн, 18452грн та 16785грн відповідно (а.с.177-250 т.1, а.с.1-17 т.2).

Під час перевірки відповідач надав оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом ПП та останнього із своїми контрагентами, використавши при цьому акт перевірки останнього від 21.02.2014 №67/48/13-07-22-01-10/33252300 (далі - Акт-1) та зробивши висновки про безтоварність господарських операцій між ними (а.с.19-37 т.2).

В основу порушення покладено те, що на думку податкового органу, не підтверджено отримання ремонтних робіт із заміни роз'єднувача РЛДЗ-10-250 та робіт по монтажу кабельної лінії електропостачання напруги 400В саме від ПП, операції відображені у первинних документах безтоварні, отримані від невстановлених осіб. Таким чином, має місце фактично безоплатне отримання робіт, послуг для ТОВ без фактичної компенсації останнім їх вартості від невстановлених осіб.

Отже, занижено валові доходи у рядку 03ІД «Дохід від операційної діяльності» (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)) Декларації з податку на прибуток за 2-ге півріччя 2012 року в сумі 216707грн та відповідно завищено податковий кредит в сумі 36117грн.

30.05.2014 відповідачем на підставі Акта прийнято ППР:

№0001452210, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 та 2013 роки по 216707грн, а разом 433414грн;

№0001462210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 54175,50грн (основний платіж 36117грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 18058,50грн) (а.с.14-15 т.1).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2 цієї ж статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З наведеного випливає, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На правильність наведеного вказує і правовий висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 27 березня 2012 року в справі №21-737во10 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а відповідно заниження податку на прибуток та ПДВ, не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ПП підтверджена:договором від 20.03.2012 №3 про виконання робіт по заміні роз'єднувача РЛДЗ-10-250 та додатком від 11.09.2012 №23 до цього договору про погодження переліку робіт по заміні роз'єднувача, актом виконаних робіт від останньої дати з цим же номером, податковою накладною від 11.09.2012 №1, випискою по рахунку про здійснену оплату;

актами про виконання робіт від 20.03.2012 №6/1, від 07.05.2012 №10, від 11.09.2012 №24, податковими накладними від 20.03.2012 №7/1, від 07.05.2012 №1, від 11.09.2012 №2 відповідно, виписками про рахунку про здійснену оплату;

договором від 17.09.2012 №24/9 про виконання робіт по монтажу кабельної лінії 0,4кВ та додатковою угодою до цього договору від 09.10.2012, локальним кошторисом №2-1-1 та супутні роботи до цього договору, договірною ціною таких робіт та підсумковою відомістю ресурсів, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року форми КБ-3 та актом приймання виконаних робіт за цей місяць форми КБ-2в обоє від 28.11.2012, податковими накладними від 19.10.2012 №4 та від 28.11.2012 №8, виписками по рахунку про здійснену оплату (а.с.32-71 т.1, 18 т.2).

Вказані первинні документи були повно, всебічно та належним чином проаналізовані судом першої інстанції та їм надана відповідна оцінка у взаємозв'язку із зазначеним основним видом діяльності позивача.

Такі були об'єктивно розцінені цим судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій між позивачем та його контрагентом.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (неточності, неповнота) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом першої інстанції також враховано ту обставину, що придбані позивачем у контрагента товари та роботи використовуються ним у своїй господарській діяльності - з метою розширення виробництва та освоєння суттєво нових видів переробки сільгосппродукції - сублімаційної сушки сільськогосподарських плодів та ягід, позивачем придбано відповідне обладнання, для забезпечення роботи якого, згідно технічних умов, необхідна відповідна електрична потужність - монтаж кабельної лінії електропостачання 0,4кВ від існуючої трансформаторної підстанції до приміщення щитової заводу, що підтверджено належними первинними документами та сторонами не заперечується (а.с.222 т.1).

Вказані вище письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів та робіт придбаних у контрагента, та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із таким контрагентом.

ПП на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником ПДВ і мало право на випуск податкових накладних. ПП належним чином задекларовано податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем (а.с.19-37 т.2).

Додатково, необхідно зазначити, що здійснені ПП господарські операції відповідали основному виду його діяльності - установлення та монтаж машин і устаткування (а.с.19 т.2).

Аналогічно, податковим органом не представлено доказів участі ТОВ разом із вказаним контрагентом у схемі транзитного руху коштів.

Таким чином, добросовісність та обачність позивача по згаданих господарських операціях підтверджується тим, що ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Як вбачається із висновків Акта відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльністю ПП із своїми контрагентами, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю «Конді 50» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВайзЮніон ЛТД», які виключно ґрунтувалися на висновках Акта-1, де зроблено висновок, що господарські операції ПП із, зокрема, останніми товариствами, є безтоварні (нереальні, фіктивні).

При цьому відповідні висновки Акта-1 були в основному сформульовані у зв'язку із тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Львова, яка складала такий акт, не отримано жодної інформації про контрагентів-продавців ПП, а лише акти про неможливість проведення відповідних зустрічних звірок таких (а.с.19 зворот т.2), незважаючи на те що відповідні первинні документи були у ПП та представлені ним до такої перевірки.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідні первинні документи є також в наявності у позивача, були представлені ним до перевірки та подані в суді.

Згідно з п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Верховний Суд України у постанові від 31 січня 2011 року в справі №21-47а10 прийшов до висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (робіт, послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22 січня 2009 року по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідач стверджує, що внаслідок безтоварності господарських операцій між ТОВ та ПП та наявності товарів та результатів робіт нібито придбаних в останнього, має місце фактично безоплатне отримання таких від невстановлених осіб без фактичної компенсації позивачам їх вартості, а отже має місце заниження доходів.

У відповідності до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з п.137.10 ст.137 цього ж Кодексу суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Враховуючи все вищенаведене та встановлення судом першої інстанції товарності господарських операцій між ТОВ та ПП, наведені твердження податкового органу ґрунтуються на припущеннях та є безпідставні.

З наведених підстав, необґрунтованими також є покликання відповідача на порушення позивачем вимог п.150.1 ст.150 ПК України, яка регламентує порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Виходячи з положень ч.2 ст.71 КАС України апеляційний суд враховує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку,що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 30 жовтня 2014 року.