Рішення

від 23.10.2014 по справі 463/4159/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/4159/14-ц

Провадження №2/463/1795/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судових засідань Попович Х.І.

з участю представника позивача Білик П.Б.

та відповідача ОСОБА_3

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, суд -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся із позовом до відповідача, третіх осіб про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в сумі 755 грн. 01 коп., централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 4111 грн. 36 коп., а всього заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 4866 грн. 37 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач являючись власником та проживаючи в АДРЕСА_1, в силу вимог ст. 68 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зобов'язана нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, зокрема послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та централізованого опалення. Оскільки будинок включно по січень 2013 року перебував на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачу послуги з централізованого опалення квартири відповідно до укладеного договору з виробником послуг ЛМКП «Львівтеплоенерго», а також послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що підтверджується рядом укладених угод із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами та актами виконаних робіт, а тому у відповідача наявне зобов'язання по сплаті вказаних послуг саме перед позивачем.

Однак з 01.01.2007 року по 31.01.2013 року включно відповідачем надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, централізованого опалення оплачувалися не регулярно, на даний час виникла заборгованість у вказаному розмірі, а тому з врахуванням того, що судовий наказ від 16.07.2012 року скасовано за заявою відповідача, просить позов задоволити.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, доповнив, що не зважаючи на той факт, що в 2013 році Львівською міською радою ухвалено рішення про приєднання ЛКП «Віра» до інших комунальних підприємств, на даний час ЛКП «Віра» наділене правом вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги по січень 2013 року включно, оскільки на даний час відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не внесено. Крім цього вказав, що для заявлених позовних вимог позовна давність не сплила, оскільки зазначені житлово-комунальні послуги відповідачу надавалися належним чином і відповідач ними користувалася, борг визнавала вносячи оплату за житлово-комунальні послуги, а тому просить стягнути із відповідача зазначену суму заборгованості у повному розмірі.

Відповідач позовні вимоги заперечила, суду пояснила, що дійсно являється власником та проживає в АДРЕСА_1. Однак вважає, що позовні вимоги до неї заявлені безпідставно виходячи з такого. Заборгованість за послуги з централізованого опалення вона не визнає, оскільки така їй нараховувалася безпідставно по двоставковому тарифу, що складається із плати за спожиті гігакалорії та приєднаного теплового навантаження (ПТН), в той час, як на її думку тариф за ПТН може встановлюватися лише в будинках з гарячим водопостачанням, якого у їхньому будинку не має. Крім цього вважає, що послуги з централізованого опалення були неякісними, оскільки згідно акту-претензії мешканців будинку від 31.12.2007 року у приміщення будинку подача опалення здійснювалася неналежної якості, оскільки середня температура у приміщеннях не перевищувала 16 градусів за Цельсієм. Також вважає неправомірним нарахування заборгованості за послугу з утримання будинку та прибудинкової території, оскільки позивачем при нарахуванні застосовувалися не існуючі тарифи, послуги надавалися неякісно або взагалі не надавалися, з вини позивача вона протягом 4-ох років не могла оформити субсидію, а відтак здійснювала оплату послуг в тих розмірах, в яких би була зобов'язана при наявності субсидії. При цьому здійснювала плату за житлово-комунальні послуги в межах платежів за один місяць в розмірі, що не перевищував субсидії, попередній борг не визнавала. У зв'язку із низьким рівнем матеріальної забезпеченості, об'єктивно платити послуги у більшому розмірі, не мала можливості. Вважає, що позивачем заявлено позов, частина вимог якого подана після спливу трьох річного строку для звернення до суду із цими вимогами, а тому просить в цій частині відмовити за спливом позовної давності. В решті, позовні вимоги вважає безпідставними і просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

Судом безспірно встановлено, і дані обставини підтверджуються довідкою ЛКП «Господар» (а.с.7), що відповідач ОСОБА_3 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається із представлених розрахунків від 28.11.2013 року (а.с.8-11) за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року заборгованість ОСОБА_3 за надання послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 становить в розмірі 755 грн. 01 коп., на надання послуги з утримання будинку та прибудинкової території - в розмірі 4111 грн. 36 коп.

В розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач ОСОБА_3 є споживачем, як фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, якою у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.13 Закону являється послуга з централізованого опалення, а відповідно до п.2 п.1 вказаної статті - послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідач заперечуючи свій обов'язок оплачувати нараховані послуги з централізованого опалення за спірний період, вважає, що такі послуги ЛКП «Віра» були надані неналежної якості, а також посилається на неправильність їх нарахування, а також неправомірне врахування тарифу приєднаного теплового навантаження, через ненадання їй послуги з гарячого водопостачання. Крім цього вважає неправильним нарахування послуг з утримання будинку та прибудинкової території на підставі недіючих тарифів, скасованих на підставі рішення суду.

В той же час, у відповідності до ст.31 Закону «Про житлово-комунальні послуги» тарифи на житлово-комунальні послуги встановлюються рішеннями органів місцевого самоврядування в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189, із змінами та доповненнями внесеними рішеннями виконкому від 03.11.2006 року №1304, від 23.03.2007 року №140 органом місцевого самоврядування на території м. Львова було встановлено двоставковий тариф для населення та інших споживачів теплової енергії з централізованого опалення. Рішенням від 02.09.2008 року №930 було встановлено нові двоставкові тарифи на теплову енергію для централізованого опалення із змінами у це рішення згідно рішення від 28.12.2011 року №1083.

Як встановлено в судовому засіданні, рішення органу місцевого самоврядування м. Львова про встановлення двоставкового тарифу за оплату послуг з централізованого опалення, представниками територіальної громади м. Львова було оскаржене до адміністративного суду, однак постановою Галицького районного суду м. Львова від 29.01.2013 року, залишеного в силі ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 24.07.2014 року, вказане рішення визнано законним, а затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та підігрів води економічно обґрунтованими та сформованими відповідно до Постанови кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року №955.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що відповідачу послуги з централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 нараховувалися виключно на підставі діючих у розрахунковий період рішень виконавчого комітету Львівської міської ради у відповідності до укладених угод з виробником житлово-комунальних послуг. Крім цього зазначив, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території також позивачу надавалися належним чином забезпечуючи укладання угод із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами, прибирання будинку та прибудинкової території, їх оплата нараховувалася відповідно до діючих тарифів встановлених на відповідний період рішеннями Львівської міської ради.

Однак позивач в судове засідання, у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, не представила жодних доказів того, що застосовані позивачем тарифи для розрахунку заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг були скасовані або визнані недіючими.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що відповідач отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної їй на праві власності квартири, а також послуги утримання будинку та прибудинкової території зобов'язана була оплатити їх вартість розраховану на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування.

При цьому судом не враховуються заперечення відповідача про те, що позивачем безпідставно при нарахуванні оплати за послугу враховувався тариф приєднаного теплового навантаження, оскільки у відповідності до додатку №1 до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.10.2006 року №1189 так і рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.09.2008 року №930 передбачено, що двоставковий тариф по оплаті за централізоване опалення складається із тарифу за одиницю фактично спожитої теплової енергії з розрахунку грн./Гкал. та тарифу Річна плата за одиницю приєднаного теплового навантаження з розрахунку грн./Гкал./год. При цьому приєднане теплове навантаження розраховується з розрахунку за 1 кв. м. опалюваної площі у місяць, незалежно від наявності у будинку централізованого підігріву води.

Крім цього суд вважає, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні на даний час воно не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч.4 ст.91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Одночасно вирішуючи питання про підставність позовних вимог суд враховує, що відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено в судовому засіданні, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті житлово-комунальних послуг почала виникати з 01.01.2007 року, що поза межами передбаченого законом строку для звернення позивача до суду за захистом свого права.

Однак, положеннями ч.1 ст. 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з представленого розрахунку від 28.11.2013 року (а.с.8-9) відповідач протягом спірного періоду з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року, за який виникла заборгованість, періодично оплачувала нараховані послуги з утримання будинку та прибудинкової території частинами, що перевищували нарахування за поточний місяць, чим частково погашала заборгованість за попередні місяці.

Таким чином, відповідач здійснюючи періодичне погашення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, визнавала наявний борг по оплаті послуги перед позивачем, у зв'язку із чим переривала перебіг позовної давності для заявлених позовних вимог. З моменту останнього платежу, здійсненого в січні 2013 року трирічний строк для подачі позову не сплив, а тому суд вважає, що підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині у зв'язку із спливом позовної давності не має.

В той же час, як вбачається з іншого розрахунку від 28.11.2013 року (а.с.10-11), відповідач здійснювала оплату за послугу з централізованого опалення в розмірі, що разом із насадною субсидією, не перевищував розміру щомісячних нарахувань, а відтак даний факт свідчить про те, що нараховану заборгованість за попередні періоди по оплаті послуги з централізованого опалення відповідач не визнавала. А отже дій, що свідчили б про переривання позовної давності із цих підстав не вчиняла.

Одночасно суд враховує, що позивач 24.05.2012 року звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по оплаті централізованого опалення, який був скасований ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.07.2012 року (а.с.13), що у відповідності до положень ч.2 ст. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності.

З врахуванням наведеного, оскільки частина вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення за період до 01.08.2009 року заявлена до відповідача після спливу позовної давності, позивачем обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду із позовом в цій частині не наведено, а відповідач настоює на застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до відхилення за спливом позовної давності.

Задовольняючи позов про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року та централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.08.2009 року по 01.02.2013 року, суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що надані послуги були неналежної якості, оскільки у відповідності до положень ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» факт надання неякісних житлово-комунальних послуг встановлюється актами-претензіями, оформленими у встановленому Законом порядку. В той же час позивачем таких доказів суду не представлено, наявний в матеріалах справи акт-претензія від 31.12.2007 року (а.с.31) не може бути належним доказом у справі, оскільки вказує на обставини надання позивачем неякісних послуг з централізованого опалення за період, за який судом не здійснюється стягнення заборгованості. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374 заборгованість за надані послуги: з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.01.2007 року по 01.02.2013 року в розмірі 755 грн. 01 коп., централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 за період з 01.08.2009 року по 01.02.2013 року в розмірі 1894 грн. 89 коп., а всього заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 2649 грн. 90 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за спливом позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Львівського комунального підприємства «Віра», ЄДРПОУ 20819374, понесені позивачем судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя: Гирич С. В.