Рішення

від 05.11.2014 по справі 908/3571/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  10/87/14       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   05.11.2014                                                              Справа №  908/3571/14      за позовом: Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” , м. Суми до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим–Інвест-Буд”, м. Запоріжжя про стягнення 29      965, 00 грн. Суддя: Алейникова Т.Г. Представники сторін: від позивача – не з'явився від відповідача – не з'явився. Розглядається позовна заява Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” , м. Суми до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим–Інвест-Буд”, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 29      965, 00 грн. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 24.09.2014 р., справу 908/3571/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г. Ухвалою господарського суду від 25.09.2014 р. порушено провадження у справі № 10/88/14, її розгляд призначено на 20.10.2014 р. Представник позивача у судовому засіданні не з'явився, ніяких клопотань не надав. Представник відповідача у судовому засіданні не з'явився, відзив не направив. Про час та місце повідомлений належним чином. У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України. У зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін, ненадання відзиву на позовну заяву та  для отримання всіх необхідних документів по справі, суд відклав розгляд справи на 05.11.2014 р. на 10 год. 50 хв. 21.10.2014 р. представник позивача направив до господарського суду Запорізької області клопотання про розгляд  справи без участі його представника. В клопотанні просить суд розглянути справу за наявними у справі документами, позовні вимоги підтримує  в повному обсязі та просить суд задовольнити їх. До клопотання надав оригінали та копії документів, які витребував суд. Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом. Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка відповідача не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 27.10.2014 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. Розглянувши матеріали справи, суд ВСТАНОВИВ: Між державним вищим навчальним закладом «Українська академія банківської справи Національного банку України» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» був укладений договір підряду № 86 від 13.01.2011 р. на виконання робіт з благоустрою культурно-оздоровчої паркової зони Севастопольського інституту банківської справи за адресою м. Севастополь, вул. Паркова,6. Після закінчення робіт позивачем були виявлені недоліки допущені ТОВ «Крим-Інвест-Буд» при складанні довідок про вартість виконаних булівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт  по вищезазначеному договору. Під час складання актів приймання виконаних будівельних робіт відповідачем -  за червень-листопад 2011 року було включено вартість матеріалів, що перевищувала вартість, визначену в твердій договірній ціні, чим порушено вимоги пункту 3.3.9 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174. Пунктом 3.2. вищезазначених договорів передбачені підстави зміни твердої договірної ціни, але підстави передбачені даним пунктом були відсутні для підвищення вартості матеріалів. Таким чином, підрядній організації було зайво сплачені кошти в сумі 10 460, 00 грн. Відповідачем  було невірно визначено розмір прибутку, чим було порушено вимоги пункту 3.2.12.1 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000), затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 № 174, яким передбачено, що розмір прибутку, якщо він планується, приймається в межах усереднених показників, наведених у додатку 12, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Додатком 12 до ДБН Д. 1.1-1-2000 встановлено усереднені показники для визначення розміру кошторисного прибутку, грн./люд.- год., де для робіт з благоустрою, озеленення, будівництва об'єктів інженерної інфраструктури (інженерні мережі та споруди) в міській зоні усереднений показник повинен складати 2,84, в той час коли підрядником за роботи з озеленення, освітлення, було застосовано усереднений показник 3,38. Згідно умов договорів відповідач зобов'язаний був виконувати свої функції у відповідності до ДБН. Таким чином, порушивши умови ДБН, підрядній організації було зайво сплачені кошти в сумі 19 278,00 грн. Наступне порушення полягає в тому, що за січень-грудень 2011 року мав місце факт включення комунального податку, але, з набранням чинності Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, комунальний податок було виключено зі списку місцевих податків та зборів, генпідряднику зайво сплачені кошти в сумі 227,00 грн. Відповідно до п.3.2. вищезазначених договорів визначено, що договірна ціна є твердою на річні обсяги робіт (фіксована частина ціни), формування і застосування фіксованої договірної ціни проводиться за правилами твердої ціни і може уточнюватись на залишки робіт в обсягах, визначених календарним графіком, згідно з пунктом 3.2. договору, серед яких є «зміна законодавства з питань оподаткування, якщо це впливає на вартість робіт». Отже, включена вартість комунального податку у вартість робіт є необгрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та умовам укладеного договору. Неналежне виконання підрядником умов договору, виявлене після визнання робіт, виконаними належним чином, та їх прийняття, породжує правові наслідки, встановлені положеннями законодавства, що регулюють зобов'язальні та договірні відносини, зокрема - главами 51, 61 ЦК України, главами 24-26 ГК України. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. На адресу відповідача позивачем надсилались листи №74-004/683 від 06.03.2013 р. та №74-004/1747 від 07.06.2013 р. з вимогою про сплату вищезазначених коштів. На адресу Позивача 11.06.2013 р надійшов лист від директора ТОВ «Інвест-Універсал-Буд» з інформацією про зміну власника Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим-Інвест-Буд» і його юридичної адреси у зв'язку із продажем підприємства та передислокацією його до м. Запоріжжя. На вказану адресу позивачем було надіслано лист №74-004/2270 від 23.07.2013 р., але, відповіді на адресу позивача так і не надійшло. Тобто,   кошти   отримані   відповідачем   в   сумі 10 460, 00 грн. є безпідставно набутим майном, тобто отримані поза умовами договору №86  від   13.01.2011   р.,  а тому підлягають поверненню їх власнику. Кошти в сумі 19505,00 грн. є збитками, що були завдані замовнику неналежним виконанням умов договору. Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати свої господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, Договору або інших правових актів, що не суперечать діючому законодавству. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Нормами ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження ЇЇ майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Невиконанням своїх зобов'язань відповідач порушив вищевказані вимоги законодавства й умови діючого Договору. Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи з наступного. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим Кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Особа, чиї права порушені може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Отже, на момент розгляду справи по суті, у зв'язку  із неналежним виконанням підрядником умов договору, виявлених після визнання робіт, збитки позивача склали суму у розмірі 10     460,00 грн. -  як безпідставно набуте майно відповідачем та 19     505, 00 грн. – як збитки, завдані безпідставного завищення вартості робіт. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на адресу суду не направив. Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належним чином та були повністю обґрунтовані належними доказами  наданими до суду позивачем. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд задовольняє позовні вимоги Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” , м. Суми про стягнення суми в розмірі 10     460,00 грн. -  як безпідставно набуте майно відповідачем та 19     505, 00 грн. – як збитки, завдані безпідставним завищенням вартості робіт. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді. Керуючись ст. 44, 49, 75, 82, 84, ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” , м. Суми задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крим–Інвест-Буд”,(69000,м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 145, корпус А, кв. 8, код ЄДРПОУ 34680603) на користь Державного вищого навчального закладу “Українська академія банківської справи Національного банку України” , ( 40000, м. Суми, вул. Петропавловська, 57, код ЄДРПОУ 23635020) суму збитків в розмірі 29     965 ( двадцять дев'ятсот тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ Суддя                                                                                                         Т.Г. Алейникова                                                                                                                           Рішення підписане 07.11.2014 р.