Ухвала

від 09.10.2014 по справі 872/15128/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 09 жовтня 2014 рокусправа № 811/2363/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.                     суддів:                     Богданенка І.Ю.  Дадим Ю.М. за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В..           розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року по справі № 811/2363/13-а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Алекс Сервіс» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області  про скасування податкових повідомлень рішень, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «Алекс Сервіс» (далі – Позивач)  звернулося до суду з адміністративним позовом про  визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 09.07.2013 року №0000092206 та №00000102206. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в Акті перевірки є безпідставними,  неправомірними, помилковими та необґрунтованими  оскільки господарські операції Позивача з ПП «Агропромбудресурс» були спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року адміністративний позов  задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення №0000092206 та №00000102206 від 09.07.2013 року. Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні. Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд  вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ДПІ у Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства «Алекс-Сервіс» (код за ЄДРПОУ 31400558) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Агропромбудресурс» (код за ЄДРПОУ 37096823) за період серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року, на підставі якої було складено Акт  ь№107/225/31400558 від 19.06.2013 року. В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем: - п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 475.00 грн., в тому числі: за вересень 2012 року у сумі 475.00 грн.; - п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 499.00 грн., у тому числі: за 3-й квартал 2012 року на суму 499.00 грн.; На підставі зазначеного Акту, 09.07.2013  року Відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000092206   року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 594.00 грн., в тому числі за основним платежем – 475,00 грн., штрафними санкціями у розмірі – 119.00 грн., та  податкове повідомлення-рішення №00000102206року яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 624.00 грн., в тому числі за основним платежем – 499.00 грн., штрафними санкціями у розмірі  125.00 грн. Вважаючи зазначені податкові-повідомлення рішення незаконними, Позивач звернувся до суду з метою поновлення своїх порушених прав. Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 09.07.2013 року №0000092206 та №00000102206 є предметом спору, переданого на вирішення суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що характер укладених між Позивачем та ПП «Агропромбудресурс» правочинів мав як реальний, так і економічний зміст, а тому Позивачем правомірно віднесено до складу витрат вартість придбаних товарів у розмірі 2376.67 грн., та правомірно сформовано податковий кредит за серпень 2012 року у сумі 475.00 грн. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Агропромбудресурс», яким було встановлено, що ПП «Агропромбудсервіс» в перевіряємий період мало взаємовідносини з ТОВ «Весна», яке, як на думку податкового органу має ознаки фіктивності та створене лише для зменшення податкового навантаження, а тому, придбаний товар у ТОВ «Весна» був в подальшому реалізований позивачу лише шляхом оформлення первинних документів без реальної передачі товару. У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції  Позивача з ПП «Агропромбудресурс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне. Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України. Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами. Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 31.08.2012 року між Позивачем та ПП «Агропромбудресурс» було укладено договір купівлі-продажу №4/08-12, відповідно до умов якого, Позивач придбав у ПП «Агропромбудресурс» канцелярські товари на загальну суму 2852.00 грн. в тому числі ПДВ – 475.33 грн. В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано, а судом досліджено наступні документи: податкова накладна №18 від 31.08.2012 року, видаткова накладна №18-08 від 31.08.2012 року. Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується рахунком на оплату №1/31-08 від 31.08.2012 року. Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності,  підтверджується актами списання матеріальних цінностей №1 від 27.09.2012 р., №2 від 24.12.2012 р. та №3 від 25.02.2013 р. Отже, дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з купівлі-продажу канцелярських товарів, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення зазначеної господраської операції в рамках договору купівлі-продажу. Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства,  та визнаються судом апеляційної інстанції  як первинні з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.           У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення). Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій,  первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу  про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток  у податковій звітності за вказаними господарськими операціями. Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.           Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Агропромбудресурс» наслідком яких є купівля-продаж товарів, а тому податкові повідомлення рішення від 09.07.2013 року №0000092206 та №00000102206 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та податку на прибуток підприємства , а тому оскаржувані податкові повідомлення – рішення підлягають скасуванню. З огляду на викладене, суд  дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні. На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу  Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.09.2013 року по справі № 811/2363/13-а - залишити без змін.           Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги. Головуючий:                                                            О.О. Круговий           Суддя:                                                            І.Ю. Богданенко           Суддя:                                                            Ю.М. Дадим