Ухвала

від 28.10.2014 по справі 826/4891/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4891/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2014року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкового повідомлення-рішення.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2014 року № 000243720.

Постановою Окружного адміністративного суду від 15.05.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 15.05.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2014 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, у березні 2014 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт від 12.03.2014 року № 256/25-10-37-10/20010397.

Податковим органом встановлено, що товариство неправомірно включило до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму податку на додану вартість у розмірі 131 536 грн., шляхом подання разом із податковою декларацією за січень 2014 року заяви зі скаргою на постачальника (по незареєстрованим податковим накладним), перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний, що призвело до завищення податкового кредиту на вказану суму, та як наслідок до неправильного визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року по рядку 19 і 20.2 Декларації. На думку позивача, такі доводи контролюючого органу суперечать нормам чинного податкового законодавства. Оскільки, безпосередньо норми Податкового кодексу України не обмежують можливість подання платником податків у межах 365 календарних днів з дати складання податкової накладної відповідної заяви зі скаргою на недобросовісного платника податків (продавця), який порушує порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, лише з податковою декларацією за той звітний (податковий) період, в якому платник податків (покупець) включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а не у податковому періоді, в якому мали бути складені такі податкові накладні. Крім того, позивач наголошує на тому, що ним були виконані усі законодавчі умови для формування податкового кредиту за звітний період січень 2014 року в сумі 131 536грн. за результатами реальних фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, що підтверджується всіма необхідними належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами.

За наслідками проведеної камеральної перевірки Міжрегіональне ГУ Міндоходів винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014р. № 000243720, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішенням, прийнятим відповідачем, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Протягом періоду з 11.03.2014р. по 12.03.2014р. працівником Міжрегіонального ГУ Міндоходів була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих ТОВ «АТ Каргілл» у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за звітний період січень 2014 року, з урахуванням уточнюючих розрахунків, за результатами якої складений Акт від 12.03.2014р. № 256/25-10-37-10/20010397.

Під час проведення перевірки об'єктами дослідження були документи податкової звітності ТОВ «АТ Каргілл», зокрема: податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період січень 2014 року (№ 9007579407 від 18.02.2014р.) з урахуванням уточнюючих розрахунків до такої декларації (реєстр. № 9010374418 від 27.02.2014р., № 9012573969 від 12.03.2014р.)

За результатами проведення камеральної перевірки встановлено порушення ТОВ «АТ Каргілл» п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6, п. 200.1 і п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України, що призвело до завищення підприємством податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року на суму податку на додану вартість 131 536 грн.

Зокрема, в ході проведеної перевірки правомірності нарахування ТОВ «АТ Каргілл» податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2014 року встановлено, що згідно заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), перевіряємим підприємством до податкового кредиту за вказаний період були включені наступні податкові накладні: податкові накладні ТОВ «СП Рисоіл Термінал» від 20.12.2013р. № 19 на суму 188 640, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 728, 00 грн.) та від 23.12.2013р. № 22 на суму 187 980, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 596, 00 грн.), податкову накладну ПП «Ексешн груп» від 11.12.2013р. № 113 на суму 81 230, 31 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 246, 06 грн.), податкову накладну ПрАТ «Полтавське ХПП» від 15.11.2013р. № 19100 на суму 117 286, 47 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 457, 29 грн.), податкову накладну ПОП «Соколівка» від 28.11.2013р. № 44/2 на суму 174 816, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 963, 30 грн.).

Трактуючи норми Податкового кодексу України працівник ДПІ прийшов до висновку, що платник податку може включити суми ПДВ по тих податкових накладних, при наявності права на формування податкового кредиту, які оформлені відповідно до вимог діючого податкового законодавства, є зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та взяті на облік згідно з правилами податкового та бухгалтерського обліку. При цьому, на думку перевіряючого, платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум ПДВ, включених на підставі наданої заяви зі скаргою на постачальника, що відмовився у наданні податкової накладної та/або надано неналежним чином оформлений документ (відсутні чи помилково заповненні обов'язкові реквізити податкової накладної, передбаченні чинним законодавством), у разі наданні такої заяви до звітної декларації по операціях перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний).

З урахуванням вище викладеного працівник відповідача встановив порушення ТОВ «АТ Каргілл» норм п. 33.1 ст. 33, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України з причини включення останнім до складу податкового кредиту за січень 2014 року суму ПДВ в розмірі 131 536 00 грн., по заяві зі скаргою на постачальників (по податковим накладним не зареєстрованих та/або зареєстрованих з порушенням), перша подія по яких сталася в періоді іншому ніж звітний. Тобто, встановив завищення позивачем податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 131 536, 00 грн.

Внаслідок виявлення зазначеного порушення податкового законодавства, 02 квітня 2014 року Міжрегіональне ГУ Міндоходів на підставі вказаного Акта камеральної перевірки прийняло спірне податкове повідомлення-рішення № 0000243720 (форми «В4»), яким згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58, п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України та відповідно до п. 76.1 ст. 76 цього Кодексу за порушення вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 і п. 200.3 ст. 200, п. 201.10 ст. 201, п. 202.1 ст. 202 Податкового кодексу України зменшила розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 131 536, 00 грн., задекларовану ТОВ «АТ Каргілл» в податковій декларації з податку на додану вартість за звітний період січень 2014 року (реєстр. № 9007579407 від 18.02.2014р.).

При вирішення даного спору колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.1 ст. 198 цього Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.1, 200.2 ст. 200 цього Кодексу).

За змістом п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

З огляду на викладені норми ПК України колегія суддів звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 ст. 201 ПК України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Одночасно порядок видачі податкових накладних регламентовано п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому п. 11 підрозд. 2 розд. ХХ «Перехідних положень» ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (абз. 3 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 4 - 8 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Так, зокрема, на виконання зазначеної норми податкового законодавства, постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість-продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку-покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування, до Реєстру здійснюється шляхом подання протягом операційного дня зазначених документів в електронній формі Державній податковій службі з використанням електронного цифрового підпису та внесення відповідних відомостей до Реєстру. Операційний день триває з 0 до 23-ї години. Якщо продавець складає розрахунок коригування до податкової накладної, що підлягає реєстрації, до Реєстру в обов'язковому порядку вносяться також відомості, що містяться у такому розрахунку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Тобто, оскільки законодавець на пряму пов'язує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку-продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що саме платник податку-покупець, наділений не лише правом, а й обов'язком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що надасть право на включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Так, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 - 12 п. 201.10 ст. 201 ПК України, в редакції з урахуванням змін внесених Законом України від 24.10.2013р. № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень», що набув чинності 01 січня 2014 року).

При цьому нормами пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, ст. 202, п. 203.1 ст. 203 ПК України визначені звітний (податковий) період, порядок і строки для подання податкової звітності з податку на додану вартість, згідно яких, зокрема: податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. № 1492, в тому числі за наявності певних додатків до неї, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з податку на додану вартість.

Також, з аналізу наведених вище норм права слідує, що платник податку може включати до податкового кредиту суми податку по податковим накладним протягом 365 днів з дати їх виписки, при цьому скарга на постачальника, який порушив порядок заповнення та/або порядок реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі, подається в тому звітному періоді, в якому суми податку на додану вартість по вказаних податкових накладних включені до складу податкового кредиту.

Одночасно таке право платника податку щодо подання скарги на постачальника, який порушив порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних обмежено 60 днями з дати виписки податкової накладної лише з прийняттям Закону України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень» (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 06.02.2014р. № К/800/30908/13).

В силу норм абз. 9 і 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

В ході судового розгляду встановлені фінансово-господарських відносин між ТОВ «АТ Каргілл» (Покупець, Замовник) та суб'єктами господарської діяльності (постачальниками, виконавцями робіт і послуг):ТОВ «СП Рисоіл Термінал» (ідентифікаційний код 31786337, надання послуг з обробки олії соняшникової нерафінованої), ПП «Ексешн груп» (ідентифікаційний код 36486341, поставка сої), ПрАТ «Полтавське ХПП» (ідентифікаційний код 05581898, надання послуг з відвантаження та зберігання зерна) і Приватно-орендне підприємство «Соколівка» (ідентифікаційний код 03792591, поставка кукурудзи), за листопад-грудень 2013 року.

На підтвердження виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (передачі товарів, виконання робіт і надання послуг, та оплати їх вартості) позивач надав до суду копії наступних документів: по взаємовідносинам з ТОВ «СП Рисоіл Термінал» - акта надання послуг від 20.12.2013р. № 519 на суму 226 368, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 37 728, 00 грн.), рахунку від 20.12.2013р. № 000511 на суму 226 368, 00 грн., податкової накладної від 20.12.2013р. № 19 на суму 226 368, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 728, 00 грн.), платіжного доручення від 24.12.2013р. № 33951 на оплату вартості робіт в сумі 226 368, 00 грн. (з ПДВ), та акта надання послуг від 23.12.2013р. № 522 на суму 225 576, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 37 596, 00 грн.), рахунку від 23.12.2013р. № 000514 на суму 225 576, 00 грн., податкової накладної від 23.12.2013р. № 22 на суму 225 576, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 37 596, 00 грн.), платіжного доручення від 24.12.2013р. № 33953 на оплату вартості робіт в сумі 225 576, 00 грн. (з ПДВ); по взаємовідносинам з ПП «Ексешн груп» - видаткової накладної від 11.12.2013р. № РН-0000113 на суму 97 476, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 246, 06 грн.), податкової накладної від 11.12.2013р. № 113 на суму 97 476, 37 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 246, 06 грн.), платіжного доручення від 17.12.2013р. № 33064 на оплату вартості товару в сумі 97 476, 37 грн. (з ПДВ); по взаємовідносинам з ПрАТ «Полтавське ХПП» - акта надання послуг від 30.11.2013р. № 19311 на суму 142 445, 46 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 740, 91 грн.), податкової накладної від 15.11.2013р. № 19100 на суму 140 743, 76 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 457, 29 грн.), платіжного доручення від 15.11.2013р. № 28454 на оплату вартості послуг в сумі 140 743, 76 грн. (з ПДВ); по взаємовідносинам з ПОП «Соколівка» - видаткової накладної від 28.11.2013р. № РН-000823 на суму 209 779, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 963, 30 грн.), податкової накладної від 28.11.2013р. № 44/2 на суму 209 779, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 963, 30 грн.), платіжного доручення від 29.11.2013р. № 30691 на оплату вартості товару в сумі 209 779, 80 грн. (з ПДВ).

Сума податку на додану вартість у розмірі 131 535, 58 грн. по переліченим вище податковим накладним, датованим листопадом і груднем 2013 року, була повністю віднесена ТОВ «АТ Каргілл» до складу податкового кредиту за звітний період січень 2014 року та відображена ним у своїй податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року (№ 9007579407 від 18.02.2014р.).

З підстави не здійснення названими вище контрагентами-продавцями реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, ТОВ «АТ Каргілл» 18 лютого 2014 року направив до податкового органу електрону Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних)(Додаток 8 до Податкової декларації з податку на додану вартість), в якій повідомила ДПІ про допущення контрагентами-продавцями ТОВ «СП Рисоіл Термінал», ПП «Ексешн груп», ПрАТ «Полтавське ХПП» і Приватно-орендне підприємство «Соколівка») порушення порядку реєстрації податкових накладних у відповідному Реєстрі. Дана Заява була отримання ДПІ 18 лютого 2014 року, що засвідчується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2 та не заперечується представником відповідача. В цей же день, додатково до надісланої електронної Заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (додатку 8 до Податкової декларації) підприємство подало до канцелярії ДПІ супровідний лист від 18.02.2014р. № 6737 разом із первинними та розрахунковими документами по господарським операціям з підприємствами ТОВ «СП Рисоіл Термінал», ПП «Ексешн груп», ПрАТ «Полтавське ХПП» і Приватно-орендне підприємство «Соколівка» згідно реєстру, та копії яких знаходяться в матеріалах даної справи.

Факт подання позивачем 18 лютого 2014 року разом із Заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (додатку 8 до Податкової декларації)(в даному випадку постачальників - ТОВ «СП Рисоіл Термінал», ПП «Ексешн груп», ПрАТ «Полтавське ХПП» і ПОП «Соколівка») копій первинних і розрахункових документів, що засвідчують факт сплати сум податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів/послуг та отримання відповідних товарів/послуг, в порядку визначеному нормою абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України, сторонами у даній справі не оспорюється.

При цьому відповідачем не було надано суду документальних доказів проведення ДПІ документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним податкового законодавства (в т.ч. по податку на додану вартість) при фінансово-господарських відносинах із названими підприємствами-контрагентами за листопад-грудень 2013 року. Сама по собі реальність господарських операцій з придбання товарів і послуг між ТОВ «АТ Каргілл» і підприємствами ТОВ «СП Рисоіл Термінал», ПП «Ексешн груп», ПрАТ «Полтавське ХПП» і ПОП «Соколівка», правомірність та достовірність первинних документів, що були оформлені на виконання письмових правочинів, та декларуванням останніми сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 149 990, 65 грн. у податковій звітності з цього податку за відповідний звітний період наразі не заперечуються.

Відомості про проведення реєстрації спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових у суду відсутні.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням наявних матеріалів справи, судом вбачається, що на момент проведення камеральної перевірки ТОВ «АТ Каргілл» та складання Акта від 12.03.2014р. № 256/25-10-37-10/20010397, позивачем не було допущено порушення граничного терміну (60 календарних днів) подання заяви із скаргою на постачальників, а саме: в строк до 20 лютого та 20 березня 2014 року, що відраховується від граничних термінів подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітні періоди листопад і грудень 2013 року, тобто в періоди виписки спірних податкових накладних.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 02.04.2014 року № 000243720, є протиправними та підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.05.2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С