Ухвала

від 28.10.2014 по справі 872/16875/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 жовтня 2014 рокусправа № 804/12092/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року по адміністративній справі

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області, державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області Чадріної Тетяни Володимирівни про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в вересні 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - Дніпропетровського РУЮ), державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського районного управління юстиції Дніпропетровської області (далі - держреєстратор РС Дніпропетровського РУЮ) Чадріної Т.В., в якому просив: визнати неправомірними дії держреєстратора РС Дніпропетровського РУЮ Чадріної Т.В., та скасувати рішення державного реєстратора від 7 липня 2013 року про відмову в реєстрації за ним права власності на новозбудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати держреєстратора РС Дніпропетровського РУЮ зареєструвати за ним право приватної власності на новозбудований житловий будинок за зазначеною адресою.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій позивач просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно ст.41 КАС України, не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 15, ч. 3 ст. 17, п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952) державній

реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону №1952 державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, як:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення за ініціативою власників земельних ділянок, та щодо земельних ділянок приватної власності, розташованих у межах населеного пункту, провадиться відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до приписів п."а" ч.1 ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №894627, виданим 30.06.2011 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,6000 га, кадастровий номер 1221411000:01:147:0179, яка розташована по АДРЕСА_1, із цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

05.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до РС Дніпропетровського РУЮ із заявою за вх.№7315676 про реєстрацію за ним права приватної власності на новозбудований житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, до якої додав документи, серед яких був державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий №12211411000:01:147:0179, виданий позивачу Відділом Держкомзему у Дніпропетровській області з цільовим призначенням "Для ведення особистого селянського господарства".

Розглянувши подані документи 07.05.2013 року, держреєстратор РС Дніпропетровського РУЮ Чадріна Т.В. відмовила у вчиненні реєстраційної дії з підстав використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Із матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013 року позивач повторно звернувся до держаного реєстратора з метою проведення державної реєстрації на вищевказаний об'єкт нерухомого майна, проте 06.09.2013 року також отримав відмову державного реєстратора Кучеренко М.А. з тих же підстав, що державний акт на право власності на земельну ділянку має цільове призначення не для розміщення житлового будинку, господарських будівель та споруд, яке в судовому порядку позивачем не оскаржено.

Викладене свідчить, що держреєстратор РС Дніпропетровського РУЮ Чадріна Т.В., відмовляючи в реєстрації за позивачем права власності на новозбудований житловий будинок, діяла в межах чинного законодавства, ст.24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п.16, 23 "Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про правомірність дій зазначеного відповідача.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

Оскільки судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова