Постанова

від 22.07.2014 по справі 804/8152/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 р. справа № 804/8152/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудника С.В.

при секретарі судового засідання Крюкової О.В.

за участю сторін:

представника позивача Мельникова А.О.

представника відповідача Шевченко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005241501 від 02.06.2014 р., -

ВСТАНОВИВ :

11 червня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (далі - ТОВ "Укрспецсервіс", позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Жовтневому районі, відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005241501 від 02.06.2014 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в повному обсязі (а.с. 3-7).

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрспецсервіс", з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (код за ЄДРПОУ 38931749) за лютий 2014 року та подальшої її реалізації, реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 21.05.2014 року №3421/04-63-22-03/19088807. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0005241501 від 02.06.2014р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 54750,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2014 р. відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 1).

Представник позивача в судовому засіданні 22.07.2014 р. підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0005241501 від 02.06.2014 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 54750,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Порядок та спосіб реалізації результатів перевірок визначено Податковим кодексом України.

Так, згідно п.п. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрспецсервіс", з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні господарських взаємовідносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (код за ЄДРПОУ 38931749) за лютий 2014 року та подальшої її реалізації, реальності та повноти відображення в обліку.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, ст.185, п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200, п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, ТОВ «Укрспецсервіс» сформував податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які складені з порушенням встановленого законодавством України порядку та формою і не підтверджені первинними документами (актами, довідками, товарно - транспортними документами), а також не підтверджені звіркою ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (контрагент-постачальник, код ЄДРПОУ 38931749), в результаті чого за лютий 2014 року завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ на загальну суму 109 500,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 109 500,00 грн., в тому числі:

- в Декларації з ПДВ за лютий 2014 року завищено суму податкового кредиту на 109 500,00 грн., в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та суму ПДВ, яка підлягає і сплаті в бюджет на суму 109500 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 21.05.2014 року № 3421/04-63-22-03/19088807 (а.с. 9-27), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0005241501 від 02.06.2014 р., яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 109500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 54750,00 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з акту перевірки, між ТОВ «Укрспецсервіс» (покупець) та ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (постачальник) укладено договір від 07.02.2014р. № 14, у якому зазначено, що Постачальник зобов'язується поставити продольно-строгальний верстат, модель 7110-51, рік випуску 1974, та плоскошліфувальний верстат, модель 36724, рік випуску 1966 (товар), а також здійснити його монтаж та пуско-налаштувальні роботи, а Покупець - прийняти та сплатити, в порядку та на умовах передбачених договором.

Загальна сума договору складається із вартості товару, а також вартості монтажних та пуско-налаштувальних робіт та погоджується сторонами в додатку до договору, що є його невід'ємною частиною.

Постачальник зобов'язується поставити товар протягом 60 календарних днів з дати підписання договору. Товар поставляється на умовах EXW - м. Дніпропетровськ («Інкотермс 2010»).

Датою поставки вважається дата у товарно-транспортній накладній про передачу продукції Покупцю. Разом з товаром продавець зобов'язується передати Покупцю наступні документи:

- рахунок-фактуру;

- товарно-транспортну накладну;

- податкову накладну;

- паспорт на товар або іншу технічну документацію.

На виконання умов договору ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» виставлено на адресу позивача рахунок № 0221/03 від 21.02.2014 року та рахунок № 0227/03 від 27.02.2014 року; виписано видаткові накладні та податкові накладні № 0221/03 від 21.02.2014 року, від 27.02.2014 року, № 32 від 21.02.2014 року, № 33 від 27.02.2014 року.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Укрспецсервіс» згідно ТТН №1-ТН від 21.02.2014 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар (надані роботи, послуги) проводились у безготівковій формі у наступних періодах. У рахунок оплати за відвантажений товар сплачено кошти згідно наведених платіжних доручень: від 04.03.2014 № 65, від 04.03.2014 № 64, від 11.03.2014 № 70, від 09.04.2014 № 165, від 16.04.2014 № 185.

ТОВ «Укрспецсервіс» є кінцевим споживачем придбаних у ТОВ «ДЗПМ» товарів (робіт, послуг), про що свідчить оприбуткування продукції на рахунку 10 «Основні засоби» згідно бухгалтерського обліку.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок, а саме: акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська щодо ТОВ «ДЗПМ» (код за ЄДРПОУ 38931749) «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» (код за ЄДРПОУ 38931749) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Реммаркбуд» (код ЄДРПОУ 31932903) та ТОВ «Металургійна компанія СОЮЗ» (код ЄДРПОУ 38563239), ТОВ «Кофе-Тайм» (код ЄДРПОУ 34315806), ТОВ «Укрспецсервіс» (код ЄДРПОУ 19088807), ТОВ «ДМЗ» (код ЄДРПОУ 37004519), ТОВ «Проммехлит» (код ЄДРПОУ 36277286) за період лютий 2014 року».

Звіркою ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» встановлено фактичну наявність первинних документів по проведеним господарським взаємовідносинам з контрагентами покупцями у лютому 2014 року.

Звіркою ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» не підтверджено реальність проведених господарських операцій у лютому 2014 року з постачальником з контрагентами покупцям, з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунку.

Зустрічною звіркою ТОВ «Дніпропетровський завод промислових матеріалів» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-покупцями їх вид, обсяг, якість та розрахунків в частині реалізації послуг, попередньо отриманих від ТОВ «Горизонт-трейдінг» (код 384878970 та ТОВ «Альфамгруп» (код 38227200) з за період: лютий 2014року.»

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у Постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача від № 0005241501 від 02.06.2014 р. протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 328,50 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 243 від 10.06.2014 р. (а.с. 2).

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 328,50 грн. підлягає поверненню.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 липня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28 липня 2014 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005241501 від 02.06.2014 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005241501 від 02.06.2014 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецсервіс" (код ЄДРПОУ 19088807, індекс 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, проспект Героїв, будинок 17, квартира 239) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 328,50 грн. (триста двадцять вісім гривень 50 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, в порядку та у строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, та набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28 липня 2014 року.

Суддя С. В. Прудник