Рішення

від 10.11.2014 по справі 477/2483/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/2483/14-ц

Провадження № 2/477/1224/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді - Семенової Л.М.,

при секретарі - Федоровській Л.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

15 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за ним право власності земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_1, а також на житловий будинок за цією ж адресою, в порядку спадкування після смерті батька - ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що після смерті батька залишилося спадкове майно, в тому числі, у виді вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки. Він є єдиним спадкоємцем, який спадщину прийняв, однак оформити свої права щодо вищевказаного спадкового майна позбавлений можливості зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу відносно житлового будинку на ім'я батька та у зв'язку із помилками, допущеними у державному акті про право власності на земельну ділянку, у якому день видачі цього документу передує дню прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність спадкодавця. За вищевказаного він позбавлений можливості нотаріального оформлення своїх права щодо цього майна як спадкоємець, тому був змушений звернутися до суду із цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглянути у його відсутність.

Відповідачка ОСОБА_2 також звернулася до суду із заявою, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 визнала в повному обсязі, не заперечувала проти визнання за ним права власності на вищевказане майно, та просила справу розглянути у її відсутність.

Дослідивши письмові докази по справі, в межах заявлених позовних вимог, суд встановив, що за даними свідоцтва про народження НОМЕР_1 позивач є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 19).

Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Зеленогайською сільською радою Жовтневого району миколаївської області здійснено актовий запис про смерть за № 6 від 15.04.2013 року (а.с. 21).

За даними спадкової справи, заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою Миколаївської області № 124/2013, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 є його син - позивач по справі ОСОБА_1 Відповідачка, а також інший син спадкодавця ОСОБА_6 від прийняття спадщини відмовилися.

На ім'я ОСОБА_1 26.09.2014 року вже було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 щодо частини спадкового майна, а саме: земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,8410 га, кадастровий номер 4823381000:06:000:0193.

Підстави, з яких позивач був змушений звернутися до суду із цим позовом підтверджуються листом нотаріуса Жовтневої державної нотаріальної контори Миколаївської області від 04.09.2014 року № 831/02-14, згідно якого ОСОБА_1 було роз'яснено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу щодо цього майна на ім'я спадкодавця, а щодо земельної ділянки за цією ж адресою - у зв'язку з порушеннями, що має правовстановлюючий документ, а саме: дата видачі, що позначена у державному акті, передує даті прийняття рішення виконкому Зеленогайської сільської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 Крім того, оформленню спадкових прав щодо земельної ділянки перешкоджає відсутність у правовстановлюючому документі повної адреси розташування земельної ділянки (а.с. 13).

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Так відповідно до п.4.15. Глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як вказує позивач, правовстановлюючого документу на вищевказаний житловий будинок його батько за життя не одержував.

Однак, за даними погосподарської книги, головою домогосподарства за адресою АДРЕСА_1 був зазначений ОСОБА_3 (а.с. 14).

За даними довідки Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації власник вказаного будинку не значиться (а.с. 16).

Згідно технічного паспорту вищевказаного житлового будинку, останній 1961 року побудови (а.с. 7-12).

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь в містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року, яка діяла до затвердження Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за №31/1056, реєстрації в БТІ підлягали лише будинки, які розташовані в містах та селищах міського типу.

Виходячи із положень Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад народних депутатів, затвердженої наказом Міністра юстиції УРСР № 115 від 19 січня 1976 року право власності на жилий будинок підтверджувалось саме записом в погосподарчій книзі. У той час реєстрації нерухомого майна в сільській місцевості в БТІ не була передбачена нормативними актами.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про власність», що діяв на час набуття вказаного житлового будинку у власність спадкодавця, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Відповідно до положень ст.ст. 100, 101 ЦК України (1963 року), громадяни могли мати у власності житловий будинок. При цьому глава десята цього кодексу також не пов'язувала наявність такого права з його обов'язковою державною реєстрацією.

За такого суд дійшов висновку, що за життя ОСОБА_3 набув права власності на це нерухоме майно, однак зі зміною законодавчих норм належно свої права на нього не оформив.

Виходячи з загальних положень дії законодавчих актів у часі, право власності ОСОБА_3 на це майно із зміною законодавчих норм не припинилося, а отже останнє належить до спадкової маси.

Щодо земельної ділянки, то відповідно до копії Державного акту серії МК № 00866, останній видано 14 березня 1994 року на ім'я ОСОБА_3 на підтвердження його права власності щодо земельної ділянки площею 0,18 га на території с. Зелений Гай Зеленогайської сільської ради народних депутатів для будівництва та обслуговування житлового будинку на підставі рішення виконкому Зеленогайської сільської ради народних депутатів від 24 березня 1994 року № 3. Державний акт зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 117 (а.с. 46).

Зі змісту вказаного документу дійсно вбачається, що дата його видачі передує даті прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3, що нині перешкоджає спадкоємцю в оформленні його спадкових прав відносно цього майна.

З досліджених в ході судового розгляду письмових доказів суд дійшов висновку про належність вищевказаної земельної ділянки спадкодавцю ОСОБА_3, а внесення відомостей про видачу Державного акту датою раніше ніж прийнято рішення про передачу земельної ділянки ОСОБА_3 є наслідком помилки посадових осіб органу, що здійснював видачу вказаного документу, та що ні в якому разі не може позбавляти власника його законних прав, та похідних від цього прав спадкоємців.

Про розташування вищевказаної земельної ділянки свідчать відомості щодо розташування житлового будинку, належного ОСОБА_3, а саме: по АДРЕСА_1 та для обслуговування якого була передана у власність вищевказана земельна ділянка.

З наведеного, та встановивши, що відповідно до положень ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом майна після смерті батька ОСОБА_3, проте через вищевказані обставини позбавлений можливості нотаріально оформити свої спадкові права відносно зазначеного нерухомого майна, встановивши належність вище вказаного майна спадкодавцю, суд вважає, що відповідно до ст. 16 ЦК України, цивільне право ОСОБА_1 підлягає захисту судом шляхом визнання за ним права власності на вказане спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 11, 209-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на:

- житловий будинок АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та що зазначена у Державному акті серії МК № 00866, виданого на ім'я ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Зеленогайської сільської ради народних депутатів від 24 березня 1994 року № 3, та зареєстрованого у Книзі записів Державних актів про право власності на землю за № 117.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Л.М. Семенова