Рішення

від 11.11.2014 по справі 904/6541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.14р. Справа № 904/6541/14

За позовом Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський торговий центр "ВЕСНА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 126 114,56 грн. за договором оренди нежитлового приміщення

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Пастернак В.В., довіреність № 10/3-73 від 12.09.2014 р.

Від відповідача: Максимова О.М., директор, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України

СУТЬ СПОРУ:

Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський торговий центр "ВЕСНА" суми основного боргу з орендної плати у розмірі 105 843,51 грн., пені - 20 271,05 грн. за договором оренди комунального майна № 622 від 31.120.2003р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору оренди комунального майна № 622 від 31.12.2003 року щодо своєчасної оплати орендних платежів.

Представник позивача позовні вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача суму основного боргу визнав частково у сумі 100 225,97 грн. та зазначив, що 27.05.2013р. ним помилково переплачено орендну плату у сумі 5 617,54 грн. відповідно до платіжного доручення № 296. Суму заборгованості пояснює погіршенням умов для ведення бізнесу, нестабільною обстановкою в Україні в останні три роки. В частині вимог про стягнення пені відповідач просить застосувати ст. 258 ЦК України згідно якої перебіг позовної давності про стягнення пені встановлюється в один рік. Та просить, у зв'язку тяжким фінансовим становищем підприємства, зменшити розмір позовних вимог в частині нарахування пені.

29.09.2014р. у судовому засіданні розгляд справи відкладався на 20.10.2014р.

Ухвалами суду від 20.10.2014р. продовжено строк розгляду справи до 11.11.2014р. та розгляд справи відкладено на 03.11.2014р.

03.11.2014р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.11.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 10.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням житлового господарства міської ради, правонаступником якого є Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (далі - Орендодавець, Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Дніпропетровський торговий центр «Весна», в подальшому змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський торговий цент «Весна» (далі - Орендар, Відповідач) укладено договір оренди комунального майна № 622 від 31.12.2003 року (далі - Договір), 01.09.2011р. сторонами було укладено Додаткові угоди: № 1 від 01.09.2011р. (далі- Додаткова угода №1), від 01.09.2011р. (далі - Додаткова угода від 01.09.2011р.), № 2 від 31.12.2012р. (далі -Додаткова угод №2).

Згідно з п. 1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 2, орендодавець передає, а орендар прийняє у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Мініна, 9, яке перебуває на балансі КП «Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця» Дніпропетровської міської ради, Рішення ВК ДМР від 18.12.2003р. № 3645 (10 років), вартість якого визначено згідно зі звітом про експертну оцінку і становить 516 315 грн. Для використання під готель площею 382,0 кв.м. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р. розрахунок орендної плати здійснюється за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального нерухомого майна, затвердженої міською радою.

Розмір орендної плати відповідно до розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 11 093,44 грн. без ПДВ /базова за серпень місяць 2011р./

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинним законодавством та в повному обсязі спрямовується орендарем на рахунок балансоутримувача.

Орендна плата за перший місяць оренди коригується на індекс інфляції, починаючи з вересня місяця 2011р.

У платіжному дорученні обов'язково зазначити, номер договору оренди, дату укладення та назву орендаря (п. 3.2. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р.)

Пунктом 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р. встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яку спрямовує:

- 50% від загальної суми орендної плати до загального фонду міського бюджету м. Дніпропетровська на розрахункові рахунки, які відкриті управліннями Державного казначейства за місце реєстрації орендаря, як платника податків та зборів, в районних податкових інспекціях м. Дніпропетровська, відповідно з кодом бюджетної класифікації 22080401 - у розмірі 5 546,72 грн.;

- 50% від загальної суми орендної плати у розмірі 5 546,72 грн. на рахунок балансоутримувача об'єкта оренди.

Відповідно п. 3.4. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом користування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно абзаців 1 та 2 п. 3.5. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р. орендна плата сплачується орендарем щомісяця у термін не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

Орендна плата сплачується орендарем за весь час фактичного використання об'єкта оренди до дати підписання акта прийання-передачі об'єкта оренди, включно.

У відповідності до п. 3.9. Договору в редакції Додаткової угоди від 01.09.2011р. наднормативна сума орендної плати, що надійшла орендодавцю та/або балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок наступних платежів або повертається орендарю за його заявою.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що строк дії даного договору з 31.12.2003р. п 08.12.2013р.

Згідно з актом приймання-передачі від 31.12.2003р. (а.с. 21) вказане приміщення було передано орендарю в користування

Орендар свої зобов'язання за договором оренди, щодо оплати за об'єкт оренди, виконав неналежним чином, в наслідок чого у нього утворилась заборгованість за період з вересня 2011р. по березень 2013р. у сумі 105 843,51 грн.

26.03.2013р. відповідачем було повернуто об'єкт оренди, що підтверджується Актом приймання-передачі комунального нерухомого майна від 26.03.2013р. (а.с. 63), отже орендна плата продовжувала нараховуватися за фактичне використання об'єкта оренди та за період з вересня 2011р. по 26.03 2013р. включно становить 105 843,51 грн., що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи , заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про часткове задоволення спору на підставі наступного.

Згідно ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні норми містяться у ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Частиною 1 ст. 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

У відповідності із ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Стаття 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який розповсюджується на спірні правовідносини, встановлює обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідано до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено у позовній заяві, станом на 23.12.2011р. року заборгованість відповідача по орендній платі становить 105 843,51 грн.

Відповідно до Додаткової угоди від 01.09.2011р. до договору оренди комунального майна № 622 від 31.12.2003р., були внесені зміни до договору в частині сплати орендної плати. Так, п.3.3. Додаткової угоди встановлено, що орендна плата сплачується відповідачем по 50% позивачу та балансоутримувачу.

Відповідачем надано до суду докази оплати ним позивачу 5 617,54 грн. платіжним дорученням від 27.05.13р. № 296 (а.с.64).

Суд не приймає зазначене доручення в якості доказу часткового погашення боргу перед позивачем, оскільки оплата за цим дорученням відповідачем здійснена не позивачу, а балансоутримувачу.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату розгляду справи становить 105 843,51 грн. та є такою, що підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 20 271,05грн. пені суд зазначає наступне.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Умовами п. 3.5. Договору сторони встановили, що за несвоєчасну сплату орендної плати орендар повинен сплатити орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, ним заявлено до стягнення 20 271,05 грн. пені за період з 17.10.2011р. по 06.11.2013р. (а.с.9-10).

Відповідач у відзиві на позов просить застосувати до вимог про стягнення пені строк позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду з позовом лише 27.08.2014р.

Позивач проти цього заперечив, зазначив у судовому засіданні, що, оскільки строк дії договору оренди встановлено до 18.12.13р., строк на стягнення пені не є пропущеним.

Відповідно до положень ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто, припинення договору у розумінні ст. 795 Цивільного кодексу України пов'язано не із закінченням строку, на який було укладено договір, а з моментом підписання сторонами відповідного акту про повернення орендарем предмета договору оренди .

Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, повернення майна з оренди відбулося 26.03.2013р., про що свідчить Акт приймання-передачі комунального нерухомого майна від 26.03.2013р., підписаний сторонами договору (а.с.28).

Позивач звернувся з позовом до суду 27.08.2014р ., про що свідчить відмітка канцелярії суду на позовній заяві (а.с.2).

Позовна давність, згідно статті 256 Цивільного кодексу України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Отже, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Пленуму ВГС України від 23.05.2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної даності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором). Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду України (від 29.10.14р. № 6-169цс14 та від 06.11.2013р. № 6-116цс13) які є обов'язковою для всіх судів України відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищеозначене, суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 20 271,05 грн. пені за період з 17.10.2011р. по 06.11.2013р. у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. За викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 105 843,51 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський торговий центр «Весна» (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, буд. 68, код ЄДРПОУ 20275288) на користь Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 75, код ЄДРПОУ 37454258) заборгованість за орендну плату у розмірі 105 843,51 грн. (сто п'ять тисяч вісімсот сорок три грн. 51 коп.) та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 116,87 грн. (дві тисячі сто шістнадцять грн. 87 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 12.11.2014р.

Суддя Н.Г. Назаренко