Постанова

від 10.11.2014 по справі 823/2689/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року справа № 823/2689/14

м. Черкаси

09 год. 39 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

при секретарі - Шепель А.М.,

за участю представника позивача Черкаського міського центру зайнятості Кочмара В.К. - за довіреністю № 01-18/5757 від 29.11.2013р.,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Черкаського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Черкаський міський центр зайнятості, в якому просить стягнути з ОСОБА_3 кошти, виплачені як допомога по безробіттю в розмірі 4 441 грн. 36 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що відповідачем в порушення вимог Закону України «Про зайнятість населення» під час перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості приховано факт укладення цивільно-правового договору з приватним підприємством «Глорія-Рос» та, як наслідок, отримання прибутку, що є підставою для стягнення з відповідача в судовому порядку незаконно отриманих коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Відповідач проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи заперечення тим, що позивачем не надано жодного документу, який би засвідчував недостовірність поданих останньою у червні 2012 року до центру зайнятості документів, чи які б свідчили про приховування нею фактів, які б мали значення для присвоєння відповідачу статусу безробітної та виплати допомоги по безробіттю.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спеціальним законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III від 02.03.2000р. (далі по тексту - Закон № 1533).

Так, згідно зі статтею 6 цього Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі по тексту - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону № 1533 має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних. Члени особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками, громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за Законом № 1533 за умови сплати страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Видами забезпечення за Законом № 1533 є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Судом встановлено, що 07.06.2012р. ОСОБА_3 звернулася з заявою до Черкаського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що в даний час не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. На підставі поданої ОСОБА_3 заяви 07.06.2012р. останній було надано статус безробітної, визначені умови і тривалість виплати допомоги по безробіттю та розмір цієї допомоги відповідно до статей 22, 23 Закону № 1533.

В той же час, за результатами звірки з Державною податковою адміністрацією Черкаським міським центром зайнятості виявлено факт укладення ОСОБА_3 договору цивільно-правового характеру з приватним підприємством «Глорія-Рос» в період з 01.10.2012р. по 31.12.2012р., тобто під час перебування на обліку в центрі зайнятості. В підтвердження даного факту державною податковою інспекцією у м. Полтава надано звітність 1-ДФ приватного підприємства «Глорія-Рос» за 4 квартал 2012 року та І квартал 2013 року.

Загальний розмір отриманої відповідачем за період з 01.10.2012р. по 03.03.2013р. допомоги по безробіттю складає 4 441 грн. 36 коп.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 статті 4 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012р. до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населення також належать: непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

Безробітними, в свою чергу, визнаються - особи віком від 15 до 70 років, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готові та здатні приступити до роботи.

Отже, не можуть бути безробітними особи, що працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, та, як наслідок, отримують дохід від такої зайнятості.

Таким чином, безсумнівним є те, що відповідач під час перебування на обліку в Черкаському міському центрі зайнятості, отримуючи допомогу по безробіттю, був зайнятою особою, отримував дохід, а отже не мав права на реєстрацію в якості безробітного та на отримання відповідного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 статті 36 Закону № 1533 застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідальність застрахованих осіб за порушення порядку отримання статусу безробітного передбачена статтею 36 Закону № 1533, згідно якої сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі викладеного Черкаським міським центром зайнятості видано наказ № 506 від 14.07.2014р. про повернення відповідачем коштів, отриманих як допомога по безробіттю за період з 01.10.2012р. по 03.03.2013р. в розмірі 4 441 грн. 36 коп.

Однак вимоги даного наказу відповідачем не виконані, незаконно отримані кошти, виплачені як допомога по безробіттю позивачу, в добровільному порядку не повернуті, а отже згідно ч. 1 статті 34 Закону № 1533 підлягають стягненню в судовому порядку.

З огляду на викладене, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Черкаського міського центру зайнятості кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в сумі 4 441 (чотири тисячі чотириста сорок одну) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 11 листопада 2014 року.