Ухвала

від 02.10.2014 по справі 872/14852/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 02 жовтня 2014 рокусправа № 804/8731/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Кругового О.О.                     суддів:                     Дадим Ю.М.  Уханенка С.А. за участю секретаря судового засідання:          Спірічева Я.В.,           розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області  на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року по справі № 804/8731/13-а  за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-плюс» до  Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення рішення, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія-плюс» (далі – Позивач)  звернулося до суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000332210 від 25.03.2013 року.   В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відповідачем протиправно, без наявних на те підстав, зроблено висновок про порушення Позивачем приписів податкового законодавства у сфері оформлення податкового кредиту, оскільки господарські відносини  з ТОВ «Торгово-виробниче об'єднання «Східбуд» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами. Постановою  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року адміністративний позов  задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення №0000332210 від 25.03.2013 року. Верхньодніпровська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначений Конституцією та Законами України, а відтак підстави для його скасування відсутні. Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд  вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Верхньодніпровської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку  ТОВ «Надія-Плюс» (код ЄДРПОУ 30508296) по взаємовідносинам з ТОВ «Торгово-вирбниче об'єднання «Східнобуд» (код за ЄДРПОУ 345918) за період з 01.03.2012 року по 31.05.2012 року, на підставі якого було складено Акт №192/22-2/30508296 від 06.03.2013 року. В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем: - п.198.1, п.198.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 5482.75 грн. в т.ч.:       -  березень 2012 року – 4023.75 грн.;       - квітень 2012 року – 1032.33 грн.;        - травень 2012 року – 426.67 грн.; На підставі зазначеного Акту, 25.03.2013  року Відповідачем було винесено оскаржуване податкові повідомлення-рішення №0000332210 , яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 6853.43 грн., в тому числі за основним платежем – 5482,7 грн., штрафними санкціями у розмірі – 1370.68 грн. Не погодившись з правомірністю винесення зазначеного податкового повідомлення рішення, Позивач подав до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу, якою просив його скасувати. Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.06.2013 року №365/10/10-25 у задоволенні скарги було відмовлено. Правомірність винесення податкового повідомлення рішення від 25.03.2013  року №0000332210 є предметом спору, переданого на вирішення суду. Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що Позивач правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, і правомірно на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунок постачальника. Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для визначення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість стали висновки податкового органу  порушення контрагентом Позивача (ТОВ «Торгово-виробниче об'єднання «Східбуд») своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства та відсутності у складених ними первинних документів статусу первинних документів. Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне. Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 22.03.2012 року між Позивачем та ТОВ «ТВО «Східбуд» було укладено договір купівлі продажу № 22/03-КН, відповідно до якого Позивач придбав запасні частини для автомобіля. Проте, на думку податкового органу, вказаний правочин укладено без мети реального настання наслідків ним обумовлених, документи, надані позивачем до перевірки, не можуть вважатись первинним документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів. Враховуючи такі обставини, суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи принцип адміністративного судочинства – офіційне з'ясування обставин справи, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між позивачем та ТОВ «ТВО «Східбуд» на підставі договору купівлі-продажу № 22/03-КН від 22.03.2012 року. Так, в підтвердження виконання умов даного договору позивачем було надано, а судом досліджено наступні документи: видаткові накладні №СХІ-0000028 від 22.03.2012 року, №СХІ-000039 від 29.03.2012 року, №СХІ-000171 від 27.04.2012 року, №СХІ-000172 від 27.04.2012 року, №СХІ-000165 від 24.05.2012 року та податкові накладні №113 від 22.03.2012 року, №162 від 28.03.2012 року, №126 від 19.04.2012 року, №174 від 24.04.2012 року, №137 від 21.05.2012 року. Розрахунок за отриманий товар здійснювався у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями №141 від 22.03.2012 року, №150 від 28.03.2012 року, №202 від 19.04.2012 року, №208 від 24.04.2012 року, №244 від 21.05.2012 року та рахунками фактурами №СХІ-000166 від 22.03.2012 року, №СХІ-000208 від 27.03.2012 року, №СХІ-000409 від 23.04.2012 року,№СХі-000597 від 17.05.2012 року. Використання отриманого товару Позивачем у власній господарській діяльності підтверджується Актами списання №1-00000160 від 30.06.2012 року, №1-00000175 від 31.07.2012 року, №1-00000198 від 31.08.2012 року, №1-000000271 від 16.10.2012 року. Рух активів підтверджується обороно-сальдовою відомістю та картками рахунків, які містяться у матеріалах справи. Отже, дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження господарських відносин з купівлі-продажу запасних частин для автомобіля, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем було доведено реальність здійснення зазначеної господарської операції в рамках договору купівлі-продажу. Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства,  та визнаються судом апеляційної інстанції  як первинні з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.           У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення). Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій,  первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу  про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток  у податковій звітності за вказаними господарськими операціями. Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.           Отже, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТВО «Східбуд» наслідком яких є купівля-продаж запасних частин, а тому податкове повідомлення рішення №0000332210 від 25.03.2013 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся, а тому оскаржуване податкове повідомлення – рішення підлягає є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, суд  дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні. На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу  Верхньодніпровської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області  - залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2013 року по справі № 804/8731/13-а - залишити без змін. Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги. Головуючий:                                                            О.О. Круговий           Суддя:                                                            Ю.М. Дадим           Суддя:                                                            С.А. Уханенко