Ухвала

від 11.11.2014 по справі 804/4937/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 листопада 2014 рокусправа № 804/4937/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Механіка" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Механіка" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 28 січня 2014 року №0000511501 про збільшення ТОВ "Механіка" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 107 066 грн..

Не погодившись з постановою суду, Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 18.12.2013 року №702 та направлення від 20.12.2013 року №455 Лівобережною ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Механіка" з питань взаємовідносин з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" та відображення у податковому обліку за 2011-2012 роки, за результатами якої складено акт № 2038/2203/23364176 від 30.12.2013 року.

В акті перевірки податковим органом зроблені висновки про порушення ТОВ "Механіка": нереальність здійснення господарських відносин ТОВ "Механіка", а саме: встановлення відсутності об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ "Механіка" операцій з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" за період липень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року порушення пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання контрагентом покупцем на загальну суму 74603,84 грн.; в порушення п. 135.1, пп.135.5.4, п. 135.5 ст. 135 ПК України занижено податок на прибуток на загальну суму 100 422 грн., у т.ч.: у 3 кварталі 2011 року на суму 50 336 грн.; у 4 кварталі 2011 року на суму 23 510 грн.; у 1 кварталі 2012 року на суму 26 576 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 року №0000511501 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 107 066 грн., у т.ч. за основним платежем - 100 422 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6644 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

З огляду на фактичні обставини справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необгрунтованість висновків податкового органу викладених в акті перевірки та неправомірність прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ "Пром Альянс ЛТД".

Так, на підтвердження укладання та реального виконання договору з постачання запчастин позивачем було надано наступні первинні документи: податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання товару підприємства - покупця, рахунки на оплату поставленого товару та платіжні документи, що підтверджують оплату поставленого товару та інші документи, які витребовувались податковим органом під час перевірки.

Разом з тим, у позивача наявна документація щодо транспортування товару, що підтверджено також актом від 19.03.2014 року №1055/2203/23364176 про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Механіка" з питань дотримання взаємовідносин з ТОВ "Пром Альянс ЛТД" та відображення у податковому обліку за 2011-2012 роки, складеного за результатами перевірки, проведеної за наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 28.01.2014 року №0000511501.

Під час перевірки податковим органом було встановлено, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають не відповідності, а саме: не зазначено посаду та ПІБ вантажоодержувача товару, довіреностей на отримання товару.

Проте, колегія суддів зазначає, що вказані недоліки оформлення первинних документів не спростовують факту здійснення господарських операцій та не можуть впливати на правильність формування показників бухгалтерського та податкового обліку.

Виходячи зі змісту досліджених судом первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами по придбанню товару.

З вищевикладеного вбачається, що позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) відобразив у даних податкового обліку операції із зазначеним контрагентом.

Окрім того, як підтверджується матеріалами справи, під час перевірки податковим органом враховані висновки актів перевірок податкових органів, згідно яких відсутній факт реального вчинення господарських операцій:

- Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 18.09.2012 року №999/226/34885500 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром Альянс ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за серпень 2011 року";

- Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 24.07.2012 року №400/225/34885500 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пром Альянс ЛТД" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за січень, лютий, березень, квітень 2012 року".

Варто зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, було визнано протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо проведення зустрічних звірок, за результатами яких складено акти №400/225/34885500 від 24 липня 2012 року та №999/226/34885500 від 18 вересня 2012 року. Також, визнано неправомірними дії ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС щодо корегування в електронній базі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів, визначених ТОВ "Пром Альянс ЛТД" у додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ за серпень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень 2012 року, зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відновити в електронній базі "Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ (справа №2а/0470/10874/12).

Також, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента (наприклад, його "фіктивні" відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, дослідивши вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000511501 від 28.01.2014 року прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідає п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесене відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко