Ухвала

від 25.09.2014 по справі 814/1797/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2014 р. Справа № 814/1797/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого - Єщенко О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стивідорна інвестиційна компанія» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000412202, № 0000422202, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000412202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 180.515,25 грн., з яких 142.992,00 грн. за основним платежем та 37.523,25 грн. за штрафними санкціями та податкового повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000422202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 168.03,50 грн., з яких 167.709,00 грн. за основним платежем та 328,50 грн. за штрафними санкціями.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок акту перевірки № 791/22-200/36487633 від 13 березня 2013 року «Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» з питань взаємовідносин з ТОВ "ТРАНСФЕРРІ" (код за СДРПОУ 34368952) за грудень 2010 року, ТОВ "КАРГО-ІМПЕКС" (код за СДРПОУ 35177189) за січень 2011 року, ТОВ "ЧЕРНОМОР-СОЮЗ" (код за СДРПОУ 37206292) за лютий, березень, квітень, травень 2011 року. ТОВ "ВІРТУС ТРАНС" (код за СДРПОУ 37206918) за квітень 2011 року, ТОВ ТМФ" (код за СДРПОУ 34486030) за липень 2011 року, ТОВ "БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН" (код за СДРПОУ 36412065) за липень 2011 року, ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ - СВ" (код за СДРПОУ 34707148) за серпень 2011 року, ТОВ "ЕНЕРГО-ТЕХНОКОМ" (код за СДРПОУ 37032022) за вересень, жовтень2011 року, ТОВ "АВГУСТ" (код за СДРПОУ 31388431) за вересень 2011 року, ТОВ "СТРОЙ- ЛЮКС" (код за СДРПОУ 30565548) за грудень 2011 року, квітень 2012 року є помилковими, в діях підприємства відсутні порушення податкового законодавства.

Відповідач позов не визнав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року, адміністративний позов ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.04.2013 року № 0000412202, № 0000422202.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в період з 27 лютого 2013 року по 05 березня 2013 року Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» з питань взаємовідносин з ТОВ «Трансферри» за грудень 2010 року, ТОВ «Карго-Імпекс» за січень 2011 року, ТОВ «Черномор-Союз» за лютий, березень, квітень, травень 2011 року, ТОВ «Віртус транс» за квітень 2011 року, ТОВ «ГМФ» за липень 2011 року ТОВ «БС Консалтінг Юкрейн» за липень 2011 року, ТОВ «Спецмонтаж-СВ» за серпень 2011 року, ТОВ «Енерготехноком» за вересень, жовтень 2011 року, ГОВ «Август» за вересень 2011 року, ТОВ «Строй-люкс» за грудень 2011 року, квітень 2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 791/22-200/36487633 від 13 березня 2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України та п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового Кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422202 від 08 квітня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» за основним платежем в сумі 167.709,00 грн. та в сумі 328,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000412202 від 08 квітня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем в сумі 142.992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 37.523,25 грн.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія», виходячи з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000422202 від 08.04.2013 року, яким встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, та п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, слід зазначити таке.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно т.5 даного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, основним видом діяльності ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» є транспортне оброблення вантажів. У перевірених перевірками періодах усі отримані роботи та послуги підприємство використовувало у своїй господарській діяльності.

Для здійснення господарської діяльності з транспортного оброблення вантажів ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» орендує державне нерухоме майно, що перебуває на балансі Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», а саме: нежитлові приміщення, портальні крани, вантажопідйомне обладнання, електроколонки, огороджувальні масиви та інший інвентар, що знаходиться на території Миколаївського морського торгівельного порту.

Від імені та за дорученням фірм-вантажовласників, підприємствами-замовниками укладалися з ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» (Виконавець) договори про надання послуг з перевалки, відвантаження та зберігання вантажу.

Послуги з перевалки, відвантаження та зберігання вантажу, ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» здійснювало за допомогою орендованих портальних кранів «Сокіл», «Ганц», «Альбатрос» які знаходяться на території порту.

З цією метою виникала виробнича необхідність у придбанні комплектуючих та запчастин для кранів, послуг з технічного обслуговування кранів та допоміжних засобів для працівників, задіяних у роботі кранів, згідно трудових договорів. Всі документи, що підтверджують факт вчинення цих господарських операцій, були надані до перевірки у повному обсязі.

Таким чином, підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000422202 у відповідача були відсутні.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в апеляційній скарзі, як і в запереченні на адміністративний позов, наголошувала на тому, що господарські операції позивача з контрагентами не мали реальних наслідків, тобто були нікчемними, а позивач є вигодонабувачем, в зв'язку з чим відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412202.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч.1 ст.208 ГК України).

Положення ст.ст.207, 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

З наведених норм законодавства слідує, що висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів.

Висновки відповідача щодо «безтоварності» базуються на отриманих матеріалах перевірок взаємовідносин підприємств-постачальників товарів та послуг для позивача (більшість з яких перебувають у основному стані) з їх контрагентами та контрагентами їх контрагентів, з якими ТОВ «Стивідорна інвестиційна компанія» у перевірених періодах не мало господарських відносин.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та його контрагентами - ТОВ "ТРАНСФЕРРІ", ТОВ "КАРГО-ІМПЕКС", ТОВ "ЧЕРНОМОР-СОЮЗ", ТОВ "ВІРТУС ТРАНС", ТОВ "ГМФ", ТОВ "БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН", ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ - СВ", ТОВ "ЕНЕРГО-ТЕХНОКОМ", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "СТРОЙ- ЛЮКС", було укладено певні договори, зокрема договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №5/10-О від22.10.2010 року, укладений з ТОВ "ТРАНСФЕРРІ", договір поставки товарно-матеріальних цінностей №КІ-17/01 від 17.01.2011 року, укладений з ТОВ "КАРГО-ІМПЕКС", договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 2009 від 20.09.2010 року, укладений з ТОВ "ЧЕРНОМОР-СОЮЗ", договір №0104 від 01.04.2011 року, укладений з ТОВ "ВІРТУС ТРАНС", договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 2507-1 від 25.07.2011 року, укладений з ТОВ "ГМФ", договір поставки товарно-матеріальних цінностей № 2507-2 від 25.07.2011 року, укладений з ТОВ "БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН", договір про виконання послуг з технічного обслуговування перевантажувальних механізмів № 0106/1 від 01.06.2011 року, укладений з "ЕНЕРГО-ТЕХНОКОМ".

Всі передбачені зазначеними договорами роботи були виконані підрядником та прийняті замовником, що підтверджується актами виконаних робіт та довідками про їх вартість, рахунками - фактурами підрядника, платіжними дорученнями позивача на оплату виконаних робіт, податковими накладними, даними бухгалтерського обліку. Всі вказані документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України (т.1 а.с.68-214, 220-226, т.2 а.с.1-140).

Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Первинні бухгалтерські документи та податкові документи оформлені без порушень, підписані уповноваженими та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України.

Також, як зазначає відповідач, контрагенти позивача за основним місцем обліку відсутні, не мають належних ресурсів для здійснення господарської діяльності або підприємствами не надано до перевірки первинні документи. В підтвердження своєї позиції до матеріалів справи надано Акт ДПІ у Овідіопольському районі м. Одеси від 07.04.2011 року №567/23- 2/36917481 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТРАНСФЕРРІ" (ЄДРПОУ 34368952) щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за грудень 2010 року», згідно якого в ході складання акту не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг), а також Акт ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області від 20.05.2011 № 664/23-35177189 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "КАРГО - ІМПЕКС" (код за ЄДРПОУ 35177189) з питання взаємовідносин з контрагентом ТОВ "1-ша КОМПАНІЯ" код за ЄДРПОУ 36317627), та достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року; січень, лютий 2011 року», згідно якого зустрічну звірку провести не можливо, оскільки згідно із службовою запискою ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 13.03.2012 №24-вн/07, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою 54039, м. Миколаїв, вул. Привільна, буд. 39, кв.6.

Однак слід зазначити, що на момент укладення договорів позивачем витребувано від його контрагентів - ТОВ "ТРАНСФЕРРІ", ТОВ "КАРГО-ІМПЕКС", ТОВ "ЧЕРНОМОР-СОЮЗ", ТОВ "ВІРТУС ТРАНС", ТОВ "ГМФ", ТОВ "БС КОНСАЛТІНГ ЮКРЕІН", ТОВ "СПЕЦМОНТАЖ - СВ", ТОВ "ЕНЕРГО-ТЕХНОКОМ", ТОВ "АВГУСТ", ТОВ "СТРОЙ- ЛЮКС" копії документів, які підтверджують їх статус як юридичних осіб з зазначенням юридичної та фактичної адреси, так і статус платника податків, в тому числі копії свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ, які видавалися органами державної податкової служби.

Крім того, Податковий кодекс України, а також інші законодавчі акти України не передбачають обов'язків або прав одного платника податків вимагати від іншого суб'єкта господарювання інформації чи підтвердження фактів належного подання ними звітності, сплати податків до бюджету, або контролювати показники податкової звітності по ПДВ, або сплату ПДВ іншими платниками податків.

Виходячи з вищезазначеного, судова колегія дійшла до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій сторонам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлія О.О.

суддя /підпис/ Романішина В.Л.