Рішення

від 11.11.2014 по справі 917/1900/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

11.11.2014р. Справа №917/1900/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСАС", вул.Депутатська, 30, с.Дробишів, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область,16061

до Приватного підприємства "Польщиков І К", вул.Красіна, 61/52, Кременчук,Полтавська область,39605

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Новгород-Сіверська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (16000, вул. К. Маркса,24, м. Новгород - Сіверський, Код: 38584767 );

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області (Код 38742715; 39617, м. Кременчук, вул. Красіна, 76).

про визнання договору поставки №24/10 від 24.10.2013 року недійсним

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

від третьої особи №1: Біленко Н.О., дов. від 07.11.2014 року № 2579/10/25-14-15

від третьої особи №2: відсутні

СУТЬ СПРАВИ : розглядається позовна заява про визнання договору поставки №24/10 від 24.10.2013 року недійсним.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

10.11.2014 року до суду від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі та заява про доповнення підстав позову. В даній заяві позивач зазначає, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого ТОВ "АСАС" у державного реєстратора, починаючи з 20.12.2013 року керівником та підписантом ПП "Польщиков ІК" є ОСОБА_4, а тому оскільки у ПП "Польщиков 1 К" з 20.12.2013 р. змінився керівник, що є підставою вважати договір поставки № 24/10 від 24.10.2013 року недійсним.

Відповідно до ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права ( п. 3.12 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене суд приймає заяву позивача до розгляду.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, надіслав до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував ( арк. справи 85).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у письмових поясненнях ( арк. справи 73-75) зазначає, що відповідач не задекларував податкові зобов'язання за жовтень 2013 року, а позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбаним ПММ у відповідача за жовтень 2013 року на суму 86487 грн.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача представника в судове засідання не направила, письмових пояснень стосовно предмету спору не надала.

Строки розгляду справи закінчились, клопотання про продовження строків від сторін не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24 жовтня 2013 року між Приватним підприємством "Польщиков І К" (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АСАС" (покупець, позивач) був укладений договір поставки № 24/10 ( арк. справи 8), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується прийняти товар та вчасно сплатити за нього на умовах Договору. Позивачем в рахунок оплати за поставлені товари були здійснені розрахунки в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 548 від 05.11.2013 р. на суму 259727,45 грн. та №558 від 11.11.2013 р. на суму 259196,55 грн. Відповідач зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних та видав ТОВ "АСАС" податкові накладні № 48 від 25.10.2013 р. та № 59 від 29.10.2013 р. Кожен рахунок-фактура та видаткова накладна містять відомості про найменування товару, кількість, ціну без ПДВ, ціну з ПДВ та суму за товар.

Позивач вказує, що договір поставки № 24/10 від 24.10.2013 p. є недійсним, оскільки відповідач не задекларував в податковій декларації з податку на додану вартість податкові зобов'язання за жовтень 2013 р. З акту документальної невиїзної позапланової перевірки № 224/22/38049131 від 05.05.2014 "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "АСАС" щодо господарських взаємовідносин ТОВ "АСАС" з ТОВ "Оберек" за січень 2014 р. та ПП "Польщиков І К" за жовтень 2013 р." стало відомо, що Кременчуцькою ОДПІ Міндоходів у Полтавській області складено акт № 466/16-03-22-02-12/36195209 від 27.12.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Полыциков І К" код за ЄДРПОУ 36195209 з платниками податків за жовтень 2013 р." ( арк. справи 19-26).

Таким чином, позивач з посиланням на наведене та ст.ст. 203,215 ЦК України, а також на те, що у ПП "Польщиков 1 К" з 20.12.2013 р. змінився керівник, просить суд визнати договір поставки № 24/10 від 24.10.2013 року недійсним.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

Правочин це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Матеріали справи свідчать, що між ПП "Польщиков І К" та ТОВ "АСАС" було укладено договір поставки № 24/10 від 24.10.2013 р. При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- постачальник поставляє, а покупець приймає та оплачує поставлені нафтопродукти;

- загальна сума договору складається з сум, вказаних у накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною даного договору ( п.2.2);

- датою поставки є дата отримання товару покупцем ( 3.2);

- покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за узгоджений до поставки товар ( п.4.1), оплата може здійснюватись по узгодженню сторін з відстрочкою платежу на 10 календарних днів від дати поставки ( п.4.2).

Договір від 24.10.2013 року підписаний керівниками позивача та відповідача, а також скріплено їх печатками.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частина друга ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач у позові та відповідач у відзиві зазначають, що договір ними виконувався, на підтвердження чого позивач надав суду сам договір, рахунки на оплату, платіжне доручення про оплату, накладні, товарно-транспортні накладні та податкові накладні ( арк.. справи 8-16, 39-49).

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що з акту документальної невиїзної позапланової перевірки № 224/22/38049131 від 05.05.2014 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АСАС» щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АСАС» з ТОВ «Оберек» за січень 2014 р. та ПП «Польщиков І К» за жовтень 2013 р.» стало відомо, що Кременчуцькою ОДШ Міндоходів у Полтавській області складено акт № 466/16-03-22-02-12/36195209 від 27.12.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Польщиков І К» код за ЄДРПОУ 36195209 з платниками податків за жовтень 2013 р.» та те, що відповідач не задекларував в податковій декларації з податку на додану вартість податкові зобов'язання за жовтень 2013 р. Також позивач посилається на зміну керівника відповідача з 20.12.2013 року.

Як свідчить зміст спірного договору, він укладений 24.10.2014 року, а зміна керівника, про яку вказує позивач, відбулася 20.12.2013 року, тобто після укладення договору.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Представник позивача в судові засідання жодного разу не з'явився, у позові та заяві про доповнення підставі позову позивач не обґрунтував підстав для визнання договору недійсним у зв'язку зі зміною керівника після укладення договору.

Щодо акту документальної невиїзної позапланової перевірки № 224/22/38049131 від 05.05.2014 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «АСАС» ( арк.. справи 19-26), то позивачем жодним чином не вмотивовано наявність підстав для визнання договору недійсним у розумінні ст. 203,215 ЦК України з огляду на цю обставину.

При цьому суд звертає увагу позивача на приписи п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно якого необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Як роз'яснив Пленум ВГСУ у п.2.2 Постанови № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним.

Таким чином, враховуючи наведене суд дійшов висновку про недоведеність позивачем позовних вимог про недійсність договору від 24.20.2013 року з підстав, наведених позивачем у позові та заяві про доповнення підстав позову, інших підстав для недійсності договорів позивачем не заявлялось.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог про визнання договору поставки №24/10 від 24.10.2013 року недійсним відмовити.

Повне рішення складено 13.11.2014 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією