Рішення

від 04.11.2014 по справі 910/20816/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20816/14 04.11.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-моноліт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група

«Євробуд»

про стягнення 213 564,72 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Іщенко В.С. за довіреністю б/н від 01.09.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-моноліт» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробуд» (далі - відповідач) про стягнення 213 564,72 грн. Також, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 4 271,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між ним та відповідачем було укладено Договір поставки № 13/09-ПТ/13-ПП від 13.09.2013 р., відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити щебінь гранітний. Оскільки відповідач означений договором та заявкою позивача товар в повному обсязі не поставив, позивач почав вимагати повернення сплачених ним, в якості передоплати, коштів в сумі 213 564,72 грн. При цьому, зважаючи на відсутність відповіді з боку відповідача, позивач вирішив звернутись до суду з даним позовом з метою захисту власних прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/20816/14 та призначено її до розгляду на 21.10.2014 р.

20.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2014 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 04.11.2014 р. При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду позивача зобов'язано надати суду погоджені з відповідачем заявки на поставку оплаченого позивачем товару згідно з п. п. 3.1. - 3.3., 8.2. Договору; письмову вимогу про поставку оплаченого позивачем товару на суму 213 564, 72 грн. за Договором № 13/09-ПТ/13-ПП від 13.09.2013 р. з доказами направлення та отримання відповідачем такої вимоги.

23.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстави позову, відповідно до якої він зазначає, що 25.07.2014 р. звернувся до відповідача з претензією № 502 про повернення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 213 564, 72 грн. з мотивів відсутності потреби у поставці товару. Оскільки за змістом п. 14.9. спірного Договору його було укладено на один рік з автоматичною пролонгацією, якщо про інше не домовляться сторони, позивач вважає, що зазначеною претензією він фактично засвідчив односторонню відмову від Договору та небажання продовжувати співпрацю з відповідачем. Таким чином, на думку позивача, спірний Договір є припиненим з 13.09.2014 р., а відповідач відповідно безпідставно утримує грошові кошти позивача в сумі 213 564, 72 грн.

Представник відповідача в судове засідання 04.11.2014 р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 04.11.2014 р. суд залишив без розгляду подану позивачем 29.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва заяву про зміну (доповнення) підстави позову, оскільки її подано після початку розгляду справи по суті.

Так, відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

У судовому засіданні 04.11.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2013 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки товарів № 13/09-ПТ/13-ПП, відповідно до п. 2.1. якого постачальник зобов'язався поставляти (передавати у власність) покупця, а покупець приймати щебінь гранітний фракції 0-40 мм (далі - товар) в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами в заявці(ках) покупця і за цінами, вказаними у рахунку-фактурі та сплачувати вартість товару на умовах визначених цим Договором.

Згідно із п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється за погодженими сторонами письмовими або усними заявками (далі - заявка).

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що у заявці вказується найменування товару, його асортимент, кількість і необхідний строк постачання такого товару на об'єкт покупця.

Постачальник бере до розгляду Заявку і не пізніше 1 (одного) календарного дня з дати її подання надає покупцю за допомогою факсимільного зв'язку за номером тел./факсу: (044) 583-53-15 або електронною поштою рахунок-фактуру, затверджену печаткою постачальника і підписом уповноваженого представника постачальника. З цього моменту заявка вважається погоджено сторонами і прийнятою до виконання (п. 3.3. Договору).

Відповідно з п. 4.1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар покупцю в потрібній кількості, належної якості та у передбачені даним Договором строки згідно з видатковою накладною чи рахунком-фактурою.

В силу п. 5.1. Договору загальна кількість товару та відповідно його вартість, який постачається постачальником, зазначається у рахунках-фактурах та у видаткових накладних, виходячи із заявок покупця.

Згідно з п. 6.1. Договору ціна за одиницю товару складає: щебінь гранітний фракції 0-40 мм складає 99,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 16,20 грн. за 1 тону. Дана ціна є фіксованою, не підлягає зміні за жодних умов на весь обсяг поставки за даним Договором, крім факторів, врахованих в п. 6.1.2. даного Договору.

Ціна за одиницю товару може змінюватись лише за погодженням сторін, у зв'язку з підвищенням більше ніж на 5% залізничних тарифів, вартості паливно-мастильних матеріалів, та інших умов, які впливають на собівартість товару (п. 6.1.2. Договору).

За приписами п. 6.2. Договору загальна сума Договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені постачальником для оплати покупцю по договору та інших додатках до Договору та у видаткових накладних, підписаних постачальником та покупцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору розрахунок за товар здійснюється покупцем згідно наступних умов: відстрочення платежу, а саме: 100% від ціни, зазначеної у рахунок-фактурі постачальника замовник сплачує протягом 5 банківських днів з моменту поставки замовленого товару на об'єкт покупця на підставі підписаних сторонами видаткових накладних.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що поставка здійснюється на умовах базису поставки DAP - склад/об'єкт покупця (будівельний майдан з реконструкції приміщень нежитлової будівлі складу № 1 (літ. А) та нежитлової будівлі складу № 2 (літ. Б) у складі комплексу будівель та споруд оптово-роздрібного ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури за будівельною адресою: проспект Правди, 47 у Подільському районі м. Києва) у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» в редакції 2010 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору.

Згідно з п. 8.2. Договору постачання товару постачальником здійснюється партіями у 1-тижневий строк з моменту погодження сторонами заявки на товар.

Відповідно до п. 14.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, пунктом 14.9. Договору його сторони визначили, що він укладений на один календарний рік та продовжується автоматично на невизначений термін, якщо сторони не домовились про інше.

Як вбачається з представлених позивачем доказів, він 09.09.2014 р. звернувся до відповідача з електронним листом на адресу: stbud@ukr.net (яка визначена офіційною адресою електронної пошти відповідача відповідно до розділу 15 Договору), та просив терміново надати пропозицію щодо поставки щебеню фракцією 0 - 40 - 1770,40 куб.м. та фракцією 0-20 -16985, 69 куб.м.

У відповідь Листом за № 95 від 09.09.2013 р. відповідач повідомив позивача про те, що він може поставити автомобільним транспортом на об'єкт, що розташований за адресою: м. Київ, пр-т. Правди, щебінь гранітний за наступними цінами: щебінь-пісчана суміш фракції 0 - 40 мм ціною 99, 00 грн. з ПДВ за тону; фракції 0 - 20 мм ціною 116, 00 грн. з ПДВ за тону. При цьому, у вказаному листі було відзначено, що при оплаті ціна фіксується на весь проплачений об'єм. Крім того, відповідач вказав, що поставку у відповідності до заявки позивача в повному об'ємі та у встановлені строки гарантує.

Як зазначає позивач, на прохання відповідача він перерахував останньому 400 000,00 грн. на умовах попередньої оплати, а не в порядку, визначеному п. 6.3. Договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 864 від 13.09.2013 р., № 1072 від 18.09.2013 р., № 1418 від 02.10.2013 р.

В свою чергу, відповідач на підставі видаткових накладних № РН-0000067 від 30.09.2013 р., № РН-0000070 від 01.10.2013 р., № РН-0000073 від 04.10.2013 р., № РН-0000074 від 07.10.2013 р., № РН-0000075 від 08.10.2013 р. поставив позивачу товар на загальну суму 186 435,28 грн., зокрема, щебінь гранітний фракцією 0 - 40 мм у загальній кількості 1 815, 23 тони та фракцією 0-5 мм в кількості 89, 70 тон.

25.07.2014 р. позивач, враховуючи відсутність поставок з боку відповідача на решту суми перерахованих грошових коштів, направив на адресу відповідача Претензію № 502 від 25.07.2014 р., якою просив повернути надміру сплачені грошові кошти в сумі 213 564, 72 грн.

Вказана Претензія не була отримана відповідачем, про що свідчить Довідка поштового відділення з приміткою: «За закінченням встановленого строку зберігання».

Оскільки відповідачем так і не було повернуто позивачу грошові кошти в розмірі 213 564,72 грн., позивач вирішив звернутися з даним позовом до суду.

При цьому, позивач стверджує, що правові підстави для утримання спірних коштів в тому числі відпали, у зв'язку з припиненням дії Договору з огляду на закінчення річного строку, передбаченого п. 14.9. та враховуючи зміст Претензії позивача від 25.07.2014 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Як зазначалось вище, згідно з п. 8.2. Договору сторони визначили, що постачання товару постачальником здійснюється партіями у 1-тижневий строк з моменту погодження сторонами заявки на товар.

За змістом пояснень позивача, не спростованих відповідачем, а також відповідно до представлених доказів, позивач направив 09.09.2014 р. заявку на поставку товару, яка була того ж дня погоджена відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленої заявою позивача продукції у повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що умовами укладеного між сторонами Договору було передбачено обов'язок позивача оплачувати саме поставлений товар. Положень щодо необхідності здійснення попередньої оплати вказаний Договір не містить.

Таким чином, слід дійти висновку, що у відповідача відсутні правові підстави утримувати належні позивачу грошові кошти на суму 213 564,72 грн., оскільки на вказану спірну суму відповідач товар позивачу не поставляв.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, таке набуття здійснено за рахунок іншої особи, та відсутня правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, як наслідок помилки, обману, випадковості або інших підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо здійснює якісь неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

В даному випадку, з урахуванням приписів п. 6.3. Договору, відповідач вважався б правомірним набувачем спірних грошових коштів лише за умови поставки на вказану суму відповідного товару.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним товару на спірну суму перерахованих позивачем грошових коштів, як і не надано доказів повернення їх позивачу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач безпідставно утримує належні позивачу грошові кошти в сумі 213 564,72 грн., позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням вищевикладеного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Євробуд» (02002, місто Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101; код ЄДРПОУ 35727961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-моноліт» (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 18, Літера В; код ЄДРПОУ 37633636) 213 564 (двісті тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) грн. 72 коп. основного боргу та 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2014 р.

Суддя В.С. Ломака