Рішення

від 02.10.2014 по справі 910/16374/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16374/14 02.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Індепендент Медіа"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Пресс Сервіс"

про стягнення грошової суми

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Фердман Є.Г. (дов.№б/н від 28.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Індепендент Медіа" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Пресс Сервіс" про стягнення грошової суми.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, прийнятих за договором поставки №15 від 01.01.2013, у зв'язку із чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 395541,98 грн. разом із нарахованими штрафними санкціями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 порушено провадження у справі №910/16374/14 та призначено її до розгляду на 02.09.2014 року.

За наслідками судового засідання 02.09.2014, суд відклав розгляд справи на 02.10.2014 року.

04.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.10.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до судових засідань не з'являвся, причини неявки суду не повідомляв, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, шляхом направлення поштового відправлення на адресу місцезнаходження юридичної особи, проте зазначені відправлення повертались до суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Індепендент Медіа» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Прес Сервіс» (покупець) укладено Договір №15 поставки періодичних видань засобів масової інформації, відповідно до предмета якого постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує друковану продукцію (видання) у порядку та на умовах, визначених даним Договором, з метою подальшого оптового та роздрібного продажу на території України.

Вартість видань по даному Договору зазначається у Додатку №2 та фіксується сторонами у товарно-транспортній накладній/накладній, яка є невід'ємною частиною Договору. Ціну Договору становить сума вартості всіх партій видань, поставлених у відповідності до даного Договору. (п.3.1.Договору).

Умовами Договору, зокрема п.4.1., встановлено, що продаж кожної партії видань здійснюється на підставі замовлення покупця, яке направляється постачальнику в електронному вигляді не пізніше 30 календарних днів до дня видачі видань шляхом направлення на електронну адресу представника постачальника.

Згідно п.5.1.Договору, постачальник у разі відсутності заборгованості з боку покупця на підставі отриманого замовлення покупця, комплектує партію видань, яка підлягає оплаті покупцем на протязі 45 календарних днів з дати отримання покупцем видань, відповідно до накладної та/або товарно-транспортної накладної.

Представник покупця, діючий на підставі довіреності, виданої йому покупцем, отримує видання у уповноваженого перевізника, що підтверджується відміткою у товарно-транспортній накладній. (п.6.1.Договору).

На виконання умов Договору, позивачем поставлено та відповідачем отримано, відповідно до накладної №001885 від 18.02.2013 видань на суму 117226,00 грн., №002096 від 18.03.2013 на суму 129831,00 грн., №002509 від 19.06.2013 на суму 83295,00 грн., №002675 від 15.07.2013 на суму 88620,00 грн., тобто на загальну суму 418972,00 грн. Вказані накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками їх підприємств.

Проте, відповідач здійснив оплату за поставлений йому товар частково, у зв'язку із чим за ним утворилась непогашеною сума заборгованості у розмірі 366297,18 грн., що спричинило звернення позивача із даним позовом до суду.

Під час розгляду спору судом, позивачем направлявся відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, проте даний акт залишився відповідачем поза увагою.

У випадку прострочення оплати за товар, відповідно до п.9.3.Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

Нарахування штрафних санкцій (пені) за невиконання чи неналежне виконання покупцем своїх зобов'язань за даним Договором не обмежується шестимісячним строком, встановленим ч.6 ст.232 ЦК України, а здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Відтак, внаслідок не погашення відповідачем заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані штрафні санкції, а саме 27221,55 грн. пені та 3% річних у розмірі 2023,25 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, 01.01.2013 між сторонами укладено Договір поставки №15, за яким постачальник зобов'язується поставити (продати) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач у повному обсязі виконав прийняті за Договором зобов'язання, та поставив відповідачу товарів на суму 418972,00 грн., проте оплату за поставлений товар отримав частково, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 366297,18 грн., а тому позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у цій сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 27221,55 грн. пені та 3% річних у розмірі 2023,25 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.3.Договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день порушення строків оплати.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 27221,55 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 2023,25 грн. відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Індепендент Медіа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Пресс Сервіс" про стягнення грошової суми - задовольнити повністю.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа Пресс Сервіс" (01011, місто Київ, вулиця Копиленка, будинок 2/46; ідентифікаційний код 33302094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Індепендент Медіа" (01601, місто Київ, вулиця Воровського, будинок 33; ідентифікаційний код 32855102) 366297 (триста шістдесят шість тисяч двісті дев'яносто сім) гривень 18 копійок основного боргу, 27221 (двадцять сім тисяч двісті двадцять одну) гривню 55 копійок пені, 2023 (дві тисячі двадцять три) гривні 25 копійок 3% річних та 7910 (сім тисяч дев'ятсот десять) гривень 84 копійки судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року

Суддя К.В. Полякова