Постанова

від 11.11.2014 по справі 810/5674/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 11 листопада 2014 року                                   №810/5674/14 Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської Митниці Міндоходів (далі – відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України (далі – відповідач-2) про       визнання протиправним рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 29 серпня 2014 року №125000003/2014/000395/14, зобов'язання Київської митниці Міндоходів його скасувати; зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві повернути на користь ТОВ «Технотек 2000» надмірно сплачені до Державного бюджету України платежі та збори у сумі 62366,08 грн.   В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом – ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої було додано усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування. Крім того, позивач зазначив    про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, а також на невідповідність рішення про коригування вимогам до їх оформлення і недотримання порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості. За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону. Відповідач-1 позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки при проведені контролю правильності визначення митної вартості товарів, встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Наполягав на тому, що додатково надані позивачем документи виявились недостатніми для визнання заявленої митної вартості за основним методом, тому митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості, підстави для його скасування відсутні. Враховуючи викладене, у задоволені позову просив відмовити повністю. Відповідач-2 проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень звертав увагу суду, що казначейське обслуговування відповідача-1 здійснює ГУ Державної казначейської служби України у Київській області, а в ГУ ДКСУ в м. Києві знаходиться лише депозитний рахунок. Також зазначав, що органом уповноваженим стягувати митні платежі або повертати суму надмірно сплачених платежів є відповідач-1, водночас порядок повернення коштів передбачає звернення до органів казначейства із відповідною заявою, із якою позивач до відповідача-2 не звертався. У судове засідання, призначене на 27 жовтня 2014 року представники сторін не з'явились, натомість через канцелярію суду надійшли клопотання позивача та відповідача-1 про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач-2 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 29 жовтня 2014 року через канцелярію суду поштою надійшло заперечення відповідача-2 у якому останній також просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. За таких обставин, суд на підставі частини 4 статті 122 КАС України ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини. Товариство з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» зареєстроване 19 березня 2008 року як юридична особа, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АД №034674 (а.с. 132). Відповідно до матеріалів справи, 18 квітня 2014 року між ТОВ «Технотек 2000» (Покупець) та Ningbo Ordam Import & Export Co. Ltd. (Продавець) укладено контракт №T1804-14 за умовами якого, Продавець поставляє, а Покупець купляє продукцію відповідно до строків і умов даного контракту, вказану в інвойсах (а.с. 192-194). Згідно пункту 2 контракту, ціни на товар вказуються у доларах на умовах CIF-Одесса/Іллічівськ відповідно Інкотермс-2010. Загальна сума контракту становить 500000,00 дол. США. На виконання умов вказаного контракту, ТОВ «Технотек 2000» ввезено на митну територію України: вироби з чорних, некорозійностійких металів, з різьбою, шурупи для дерева; вироби з чорних, некорозійностійких металів, без різьби; вироби з чорних, некорозійностійких металів, з межею міцності на розтягування менш як 800 МПа. Позивачем для митного оформлення вказаного товару була подана  вантажна митна декларація  за  формою МД-2 №125110011/2014/015088 від 27 серпня 2014 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40» (а.с.156-157). На підтвердження митної вартості товару, разом із вказаною митною декларацією, до митного органу надано наступні документи: міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №2822, коносамент №1NG/028746, інвойс № NN0406, калькуляцію собівартості продукції виробника ( з перекладом), прайс-лист (з перекладом), митну декларацію країни відправлення, видаткові та податкові накладні. 25 серпня 2014 року, митним органом, після опрацювання наданих документів, повідомлено позивача в електронному вигляді про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, згідно із  статтею 53 Митного кодексу України: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, банківські платіжні документи (а.с. 173). 29 серпня 2014 року від позивача до Київської митниці Міндоходів засобами електронної пошти надійшло повідомлення з якого вбачається, що надати додаткові документи в межах строку, визначеного статтею 53 Митного кодексу України ТОВ «Технотек 2000» не має можливості (а.с. 174). 29 серпня 2014 року Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125555553/2014/000395/1 (а.с. 150), яким із застосуванням резервного методу, ціну товару: «вироби з чорних, некорозійностійких металів з різьбою, шурупи для дерева DIN571, країна виробництва – Китай, виробник Ningbo Ordam Import&Export Co, LTD» скориговано до ціни 1.93 дол. США за одиницю, загальна сума 5339,24 дол. США; «вироби з чорних, некорозійностійких металів, без різьби: розпірний стельовий анкер YZP  розміром М6х40 мм, Країна виробництва – Китай, Ningbo Ordam Import&Export Co, LTD» скориговано до ціни 2,36 дол. США за одиницю, загальна сума 771,20 дол. США; «вироби з чорних, некорозійностійких металів, з різьбою: анкер одно розпірний з гайкою, оцинкований, Країна виробництва – Китай, Ningbo Ordam Import&Export Co, LTD» скориговано до ціни 1,93 дол. США, загальна сума 1733,58 дол. США; «вироби з чорних, некорозійностійких металів, з межею міцності на розтягування менш як 800 МПа з різьбою, гвинти без головок DIN975, Країна виробництва – Китай, Ningbo Ordam Import&Export Co, LTD», скориговано до ціни 1,93 дол. США за одиницю, загальна сума 21154,26 дол. США.; «вироби з чорних, некорозійностійких металів, з різьбою, гвинти само нарізні призначені для кріплення до металу, Країна виробництва – Китай, Ningbo Ordam Import&Export Co, LTD», скориговано до ціни 1,93 дол. США за одиницю, загальна сума 14195,86 дол. США. Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях у деклараціях №125110011/201401409 від 8 серпня 2014 року (а.с. 151-155). У тексті вказаного рішення зазначено, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у зв'язку з тим, що документи, надані декларантом для підтвердження митної вартості відповідно до частини 2  статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та позивачем не подано усіх необхідних додаткових документів для підтвердження митної вартості. Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних товарів не застосовувались у зв'язку і невиконанням вимог статтей 59, 60 Митного кодексу України. Метод віднімання та додавання, згідно із статтями 62 та 63 Митного кодексу не застосовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо складових для визначення. При цьому відповідач зазначив, що за умови подачі до митного органу додаткових документів, а саме виписки із бухгалтерської документації, заявлена у митній декларації №125110011/2014/015088 від 27 серпня 2014 року митна вартість може бути підтверджена відповідачем. Також відповідно до частини 6 статті  54  та статті  256 Митного кодексу України  в зв'язку із    прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №125555553/2014/000395/1 від 29 серпня 2014 року митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №125110011/2014/00090 від 29 серпня 2014 року (а.с. 202-203). Позивачу роз'яснено, що для прийняття митним органом митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення необхідно подати нову митну декларацію, з урахуванням рішення про визначення митної вартості №125555553/2014/000395/1 від 29 серпня 2014. Позивачем у відповідності до вимог частини 7  статті 55 Митного кодексу України  було сплачено різницю між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до  розділу X Митного кодексу України  і товар був випущений у вільний обіг під сплату гарантійних зобов'язань. Для випуску товарів у вільний обіг позивач оформив нову вантажну митну декларацію, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом. Не погоджуючись з рішеннями відповідача, ТОВ «Технотек 2000» звернулось до суду. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Як визначає  стаття 246 Митного кодексу України,  метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно положень  статті    257    Митного кодексу України  декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати). За змістом статей  49  та  50 Митного кодексу України  митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. У силу приписів частин 4 та 5  статті 58 Митного кодексу України  митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. За правилами частини 2  статті  52 Митного кодексу України  декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:  зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього  Кодексу  (стаття 57 Митного кодексу України). За нормами  статті 53 Митного кодексу України  у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У відповідності із частиною третьою  статті 53 Митного кодексу України  в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Статтею 58 Митного кодексу України  закріплено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. Згідно із частинами четвертою та п'ятою  статті 54 Митного кодексу України  орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені  статтею 53 цього Кодексу  додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно до частини шостої  статті 54 Митного кодексу України  орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій  статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у  главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Таким чином, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, заявленої декларантом, необхідність перевірки її дійсності, віднесена до обов'язків митного органу. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині третій  статті 53 Митного кодексу України. Згідно вимог частини другої  статті 55 Митного кодексу України,  прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою  статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до  розділу X цього Кодексу  в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до  глави 4 цього Кодексу  або до суду.     Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу. Викладене також свідчить про те, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, виявлення ознак підробки або наявності чи відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом вказаними законодавчими нормами не передбачено. Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Київської митниці Міндоходів було проведено перевірку числових значень заявленого декларантом рівня митної вартості товару, наявності в поданих декларантом документах всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за імпортовані товари. Так, митна вартість імпортованих товарів не могла бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки митницею під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містили розбіжності, а саме: відсутня будь-яка інформація щодо здійснення страхування: страхові документи, калькуляція не містить відомості про вартість страхування; невідповідність умовам транспортування: в митній декларації зазначені умови поставки CIF-Одеса (оплата транспортування покладається на продавця), проте у коносаменті  №ING028746 визначена умова оплати – Freight collect (оплата транспортування покладається на покупця у порту призначення); відсутня заявка на перевезення, що є невід'ємною частиною договору; копія митної декларації країни відправлення надана декларантом без урахування вимог статті 254 Митного кодексу України, а числові значення, які містяться в ній  не можна ідентифікувати з даними, зазначеними у інвойсі на поставку від 4 червня 2014 року №NN0406; наданий декларантом прайс-лист є комерційною пропозицією, не містить всієї необхідної інформації  (умов поставок, оплати тощо); інвойс датовано 4 червня 2014 року, у той час як в експертній довідці від 29 серпня 2014 року №Фц-14/178 зазначена експортна декларація від 29 травня 2014 року №223120140811597967, тобто за 6 днів виставлення інвойсу. Крім того, відповідачем з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості імпортованих товарів було проведено аналіз бази даних ЄАІС ДМСУ та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом ТОВ «Технотек 2000» згідно поданої митної декларації. Аналізуючи виявлені митним органом розбіжності,    суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 2 контракту №Т1804-14 від 18 квітня 2014 року, ціни на товар що поставлявся встановлювались на умовах CIF-Одеса (Іллічівськ), аналогічні умови поставки наведені у інвойсі від 4 червня 2014 року № NN0406, та задекларовані позивачем у вантажній митній декларації. Разом з тим, у наданому на підтвердження митної вартості коносаменті №1NG028746 зазначено, що товар поставляється на умовах «Freight collect», «Freight payable at Odessa», що свідчить про наявність розбіжностей в документах, оскільки вказані умови поставки передбачають різний обсяг обов'язків та відповідальності постачальника товару, що, у свою чергу, впливає на вартість товару. Так, умова поставки CIF «Cost, Insurance and Freight» або «Вартість, страхування і фрахт», згідно Правил використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. За умовами терміна CIF на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту. Натомість, за умовами «Freight collect», «Freight payable at Odessa» означає, що фрахт підлягає до сплати в порту призначення, отже вартість перевезення, згідно умов коносаменту №1NG028746 повинна бути сплачена у м. Одесі, Україна. В силу  статті 135 Кодексу торговельного мореплавства  України, саме коносаментом визначаються правовідносини між перевізником і одержувачем вантажу. Суд наголошує, що у силу вимог статті 53 Митного кодексу, серед обов'язкових документів для підтвердження митної вартості за ціною договору є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Водночас, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. (п.2  ст.58 Митного кодексу).   Аналіз наведених норм, а також положень  наказу Мінфіну від 24.05.2012р. №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору"  дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.         Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Вказана позиція випливає також із постанови Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №21-270а13 за позовом закритого акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, де судом наголошено, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості; наявність у єдиній автоматизованій системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Також у постанові    від 10 квітня 2012 року у справі №21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Грета» до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, Верховний Суд України дійшов висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Разом з тим, як встановлено судом, позивач додаткових документів у ході процедури проведення консультацій та після випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання не надавав. Суд не приймає як доказ правильності визначення декларантом митної вартості    експертну довідку Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати, оскільки аналіз відповідних цін здійснювався виходячи  з того, що умовами поставки є CIF-Одеса. Крім того, зазначений документ має лише інформативний характер, а торгово-промислова палата не є спеціальною експертною установою, висновки якої обов'язкові для врахування митним органом. З аналізу наведеного суд приходить висновку, що за умов ненадання позивачем належних документів на підтвердження митної вартості товару, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, наявності у митного органу при визначенні митної вартості товару інформації щодо рівня митної вартості ідентичних товарів, основний метод визначення митної вартості товарів правомірно не був застосований відповідачем. Між тим, суд бере до уваги, що позивач скористався правом, наданим пунктом 7  статті 55 Митного Кодексу України  та звернувся до митного органу із заявою про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання і самостійно подав до митного оформлення товар з урахуванням коригувань відповідача. При цьому, у наданий Законом строк для подачі документів для підтвердження заявленої митної вартості, доказів, що спростовують недоліки, виявлені відповідачем, позивачем не надавались. Крім того, суд погоджується із доводами відповідача про неможливість застосування у спірних відносинах інших методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не подано необхідних для цього документів, а митницею надано переконливі пояснення щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості та щодо вжиття заходів з отримання необхідної інформації і документів від позивача. Стосовно твердження позивача про те, що з оскаржуваного рішення не вбачається, який саме товар покладався за основу порівняння, чи має він ідентичну марку, артикул і країну походження, то враховуючи, що код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності у митній декларації від 27 серпня 2014 року №125110011/2014/015088 та у декларації від 8 серпня 2014 року №125110011/2014/01409, на підставі якої була скоригована митна вартість для таких товарів є однаковим, такі доводи суд відхиляє. На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність дій митного органу по витребуванню додаткових документів та правильність визначення митної вартості за резервним методом. У зв'язку із цим вимоги про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товару, - задоволенню не підлягають. З приводу вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути фінансову гарантію у сумі 62366,08 грн., то з огляду  на висновок про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, вимога про скасування якого є первинною, підстав для задоволення позову у цій частині суд також не вбачає. Згідно з частиною першою  статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою  статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України  передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав. Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що митним органом доведено законність та обґрунтованість прийнятого, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає. Відповідно до частини 2  статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідно до частини 1  статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Згідно частини 3  статті 4 Закону України «Про судовий збір»  під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,30 грн. Керуючись статтями  9,  14,  70,  71,  86,  158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: У задоволені адміністративного позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технотек 2000» (ідентифікаційний код 35799533) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії. Суддя                                                                                           Леонтович А.М.