Постанова

від 13.11.2014 по справі 824/3000/14-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року м. Чернівці Справа № 824/3000/14-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державної інспекції України з контролю за цінами до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція України з контролю за цінами звернулась до суду з позовом до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення в розмірі 22291,29 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що за результатами проведеної перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №4, ним було прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін №158 від 03 липня 2014 року. Оскільки відповідач в добровільному порядку адміністративно-господарській санкції у розмірі 22291,29 грн не сплатив, Державна інспекція України з контролю за цінами звернулась до суду з даним позовом.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився. Разом з цим подав заяву про розгляд справи у його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач про дату, час та місце проведення розгляду справи також був належним чином повідомлений. Однак в судове засідання вдруге не з'явився. Заперечень проти позову чи заяв про визнання позову не подавав.

Враховуючи викладене та на підставі частин четвертої, шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4, знаходиться за адресою: вул.Полєтаєва, 10, м.Чернівці, 58018, ідентифікаційний код 14272096.

На підставі наказу №231-14 від 24 квітня 2014 року та направлення №195 від 24 квітня 2014 року в період з 12 червня 2014 року по 27 червня 2014 року посадовими особами Державної інспекції України з контролю за цінами проведена планова перевірка з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №4, про що складено акт перевірки №175 від 27 червня 2014 року (а.с.9-14).

Так, перевіркою виявлені наступні порушення:

- пункту 2, пункту 13, пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20 травня 2009 року №529;

- пункту 5 частини першої статті 20, пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2006 року №1875-IV;

- пункту 10 та пункту 13 Типового договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 20 травня 2009 року №529.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №4 нараховувалась плата споживачам за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за фактично не надані або надані не в повному обсязі послуги з обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем опалення.

В період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2014 року споживачам нараховувалися послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по окремим житловим будинкам, які зазначені в довідці-розрахунку №1 (а.с.27-29).

Нарахована та виставлена мешканцям до оплати загальна сума за послуги з обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем опалення становить 523876,89 грн.

З актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були отриманні від міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (виконавець даних послуг відповідно до договору №7-Т від 07 квітня 2011 року), вбачається, що сума наданих послуг по будинках зазначених в довідці-розрахунку №1 за період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2014 року становить 476043,48 грн.

Таким чином, сума необґрунтовано нарахованої та виставленої мешканцям до оплати виручки за фактично не надані або надані не у повному обсязі послуги з обслуговування та поточного ремонту внутрішньо-будинкових систем опалення за період з 01 червня 2013 року по 31 травня 2014 року становить 75318,24 грн, яка у відповідності до діючого законодавства України підлягає поверненню споживачам (мешканцям).

З врахуванням дебіторської заборгованості мешканців перед комунальним житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №4 станом на 01 червня 2014 року за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій сума необґрунтовано одержаної виручки становить 22291,29 грн (довідка-розрахунок №2) (а.с.30).

Зазначені обставини відповідачем не заперечувалися, про що свідчить відмітка начальника комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 Годжаєва Тапдига Шабана Огли про відсутність зауважень та заперечень до акта перевірки №175 від 27 червня 2014 року (а.с.14).

На підставі Акту від 27 червня 2014 року №175 позивачем 03 липня 2014 року прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін №158, яким передбачено вилучення у комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 в дохід Державного бюджету України штраф в розмірі 22291,29 грн та зобов'язано повернути споживачу - населенню суму необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 22291,29 грн (а.с.25-26).

Станом на день розгляду даної справи вказане рішення не оскаржене, доказів його оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.

Однак відповідач в добровільному порядку суму штрафу у розмірі 22291,29 грн не сплатив, у зв'язку з чим Державна інспекція України з контролю за цінами, звернулась до суду з цим позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V (надалі - Закон №877-V) визначено, що державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Указом Президента України №19/2012 від 19 січня 2012 року утворено Державну інспекцію України з контролю за цінами, поклавши на неї функції з реалізації державної політики з контролю за цінами.

Указом Президента України №236/2012 від 30 березня 2012 року затверджено Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, яка входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, визначені Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року №5007-VI (надалі - Закон №5007-VI).

Статтею 16 Закону №5007-VI передбачено, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами та інші органи, визначені законом.

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Статтею 17 Закону №5007-VI визначено, що основними функціями уповноважених органів є виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Положеннями статті 18 Закону №5007-VI передбачено, зокрема, що уповноважені органи мають право проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Частиною першою статті 20 Закону №5007-VI визначено, зокрема, що до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки.

Згідно частини третьої статті 20 Закону №5007-VI порядок стягнення сум адміністративно-господарських санкцій, передбачених цією статтею, визначається Господарським кодексом України.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до частини дев'ятої статті 7 Закону №877-V розпорядження або інший розпорядчий документ органу державного нагляду (контролю) - обов'язкове для виконання письмове рішення органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень у визначені строки. Розпорядження видається та підписується керівником органу державного нагляду (контролю) або його заступником.

Із системного аналізу вказаних норм та наданих доказів, суд дійшов висновку, що перевірка призначена та проведена позивачем відповідно до вимог діючого законодавства, в межах повноважень органу державного нагляду, а прийняте за наслідками перевірки рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованим та підлягає виконанню.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо не погодження чи оскарження прийнятого позивачем рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін №158 від 03 липня 2014 року.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.

З огляду на викладене, суд вважає заявлені Державною інспекцією України з контролю за цінами позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державної інспекції України з контролю за цінами до комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 про стягнення адміністративно-господарських санкцій задовольнити повністю.

Стягнути з комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №4 в дохід бюджету (р/р 31111106700002, код 21081100, одержувач - УДКСУ у м.Черінвцях, код 37978173, банк одержувача - ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 856135) штраф у розмірі 22291 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто одна) грн 29 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Лелюк