Ухвала

від 09.10.2014 по справі 872/12457/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 жовтня 2014 рокусправа № 811/2141/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року по справі № 811/2141/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Олеум» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «Олеум» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень від 17.06.2013 року №0001192240 та №0001182240.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких було винесено оскаржуване податкове-повідомлення рішення не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки правочини між Позивачем та його контрагентом відповідають вимогам чинного законодавства, при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх суттєвих умов, умови договору сторонами було виконано, а грошові кошти було сплачено.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 17.06.2013 року №0001192240 та №0001182240.

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення були прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Кіровоградської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ВКЦ «Олеум» (код за ЄДРПОУ 24149451) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «ТД Домен» (код за ЄДРПОУ 31940144) за березень 2012 року та червень 2012 року, на підставі якої було складено Акт №105/22-4/24149451 від 30.05.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 та п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 5500.00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2012 року на суму 2552.00 грн.; за 2 квартал 2012 року на суму 2948.00 грн.;

- п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 5238.00 грн.;

На підставі зазначеного Акту, 17.06.2013 року Відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення 0001182240 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7858.00 грн., в тому числі за основним платежем - 5238,00 грн., штрафними санкціями у розмірі - 2620.00 грн., та податкове повідомлення-рішення №0001192240 яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 8250.00 грн., в тому числі за основним платежем - 5500.00 грн., штрафними санкціями у розмірі 2750.00 грн.

Вважаючи зазначені податкові-повідомлення рішення незаконними, Позивач звернувся до суду з метою поновлення своїх порушених прав.

Правомірність винесення податкових повідомлень рішень від 17.06.2013 року №0001192240 та №0001182240 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у Позивача на час проведення перевірки були в наявності належним чином складені податкові накладні та інші первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ «ТД Домен», а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за цими господарськими операціями.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства, стали висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства ТОВ «ТД «Домен», яким було встановлено, що ТОВ «ТД «Домен» здійснювало діяльність спрямовану на здійсненн операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, в тому числі ТОВ ВКЦ «Олеум».

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції Позивача з ТОВ «ТД «Домен» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 10.01.2011 року між Позивачем та ТОВ «ТД «Домен» було укладено договір поставки №11-ЮЛ, відповідно до умов якого, Позивач придбав у ТОВ «ТД «Домен» господарські товари на загальну суму 120000.00 грн. в тому числі ПДВ - 20000.00 грн.

В підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано, а судом досліджено наступні документи: видаткові накладні №50311 від 05.03.2012 року, №190309 від 19.03.2012 року, № 270304 від 27.03.2012 року, №270306 від 27.03.2012 року, №190613 від 19.06.2012, №200603 від 20.06.2012 року та податкові накладні №39 від 05.03.2012 року, №114 від 16.03.2012 року, №197 від 27.03.2012 року, №198 від 27.03.2012 року, №188 від 26.03.2012 року, №149 від 19.06.2012 року.

Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №925 від 12.03.2012 року, №1217 від 27.03.2012 року, №1210 від 27.03.2012 року. №1195 від 26.03.2012 року, №2786 від 25.06.2012 року та рахунками фактурами №000751 від 02.03.2012 року, №000887 від 16.03.2012 року, №001027 від 27.03.2012 року, №001019 від 26.03.2012 року, №002050 від 18.06.2012 року, №002087 від 20.06.2012 року.

Факт транспортування товару підтверджується наданими товарно-транспортними накладними №ХА2025257 від 05.03.2012 року. №ХА2035878 від 27.03.2012 року та актами про отримання багажу № А-КВ2-5209 від 21.03.2012 року, №А-КВ2-6778 від 23.06.2012 року.

Отже, дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з купівлі-продажу канцелярських товарів, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення зазначеної господарської операції в рамках договору поставки.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, посилання відповідача на неподання певних товарно- транспортних накладних Позивачем, як на підставу вважати правочин безтоварним є необґрунтованим, у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст..1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Товарно-транспортна накладна не є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення, а тому є безпідставним твердження відповідача, що відсутність товарно-транспортної накладної, вказує на те, що господарські операції з поставки товару не здійснювалась.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Домен» наслідком яких є поставка товарів, а тому податкові повідомлення рішення від 17.06.2013 року №0001192240 та №0001182240 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту та податку на прибуток підприємства , а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року по справі № 811/2141/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим