Ухвала

від 24.06.2009 по справі а24/544-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

24 червня

2009р.                 м.

Дніпропетровськ                    Справа

№ А24/544-07

Колегія суддів

Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді     Мірошниченко М.В.,

судді                             Баранник Н.П.,

судді                             Юхименко О.В.

при секретарі               Красоті А.О.

за участю представників :

позивача:        не з'явився    

відповідача:    не з'явився  

розглянувши

у відкритому судовому засіданні              

апеляційну скаргу      Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту

інвалідів, м. Дніпропетровськ

на постанову                господарського суду

Дніпропетровської області

від                                  06.12.2007р.

у справі                        №  А24/544-07               (категорія статобліку - 6.11)

за позовом                     Дніпропетровського обласного

відділення Фонду соціального захисту

інвалідів, м. Дніпропетровськ

до відповідача       Колективного

підприємства «Софіївський комбікормовий завод»,

смт. Софіївка, Дніпропетровська область

про                                 стягнення  2 335,65 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту

інвалідів заявлено позов до Колективного підприємства «Софіївський

комбікормовий завод» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не

зайняті інвалідами робочі місяця в 2006 році у розмірі 2 193 грн. 75 коп. та

пені у розмірі 141 грн. 90 коп. за порушення термінів сплати

адміністративно-господарських санкцій.

        Постановою господарського суду

Дніпропетровської області від 06.12.2007р. у справі № А 24/544-07   у задоволенні адміністративного позову

відмовлено.

Постанова

суду першої інстанції ґрунтується на приписах ст.ст. 18,19 Закону України «Про

основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та мотивована тим, що

відповідачем подавалися звіти до центрів зайнятості про вакансії робочих місць

для інвалідів щомісячно в 2006р.; доказів 

того, що відповідач відмовив інвалідам у працевлаштуванні позивач не

надав. Суд дійшов до висновку про те, що відповідачем добросовісно виконані всі

вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на

підприємстві, а адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем

безпідставно.

Не

погодившись із постановою суду першої інстанції, Дніпропетровським обласним

відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подана апеляційна скарга, в

якій вказані наступні обставини. Позивач, із посиланням на норми ст. ст. 19, 20

Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,

зазначає, що відповідачем не був виконаний норматив робочих місць з

працевлаштування інвалідів. Сплата адміністративно-господарських санкцій не

ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець

необхідних, передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування

інвалідів.

Просить

скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від

06.12.2007р. у справі № А24/544-07   та прийняти нову постанову про задоволення

позовних вимог.

Колективне підприємство «Софіївський комбікормовий завод», відповідач у

справі, письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надало.

В судове

засідання 24.06.2009р. представники сторін не з'явились. Про час, дату і місце

судового розгляду справи сторони 

повідомлені належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія

суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, оскільки

їх неявка не є перешкодою для цього.

На підставі розпорядження голови Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду від 23.06.2009р.   

№ 398 справу розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В.

(головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Юхименко О.В. (суддя).

Технічне

фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою  комплексу «Оберіг».

За

результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 24.06.2009р.

колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду

апеляційної інстанції.

Дослідивши

доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія

суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає

з матеріалів справи, згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування

інвалідів за 2006р. (форма № 10 -ПІ (річна)), наданого відповідачем  до Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних

працівників облікового складу у 2006р. склала 16 осіб; з них -середньооблікова

кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства

встановлена інвалідність - 0 осіб. Фонд оплати праці штатних працівників за

2006р. складає 35,1 тис. грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника

складає 2193,0 грн.

За

розрахунком позивача, середньооблікова чисельність інвалідів, на підприємстві

де працює від 8 до 25 осіб складає 1 особа. У 2006р. середньооблікова

чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві, склала 0 осіб. За

невиконання встановленого нормативу робочих місць позивачем до відповідача було

застосовано штрафну санкцію, передбачену ст.ст. 19, 20  Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в Україні» у розмірі 2193,75 грн. Сума  санкцій визначена позивачем як добуток

середньої річної заробітної плати на даному підприємстві на середню річну

кількість робочих місць, не зайнятих інвалідами, за 2006р., за формулою:

2193,75 грн. х 1 = 2193,75 грн. Окрім того, на вказану суму позивачем

нарахована пеня у розмірі 141,90 грн. Зазначені суми відповідач не сплатив. У

зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія

суддів зазначає, що у відповідності з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ,

організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій

інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється

норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох

відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу

за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з

частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому

числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи,

які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих

інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього

Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту

інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в

розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,

установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських

організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне

робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15

осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене

для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі

половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в

установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських

організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації,

що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою

нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової

ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на

повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу

ст.238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути

застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого

самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи

організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення

правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за

порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської

діяльності.

Підставою

господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за

статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при

вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських

санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за

порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця

складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді

адміністративно-господарських санкцій.

Елементами

правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та

його наслідками.

Так, згідно

до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в

Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу,

в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх

безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної

служби зайнятості.

Підприємства,

установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю,

зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів,

у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з

урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші

соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати

державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації

працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про

зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України.

Згідно з ч.3

ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої

роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та

знань, з урахуванням його побажань.

Аналіз норм

чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить

про те, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості

робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок їх

працевлаштування.

З матеріалів

справи вбачається, що відповідач у 2006р. подавав до центру зайнятості звіти

про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлені

вакантні посади для працівників, яким встановлена інвалідність за посадами:

прибиральниця, прибиральник. Вказаний факт підтверджено листом Софіївського

районного центру зайнятості від 07.05.07р. № 444.

З матеріалів

справи не вбачається того, що відповідач відмовляв у працевлаштуванні

інвалідів.

Таким чином,

слід вважати, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для

забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, якщо

роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського

правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді

адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з меншою, ніж установлено

нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів,  є безпідставним.

За змістом

ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. Всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не були доведені ті

обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. В той же час

відповідачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти

позову.

З огляду на

викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у

задоволенні позовних вимог.

Фактичні

обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове

засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм

матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або

зміни постанови господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

Керуючись   ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -                                        

УХВАЛИЛА:

Апеляційну

скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Постанову

господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2007р. у справі №

А24/544-07 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає

законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного

місяця  до адміністративного суду

касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 06.07.2009р.

        Головуючий суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

Суддя                                                         

Н.П.

Баранник

Суддя                          О.В. Юхименко