Рішення

від 12.11.2014 по справі 910/20083/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20083/14 12.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

до Малого приватного підприємства "Нікон'С Прайд Інтернешнл"

про стягнення 183 506,65 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Башук Т.В. - представник за довіреністю № Д 001/14 від 08.01.14 ;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 12.11.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ""Укіо Банк Лізинг" до Малого приватного підприємства "Нікон'С Прайд Інтернешнл" про стягнення заборгованості у розмірі 183 506,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.04.2008 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу № KL 0804912, відповідно до якого позивач як лізингодавець за заявкою відповідача купує у власника майно, а саме: транспортну холодильну установку Maxima 1300 R, артикул 8002296, 2008 року випуску, серійний номер МВ812110, і надає відповідачу як лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти й користуватися ним в порядку визначеному договором та на умовах фінансового лізингу, а відповідач зобов'язався оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання за договором та придбано у ТОВ "ТРАНСХОЛОД" транспортну холодильну установку Maxima 1300 R, артикул 8002296, 2008 року випуску, серійний номер МВ812110 та передано у відповідачу у користування. Проте відповідачем в порушення умов договору не вчасно сплачувалися лізингові платежі, у зв'язку з чим сторонами було укладено угоду про реструктуризацію заборгованості від 02.07.2012 р. Проте відповідачем і надалі неналежним чином виконується зобов'язання за договором у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з грудня 2012 по червень 2013 року у сумі 82 451,54 грн. Позивачем також направлялася вимога про розірвання договору лізингу та повернення майна. Оскільки майно так і не було повернуто позивачу, останній звертався до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про повернення предмету лізингу й відповідно понесені витрати у розмірі 548,27 грн. З огляду на вказане, позивач просить суд сягнути з відповідача також неоплачену вартість лізингу у розмірі 73 766,09 грн, штраф у розмірі 22 129,83 грн, пеню у розмірі 4 610,92 грн та витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 548,27 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2014 року порушено провадження у справі № 910/20083/14, розгляд справи призначено на 22.10.2014 року.

15.10.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Відповідач у судове засідання 22.10.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладав розгляд справи на 12.11.14 у зв'язку з клопотанням представника позивача.

В судове засідання 12.11.14 представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 01015 м. Київ, вул. Цитадельна, буд. 6/8, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

07 квітня 2008 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (далі - позивач, лізингодавець) та Малим приватним підприємством "Нікон'С Прайд Інтернешнл" (далі - відповідач, лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №KL 0804912.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п.1.1 договору, лізингодавець, відповідно до заявки лізингоодержувача, набуває (купує) у продавця майно, вказане лізингоодержувачем, і надає лізингоодержувачу право на час строку лізингу володіти і користуватися ним в порядку цього договору та на умовах фінансового лізингу, а лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, встановлені в графіку платежів. Після завершення строку лізингу, при виконанні лізингоодержувачем всіх умов цього договору, майно передається у власність лізингоодержувачу.

Предметом договору лізингу є транспортна холодильна установка Maxima 1300 R, артикул 8002296, 2008 року випуску, серійний номер МВ812110.

Згідно видаткової накладної № РН-0000108 від 13.06.08 позивач надав відповідачу майно (предмет лізингу) - вартістю 210 426,52 грн. з ПДВ,

Крім того, 13.06.20084 року між сторонами був підписаний уточнений графік платежів за договором фінансового лізингу № KL 0804912 від 07.04.08.

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно з п.3.2 договору, лізингоодержувач повинен оплачувати лізингодавцю лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, враховуючи грошові кошти, на розрахунковий рахунок, вказаний лізингодавцем у Розділі 14 цього договору. Якщо в уточненому графіку платежів є формула розрахунку платежів, то лізингоодержувач на дату оплати самостійно розраховує суми, які підлягають оплаті, відповідно до наведеної формули, і оплачує їх. Усі необхідні платежі за договором повинні бути сплачені в повному обсязі на дату, вказану в уточненому графіку платежів, якщо платіж буде оплачений частково, то такий платіж буде вважатися неоплаченим. Якщо строк оплати чергового лізингового платежу відповідно до уточненого графіка платежів припадає на неробочий день (вихідний, святковий або ін,), то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день.

У зв'язку із неможливістю відповідача вчасно оплачувати лізингові платежі, позивачем проведена реструктуризація заборгованості, про що 02.07.2012 року підписані додаткова угода №1 до договору лізингу та уточнений графік платежів №2 за договором лізингу.

Так, відповідно до п.2 додаткової угоди №1 до договору фінансового лізингу № KL 0804912 від 07.04.08, сторони дійшли згоди з дати підписання цієї угоди поновити дію договору лізингу, який було достроково розірвано лізингодавцем. Подальше виконання зобов'язань за договором лізингу (зокрема, але не виключно: оплата лізингових платежів, заборгованості та інших платежів) сторони визначають цією угодою, уточненим графіком платежів №2, який є невід'ємною частиною цієї угоди (додаток №1) та договором лізингу.

Згідно уточненого графіку, відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 30-го числа кожного місяця. Таким чином, відповідно до Уточненого графіку, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі : 28.12.12, 30.01.13, 28.02.13, 30.03.13, 30.04.13 та 13.06.13 у загальному розмірі 82 451,54 грн.

Оскільки, чергові лізингові платежі не були повністю оплачені лізингоодержувачем та станом на 24.07.2013р. борг лізингоодержувача по простроченим лізинговим платежам становив 82 451,54 грн., позивачем було направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору вих. № 10/07 від 24.07.2013р., з 05 серпня 2013 року на підставі п.11.5 договору. Крім того, також, позивач вимагав не пізніше 08 серпня 2013 року повернути предмет лізингу за вказаною ним адресою, та сплатити борг у розмірі 82451,54 грн. та пеню в сумі 17 438,41 грн. до 05.08.13. Вказане повідомлення було отримано відповідачем 08.08.13, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 0100107579235.

Відповідно до п.11.5 договору, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, лізингодавцем, якщо лізингоодержувач істотно порушив цей договір або істотно порушує інший (інші) укладений (укладені) між сторонами договір (договори) фінансового лізингу незалежно від належного або неналежного виконання цього договору. Розірвання договору відбувається шляхом направлення лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання, істотними порушеннями вважаються:

11.5.1 ситуація при якій лізингоодержувач свідомо надав недостовірну інформацію в заявці або в інших наданих лізингодавцю документах (у засновницьких документах і документах, підтверджуючих представницькі права, у фінансовій звітності тощо), якими керується лізингодавець, ухвалюючи рішення, укладаючи договір або під час дії договору;

11.5.2 коли лізингоодержувач відмовляється прийняти майно згідно спеціальних умов фінансування та специфікації, яке зазначено в акті прийому-передачі майна у користування або не погоджується з правильно складеним за цим договором уточненим графіком платежів, або не виконує вимог цього договору, в тому числі вказаних в пункті 2.4.;

11.5.3 коли лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим договором;

11.5.4 коли лізингоодержувач більше двох разів прострочив на будь-який строк оплату лізингового платежу;

11.5.5 коли лізингоодержувач порушує хоча б одну умову, вказану в пунктах 5.3. або 5.6., або 6.4. цього договору;

11.5.6 коли лізингоодержувач не виконує інші істотні умови, узгоджені між сторонами договору.

Згідно з п.11.6 договору, коли лізингоодержувач істотно порушує даний договір, то лізингодавець має право вимагати, щоб лізингоодержувач через певний час, але не пізніше п'ятнадцяти робочих днів, усунув вчинене порушення, якщо це можливо за даних обставин. Коли є підстава розірвати цей договір, то лізингодавець має право вимагати, вщ лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача повернути йому предмет лізингу, заплатити лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, неоплачену вартість предмету лізингу на дату розірвання договору та штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу. Також лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос. Коли лізингоодержувач не прибув, щоб передати предмет лізингу, то лізингодавець має право узяти його одноособово.

Як зазначає позивач, станом на момент вирішення спору предмет лізингу не було повернуто відповідачем, у зв'язку з чим, позивач змушений був звернутись до нотаріуса для вчення виконавчого напису про повернення предмету лізингу. Як вбачається з банківської виписки з рахунку позивача, 28.10.13 позивачем було сплачено нотаріусу за вчинення виконавчого напису № 2248 від 04.10.13 грошові кошти в сумі 548,27 грн.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 548,27 грн.

Крім того, на підставі п.11.6 договору позивач нарахував відповідачу неоплачену вартість предмету лізингу у розмірі 73 766,09 грн. та штраф у розмірі 30% від неоплаченої вартості предмету лізингу, що складає 22 129,83 грн.

Згідно з ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 82 451,54 грн. - лізингові платежі, 73 766,09 грн. - неоплачена вартість майна належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та неоплаченої вартості майна визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 10.2 договору встановлено, за невчасне виконання зобов'язань, передбаченими пунктами 2.4, 2.6, 3.1., 3.2. і 6.4 даного договору, лізингоодержувач зобов'язується виплатити пеню у розмірі 0,2 (нуль цілих два десятих) відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен прострочений день оплати (якщо прострочено було черговий лізинговий платіж, то розмір такого платежу розраховується відповідно до умов п. 3.9 договору). Нарахування пені починається на наступний день піспя закінчення строку і закінчується після оплати лізингоодержувачем відповідних сум, не враховуючи день оплати цих сум. Лізингоодержувач самостійно розраховує суму пені відповідно до положень цього договору. Оплата пені не звільняє лізингоодержувача від виконання основного зобов'язання.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.11.6 договору, після розірвання даного договору лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від неоплаченої вартості предмету лізингу.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 4 610,92 грн. та штрафу в розмірі 22 129,83 грн., що наданий позивачем в додатку до позовної заяви, і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Так само задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 548,27 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Нікон'С Прайд Інтернешнл" (01015, м. Київ, вулиця Цитадельна, будинок 6/8; ідентифікаційний код: 20065266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 5, ідентифікаційний код: 34003114) суму лізингових платежів в розмірі 82 451 (вісімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 54 коп., неоплачену вартість майна в розмірі 73 766 (сімдесят три тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 09 коп., пеню в розмірі 4 610 (чотири тисячі шістсот десять) грн. 92 коп., штраф в розмірі 22 129 (двадцять дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 83 коп., витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 548 (п'ятсот сорок вісім) грн. 27 коп, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 670 (три тисячі шістсот сімдесят) грн. 13 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.