Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/16566/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16566/14 02.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Медія Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі"

про стягнення боргу

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Волобаєва А.О. (дов.№03/03/14 від 03.03.2014)

від відповідача: Глущенко О.Г. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі" про стягнення боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 порушено провадження у справі №910/16566/14 та призначено її до розгляду на 11.09.2014 року.

За наслідками судового засідання 11.09.2014 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02.10.2014, у зв'язку із неявкою до судового засідання уповноваженого представника відповідача.

Під час судового засідання 02.10.2014 представник позивача надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення прозовним вимог, проте вмотивованого відзиву до суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Медіа Груп" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісіжн Едженсі" (замовник) укладено договір про проведення рекламної компанії № ПМ-124 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується протягом строку дії Договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для відповідача або клієнтів відповідача на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти і вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця в строк та на умовах визначених даним Договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору, з метою проведення рекламної компанії сторонами підписується Додаток до Договору - Акт резервування.

Так, як вбачається із матеріалів справи 14 січня 2014 сторонами у відповідності до умов договору підписано та скріплено печатками Акт резервування щодо надання послуг за цим Договором у березні 2014 року за загальною вартістю 2 118, 48 грн.

Відповідно до умов п. 4.2. Договору оплата здійснюється замовником у формі 100% передоплати до початку проведення рекламної кампанії безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур виконавця, які виставляються замовнику для оплати не менше, ніж за два банківських дні до дати платежу передбаченої у цьому пункті Договору. Згідно акту резервування від 14.01.2014 Позивачем надано відповідачу рахунок № У-163 від 14.01.2014 для оплати вартості рекламних послуг в сумі 2 542,18грн.

Позивач, на виконання умов договору, надав відповідачу послуги з проведення рекламної кампанії згідно акту резервування від 14.01.2014 року вартістю 2 542,18 грн.

За умовами п. 4.5 Договору замовник протягом п'яти робочих днів від дати одержання акту підписує його та надсилає виконавцю один екземпляр акту з іншою необхідною документацією або направляє мотивовану відмову від підписання даного акту.

Не підписання замовником акта протягом 10 днів з моменту його отримання від виконання без мотивованих причин відмовлення, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем договірних зобов'язань та відсутності претензій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача акт надання послуг № Б-881 від 31.03.2014 року. Проте відповідач, не повернув позивачу підписаний екземпляр даного акту, та не направив мотивованої відмови щодо його підписання.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач не здійснив оплату наданих послуг, позивач направив на його адресу претензію № 11448 від 28.04.2014 про стягнення заборгованості та відсотків річних.

Наразі, відповіді на дану претензію відповідач не надіслав, оплату заборгованості за надані послуги не провів, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач не спростовував наявну заборгованість перед позивачем за надані ним послуги згідно акту резервування від 14.01.2014 у розмірі 2 542, 18 грн., але відзначив, що проведення оплати боргу є неможливим внаслідок тимчасового блокування банківських рахунків відповідача відкритих в ПАТ «Банк Форум».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивач на підставі Акту резервування від 14.01.2014 та згідно з рахунком на оплату № У-163 від 14.01.2014 виконав свої зобов'язання щодо надання рекламних послуг відповідачу відповідно до умов Договору на проведення рекламної компанії № ПМ -124, укладеного між сторонами 05.02.2010 року.

За наслідками виконання договірних зобов'язань позивачем складено та направлено на адресу відповідача акт надання послуг № Б-881 від 31.03.2014 на суму 2 542,18 грн.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, позивачем послуги за договором ПМ -124 згідно акту резервування від 14.01.2014 наданні в повному обсязі, а відповідачем оплата цих послуг не здійснена позовні вимоги в частині стягнення 2 542,18 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2.2. Договору встановлено, що при порушенні відповідачем зобов'язань по оплаті рекламної кампанії, позивач вправі нарахувати відсотки за користування коштами відповідача за ставкою 22% річних.

Враховуючи наведене та перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 22% річних у розмірі 177 грн. 74 коп. підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 7.2.3. Договору сторонами було обумовлено, що в разі, якщо прострочення оплати наданих виконавцем послуг триває більше 20 (двадцяти) банківських днів, замовник на вимогу виконавця виплачує останньому штраф у розмірі 50 відсотків від вартості розміщення реклами, по якій оплата прострочена.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення 1 271,09 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіжн Едженсі» про стягнення боргу - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дісіжн Едженсі» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 109; ідентифікаційний код 36690744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Медіа Груп» (01015, місто Київ, вулиця Цитадельна, будинок 6/8; ідентифікаційний код 34716807) 2 542 (дві тисячі п'ятсот сорок дві) гривні 18 копійок боргу, 177 (сто сімдесят сім) гривень 74 копійки - 22% річних, 1 271 (одну тисячу двісті сімдесят одну) гривню 09 копійок штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова