Рішення

від 11.11.2014 по справі 927/1679/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2014 року справа №927/1679/14

за позовом : прокурора Борзнянського району,

вул. Красносільського, 2а, м. Борзна, Чернігівська область, 16400, в інтересах

держави

в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств,

вул. О. Теліги, 8, кімн. 58А, м. Київ, 04112,

в особі: Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки

фермерських господарств,

пр. Миру, 14, м. Чернігів, 14000,

до відповідача: фермерського господарства „Еліта",

вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область,

16424,

про стягнення 10705,18 грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Плевако В.М., довіреність №233 від 29.10.2014 року,

від відповідача: не з'явився,

за участю: Шпак М.В. - старшого прокурора відділу прокуратури міста Чернігова, посвідчення №018694 від 22.07.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Борзнянського району в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств подано позов до фермерського господарства „Еліта" про стягнення 9500,00 грн. неповернутої фінансової допомоги, отриманої відповідачем згідно договору №4 від 02.07.2009 року про надання фінансової підтримки фермерському господарству, 720,70 грн. пені, 393,12 грн. інфляційних нарахувань та 91,36 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а всього 10705,18 грн.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань та відзиву на позов не надіслав. Рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача (вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область) направлена копія ухвали про порушення провадження у справі від 27.10.2014 року, яка повернулася до суду з довідкою Укрпошти, в якій зазначена причина повернення, а саме: „за зазначеною адресою не проживає".

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: вул. Жовтнева, буд. 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму ВГСУ від 16.01.2013 №3) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

За змістом зазначеної ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відтак, відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, на подання відзиву на позов, заяв, клопотань, на подачу доказів та іншими правами.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути справу у відсутність представника відповідача, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено договір №4 про надання фінансової підтримки фермерському господарству.

Згідно розділу 1 договору позивач зобов'язується надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству в сумі 49500 грн., а відповідач зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 3.4.3 договору відповідач зобов'язаний повернути кошти фінансової підтримки до Чернігівського відділення Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 20 червня 2010 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 червня 2011 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 червня 2012 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 червня 2013 року в сумі 10000 грн.;

- до 20 червня 2014 року в сумі 9500 грн.

Прокурором заявлені позовні вимоги в зв'язку з неповерненням у строк до 20.06.2014 року коштів фінансової підтримки в сумі 9500,00 грн.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Згідно п. 5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 49500 грн. фінансової підтримки, що підтверджується копією платіжного доручення №4 від 14.07.2009 року, яке міститься в матеріалах справи.

Відповідач не виконав свої зобов'язання в строк, передбачений умовами договору.

Доказів повернення фінансової підтримки в сумі 9500,00 грн., термін сплати якої передбачений до 20.06.2014 року, відповідач також не надав.

Позивачем направлялись на адресу відповідача листи №53-25/38 від 28.05.2014 року та №53-25/43 від 26.06.2014 року з вимогою сплатити заборгованість, які залишені відповідачем без відповіді.

Станом на день звернення з даним позовом до суду доказів повернення фінансової підтримки в сумі 9500,00 грн., термін сплати якої передбачений до 20.06.2014 року, відповідач не надав.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Суд доходить висновку про те, що за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином".

Статтею 525 Цивільного кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача фінансової підтримки, виходячи з вищевикладених норм законодавства та договору, у відповідача виникло зобов'язання повернути надану фінансову підтримку в строки, передбачені договором.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення борг по поверненню наданої фінансовою підтримки в сумі 9500,00 грн., термін оплати якої передбачений до 20.06.2014 року.

Відповідно до п. 5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день неповернення коштів, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення: з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

Враховуючи, що відповідачем не повернуті кошти фінансової підтримки в сумі 9500,00 грн. у термін, визначений умовами договору, а саме до 20 червня 2014 року, позивачем на підставі п. 5.2 договору нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення платежу з 21.06.2014 року по 15.10.2014 року в сумі 720,70 грн.

Частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно п. 5.1 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу суму заборгованості з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення суму боргу з урахуванням 3% річних з простроченої суми за період з 21.06.2014 року по 15.10.2014 року в сумі 91,36 грн. та інфляційних нарахувань за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року в сумі 393,12 грн.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування пені та трьох відсотків річних і в разі, якщо обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарський суд Чернігівської області здійснив перевірку розрахунку пені, трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення позивачем, та дійшов висновку про правомірність їх нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю в сумі 10705,18 грн., а саме з відповідача підлягає стягненню 9500,00 грн. боргу, 720,70 грн. пені, 91,36 грн. 3% річних та 393,12 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фермерського господарства „Еліта" (вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, р/р 26006179977 у Борзнянському відділенні ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний код 30513662) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. О. Теліги, 8, кімн. №58А, м. Київ) в особі Чернігівського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (пр. Миру, 14, м. Чернігів, р/р 37125017000996 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, ідентифікаційний код 21402205) 9500,00 грн. боргу, 720,70 грн. пені, 91,36 грн. 3% річних та 393,12 грн. інфляційних нарахувань.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з фермерського господарства „Еліта" (вул. Жовтнева, 27, с. Ядути, Борзнянський район, Чернігівська область, р/р 26006179977 у Борзнянському відділенні ВАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ідентифікаційний код 30513662) до державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500068 пункт 2.1", код бюджетної класифікації 22030001) 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ж.В. Блохіна

.