Постанова

від 30.10.2014 по справі 809/3304/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 809/3304/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство" про стягнення заборгованості в сумі 104036,62 грн., -

ВСТАНОВИВ :

14.10.2014 року Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 107254,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених шляхом подання декларацій сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальному розмірі 4163,15 грн., та з земельного податку в загальному розмірі 99206,86 грн. Крім того, за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених відповідачем зобов'язань позивачем застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість в загальному розмірі 524,25 грн. та з земельного податку в загальному розмірі 3218,17 грн., а також нарахована пеня в розмірі 142,36 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подавши 30.10.2014 року до суду клопотання про розгляд справи без участі представника в судовому засіданні, до якого долучено довідку-розрахунок земельного податку станом на 30.09.2014 року, додатки по податкових декларації відповідача з плати за землю за 2013-2014 роки, витяги з облікових карток відповідача з земельного податку на податку на додану вартість. Також позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 104036,62 грн., що складається з податкового боргу з земельного податку в сумі 99289,49 грн., в тому числі пеня 82,63 грн., та з податку на додану вартість в сумі 4747,13 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 524,25 грн., пеня в сумі 59,73 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач в судове засідання представника не забезпечив. Направлена на вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу місцезнаходження відповідача: 76023, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 10, рекомендована кореспонденція з ухвалою про відкриття провадження у справі та повісткою про виклик до суду, повернулась назад до суду з відміткою установи зв'язку про неможливість вручення вказаної кореспонденції «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), в разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси, судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам-підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, відповідно до норм частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, а також відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали адміністративного позову в порядку письмового провадження, дослідивши і оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 30.05.1997 року проведено державну реєстрацію ПАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача станом на 15.09.2014 року (а.с.6-7). Відповідач взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податок на додану вартість та земельний податок, заборгованість з яких є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до підпунктів 9.1.3., 9.1.10. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України є загальнодержавними податками і зборами.

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником податку на додану вартість та земельного податку.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті.

Щодо зобов'язання відповідача із податку на додану вартість, то суд зазначає, що відповідно до пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що відповідачем подано позивачу декларації з податку на додану вартість: за травень 2014 року, липень-серпень 2014 року, де розраховано розмір зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 7129,00 грн. (а.с.15-24). Вказаних зобов'язань відповідач в повному обсязі не виконав і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказані періоди згідно поданих декларацій становить 4163,15 грн.

Щодо заборгованості відповідача по земельному податку, яка також виникла у результаті самостійного розрахунку відповідачем власних зобов'язань, суд зазначає таке.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодекс України для плати за землю.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до вимог пункту 286.2. статті 286 Податкового кодексу України подано податкові декларації з земельного податку за 2013 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір грошових зобов'язань, а саме: декларацію від 25.01.2013 року на загальну суму 71389,90 грн. з щомісячною сплатою 5949,16 грн., та за 2014 року в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань, а саме: декларацію від 30.01.2014 року на загальну суму 71389,90 грн. з щомісячною сплатою 5949,16 грн. (а.с.10-14). Згідно додатків № 1 до вказаних податкових декларацій, документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, що знаходяться за адресою: м.Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул. Юності 10, є Державний акт І-ІФ № 00023313/04-000094.

Самостійно визначені зобов'язання відповідач за вказані вище періоди в повному обсязі не виконав та не сплатив до бюджету і на момент розгляду справи податковий борг з земельного податку за квітень-грудень 2013 року складає 51613,58 грн., за січень-серпень 2014 року складає 47593,28 грн.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане, самостійно визначені відповідачем зобов'язання з податку на додану вартість та земельного податку на загальну суму 103370,01 грн. та несплачені ним у строки встановлені Кодексом, є узгодженими, а, отже, є податковим боргом ПАТ "Ремонтно-будівельне підприємство".

Щодо зобов'язання відповідача по штрафних (фінансових) санкціях з податку на додану вартість, то судом встановлено таке.

Статтею 75.1 Податкового кодексу України визначено, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 18.06.2014 року та 02.07.2014 року позивачем за наслідками проведених камеральних перевірок податкової звітності з податку на додану вартість, складено акти № 3884/1501/13645980 та № 4317/1501/13645980, на підставі яких прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № 0013461501 від 18.06.2014 року, № 0014361501 та № 0014351501 від 02.07.2014 року, якими до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 206,20 грн., 96,30 грн. та 221,75 грн. відповідно (а.с.26-32).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялися відповідачу на адресу державної реєстрації місцезнаходження відповідача, про що свідчить копія конверту з рекомендованим повідомленням та лист-відповідь Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта» № 710 від 05.08.2014 року (а.с.25, 29).

Окрім цього, в Єдиному державному реєстрі судових рішень, розміщеному на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за адресою: http://reyestr.court.gov.ua/, немає судових рішень за фактом оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки відповідачем відповідно до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями № 0013461501 від 18.06.2014 року, № 0014361501 та № 0014351501 від 02.07.2014 року, згадані податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися до адміністративного суду, то суд в цій адміністративній справі дійшов висновку про те, що визначені позивачем відповідачу грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 524,25 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед державним бюджетом. Доказів протилежного суду відповідно до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається з довідки позивача від 02.10.2014 року та облікових карток платника податку, за відповідачем по особовому рахунку рахується пеня за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 59,73 грн. та земельного податку в розмірі 82,63 грн.

Відповідно до норми підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В силу вимог пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 7 від 04.01.2013 року, яка отримана відповідачем 10.01.2013 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.9). Оскільки відповідачем не подано суду доказів виконання вищевказаної податкової вимоги в повному обсязі, відсутності заборгованості станом на день подання даного позову, дана податкова вимога відповідно до статті 60 Податкового кодексу України не є відкликаною, та не потребує винесення нової податкової вимоги.

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми податкового боргу у матеріалах справи відсутні. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, відповідач суду відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надав. Натомість, податковий борг відповідача підтверджується вищевказаним податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на додану вартість та земельного податку, витягами зі зворотного боку облікових карток платника податку - відповідача по вказаних податкових зобов'язаннях за спірний період.

Право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу передбачене підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 87.1. статтею 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Пунктом 87.2. даної статті Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з пунктом 95.3. статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись передбаченими ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України повноваженнями, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство" про стягнення податкового боргу в сумі 104036,62 грн. є обґрунтованим, а тому його належить задовольнити, а саме: стягнути з рахунків ПАТ "Ремонтно-будівельне підприємство" відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 4747,13 грн., та на користь місцевого бюджету села Микитинці, м.Івано-Франківськ податковий борг з земельного податку в сумі 99289,49 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство" (ідентифікаційний код 13645980, що знаходиться за адресою: 76023, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 10) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь Державного бюджету податковий борг з податку на додану вартість в сумі 4747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 13 копійок.

Стягнути з рахунків Приватного акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне підприємство" (ідентифікаційний код 13645980, що знаходиться за адресою: 76023, Івано-Франківська область, місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вулиця Юності, будинок 10) відкритих у банківських установах, які його обслуговують, та за рахунок належної йому готівки, на користь місцевого бюджету села Микитинці, м. Івано-Франківськ, податковий борг з земельного податку в сумі 99289 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті вісімдесят дев'ять) гривень 49 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 30.10.2014 року.