Рішення

від 07.11.2014 по справі 910/20971/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20971/14 07.11.14 Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва доКомунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва простягнення 73036 грн. 37 коп. Представники сторін:

від позивача: Зацепін С.С. - представник за довіреністю № 64-8471 від 11.11.2013;

від відповідача: Осадча Т.М. - представник за довіреністю б/н від 06.11.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.10.2014 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва з вимогами до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва про стягнення 91149 грн. 42 коп., з яких 80567 грн. 54 коп. основного боргу, 2413 грн. 16 коп. 3% річних та 8168 грн. 72 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору №6/414 про надання послуг від 30.01.2013 не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати за отримані комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 31.07.2014, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 80567 грн. 54 коп. Крім того, позивач нарахував 3% річних у розмірі 2413 грн. 16 коп. за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 та інфляційні втрати у розмірі 8168 грн. 72 коп. за листопад 2012 року - липень 2014 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі № 910/20971/14, розгляд справи призначено на 20.10.2014.

15.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва визнало позовні вимоги позивача, зазначивши, що заборгованість виникла через відсутність необхідного бюджетного фінансування оскільки відповідач є неприбутковим державним підприємством.

У судовому засіданні 20.10.2014 представники сторін подали документи на виконання вимог ухвали суду, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 20.10.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.11.2014.

У судовому засіданні 07.11.2014 представник позивача подав клопотання, відповідно до якого просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 62454 грн. 49 коп., 3% річних в розмірі 2413 грн. 16 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8168 грн. 72 коп.

У судовому засіданні 07.11.2014 представник позивача подав суду додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2014 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечував.

У судовому засіданні 07.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва (споживач) укладено Договір №6/414 про надання послуг (Договір), відповідно до умов якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками комунальних послуг зобов'язується транспортувати по внутрішньо будинкових мережах споживачу, по приміщенню, що знаходиться у господарському віданні споживача, загальною площею 362,30 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Новаторів, буд. 4 комунальні послуги, а споживач у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Відповідно до Додатку № 1, споживачу надаються наступні комунальні послуги: центральне опалення (згідно табулярів АК «Київенерго» або ТОВ «Євро-Реконструкція» по особовому рахунку 440058 пропорційно опалювальної площі 362,30 кв.м.); гаряче водопостачання (згідно табулярів АК «Київенерго» або ТОВ «Євро-Реконструкція» по особовому рахунку 440058 в процентному відношенню 72,73%); холодне водопостачання та каналізація (згідно розрахунків ПАТ АК «Водоканал» у процентному відношенні від особового рахунку 330055); холодна вода на підігрів (згідно розрахунків ПАТ АК «Водоканал» у процентному відношенні від особового рахунку 330069).

Згідно з п. 2.2 Договору, споживач до 10 числа поточного місяця повинен сплатити рахунки за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення) минулого місяця, згідно табуляграм та груп рахунків постачальної організації; 4%, які пов'язані з нарахуванням, збором, розщепленням та обліком платежів і перерахуванням коштів виробникам комунальних послуг.

Платежі за комунальні послуги вносяться споживачем на рахунок підприємства згідно рахунків, що надсилаються або отримаються споживачем особисто (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору, строк цього Договору згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України встановлюється з 01.10.2012 по 30.09.2015.

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 до Договору визначено, що вартість послуг за основним договором складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок наданих послуг на період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та становить 23350 грн. 00 коп., в тому числі, 12800 грн. 00 коп. - за теплопостачання, 10550 грн. 00 коп. - за водопостачання та водовідведення.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до норм статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" серед іншого споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1-3 статті 32 "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Як встановлено судом, на підставі укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» Договору № 430025 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.10.2012 та укладеного між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерною компанією «Київводоканал» Договору № 02723/2-04 від 08.07.2003, позивачем було надано відповідачу житлово-комунальні послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013 за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 на загальну суму 94756 грн. 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи розробками по групрахунках на споживання теплової енергії на гаряче водопостачання, наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», розшифровками рахунків абонента та розробками по групрахунку Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», що також не заперечувалось відповідачем.

Судом встановлено, що станом на дату подання позову відповідач частково виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013, сплативши 14188 грн. 82 коп. за комунальні послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013 за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 у розмірі 80567 грн. 54 коп., що було визнано відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, вказаний розмір заборгованості Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013 також підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами звірки взаємних розрахунків, належним чином копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 07.11.2014 представник позивача подав суду клопотання про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача основний борг в розмірі 62454 грн. 49 коп., 3% річних в розмірі 2413 грн. 16 коп. та інфляційні втрати в розмірі 8168 грн. 72 коп.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Подане позивачем клопотання про зменшення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62454 грн. 49 коп.

Зважаючи на те, що вказана заява була прийнята судом, то суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 62454 грн. 49 коп., 3% річних в розмірі 2413 грн. 16 коп. та інфляційних втрат в розмірі 8168 грн. 72 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність та обсяг заборгованості Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва перед Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва за Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013 у розмірі 62454 грн. 49 коп. за період з 01.11.2012 по 31.07.2014 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було відповідачем спростовано, з огляду на що позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва суми основного боргу в розмірі 62454 грн. 49 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплати за отримані комунальні послуги, у зв'язку з чим доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо виникнення заборгованості у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, не приймаються судом до уваги.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2413 грн. 16 коп. за період з 01.11.2013 по 31.07.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є необґрунтованим, оскільки позивач не врахував, що у 2012 році було 366 календарних днів, що впливає на розрахунок 3% у формулі.

Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2413 грн. 07 коп. (розрахунок за листопад 2012 року - 4726,21 грн. * 3% / 366 днів * 30 днів = 11,62 грн.; за грудень 2012 року - 8587,81 грн. * 3% / 366 днів * 31 день = 21,82 грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва 3% річних в розмірі 2413 грн. 16 коп. підлягають частковому задоволенню в розмірі 2413 грн. 07 коп.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати з листопада 2012 року по липень 2014 року у розмірі 8168 грн. 72 коп.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з листопада 2012 року по липень 2014 року, суд встановив, що він є обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва інфляційних втрат у розмірі 8168 грн. 72 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на те, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до суду внаслідок неправильних дій Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва, яке вчасно не сплатило за отримані комунальні послуги за Договором №6/414 про надання послуг від 30.01.2013, та відповідно, сплата частини заборгованості (основного боргу) була здійснена після порушення у справі, судовий збір в частині позовних вимог, які були зменшені позивачем, покладається на відповідача (як сторону, яка винна у виникненні спору).

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.ч. 1,2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» Дніпровського району міста Києва (02094, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 23; ідентифікаційний код 38196712) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, буд. 9-Г; ідентифікаційний код: 03366612) 62454 (шістдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 49 коп. основного боргу, 2413 (дві тисячі чотириста тринадцять) грн. 07 коп. 3% річних, 8168 (вісім тисяч сто шістдесят вісім) грн. 72 коп. інфляційних втрат та витрат зі сплати судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 12.11.2014

Суддя І.М. Отрош