Постанова

від 30.10.2014 по справі 826/15773/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 жовтня 2014 року 14:23 №826/15773/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» додержавної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 17.09.2014 №7018/26-51-22-01/37218970, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 17.09.2014 №7018/26-51-22-01/37218970 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» за період з 01.01.2012 по 31.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за червень 2013 року в сумі 1 500,00 грн.

Також, встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 119,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 17.09.2014 №7018/26-51-22-01/37218970 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 30.09.2014 №0004852201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 875,00 грн. у тому числі: 1 500,00 грн. - основний платіж, 375,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 30.09.2014 №0004862201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 148,75 грн. у тому числі: 119,00 грн. - основний платіж, 29,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно із приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 17.09.2014 №7018/26-51-22-01/37218970 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» за договором від 03.06.2013 №00306/2.

З матеріалів справи вбачається, що взаємовідносини між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» (постачальник) укладено договір від 03.06.2013 №00306/2, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію на умовах, що передбачені договором.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарської операції позивачем надано суду копії: договору від 03.06.2013 №00306/2; видаткової накладної від 03.06.2013 №3061; податкової накладної від 03.06.2013 №3061; платіжного доручення від 30.06.2013 №759.

Так, за посиланням позивача, предметом договору була купівля-продаж планшетного комп'ютеру Apple Ipad 128 wi-fi, який фактично був придбаний товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот», перебуває на балансі товариства і використовується в основній господарський діяльності останнього. Проте реальність господарської операції органом державної податкової служби під час перевірки не встановлювалась, висновки акту перевірки зроблено на припущеннях. З громадянином ОСОБА_1, на якого є посиланням в акті перевірки, у позивача жодних взаємовідносин не було, всі первинні документи з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» підписані іншою особою - ОСОБА_2

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» вказано на вирок Шевченківського районного суду міста Києві від 24.09.2013 у справі №761/22932/13-к.

Під час судового розгляду справи відповідачем не надано суду ані письмових заперечень на позовну заяву, ані документів, які покладені в основу висновків акту перевірки.

Аналіз взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» свідчить, що:

- податковим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача;

- всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток;

- під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс»;

- доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин відповідачем суду не надано.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Сервіс Транс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.09.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Ланселот» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201, підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками задоволення позовних вимог, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.10.2014 №1035.

Отже, сума судового збору, що підлягає поверненню позивачу становить 182,70 грн.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 30.09.2014 №0004852201 та від 30.09.2014 №0004862201.

Присудити здійснені державним підприємством «Торгівельна компанія «Ланселот» (02068, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 4, квартира 217, код ЄДРПОУ37218970) документально підтверджені платіжним дорученням від 14.10.2014 №1035 судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.