Рішення

від 11.11.2014 по справі 902/1506/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 листопада 2014 р.

Справа № 902/1506/14

за позовом :фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 22403)

до :приватного підприємства "Холодпром" ( вул. Київська, 16/409; м. Вінниця)

про стягнення 14950,00 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : ОСОБА_1. ОСОБА_2,

відповідача : не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 до приватного підприємств "Холодпром" про стягнення 14950,00 грн. заборгованості за договором № 28/10/13-2 про надання послуг з автоперевезення великогабаритних вантажів від 28.10.2013 року та договором № 12/06/14-4 про надання послуг з автоперевезення великогабаритних вантажів від 12.06.2014 року, з яких: 14 000,00 основна заборгованість, 950 грн. пені.

Ухвалою суду від 27.10.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 11.11.2014 року.

В судове засідання 11.11.2014 року з'явився позивач та представник позивача, які позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, яке наявне в матеріалах справи.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28.10.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено разовий договір № 28/10/13-2 про надання послуг з автоперевезення великогабаритних вантажів.

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, з перевезення великогабаритного вантажу за маршрутами: м. Коломия (Івано-Франківської обл.) - смт. Стрижавка (Вінницької обл.), а замовник зобов'язується сплатити виконавцю за надані послуги обумовлену платню 20 000,00 грн. з ПДВ.

Дата початку (надання послуг) з 30.10.2013 року.

Загальна вартість наданих послуг 20 000,00 грн. з ПДВ.

Порядок, форма і строки оплати: оплата за послуги надані виконавцем замовнику здійснюється замовником виконавцю у гривнях, готівкою чи у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно наданого рахунка. За несвоєчасну сплату за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 10% від вартості перевезення за кожен день прострочення платежів. Виконавець несе відповідальність за пошкодження вантажу під час перевезення якщо це сталось з його вини.

На виконання умов договору позивачем були виконані свої зобов'язання згідно договору, а саме послуги, з перевезення великогабаритного вантажу за маршрутами: м .Коломия (Івано-Франківської обл.) смт. Стрижавка (Вінницької обл.).

Позивачем був виставлений рахунок - фактура № 28/1013-1 від 28.10.2013р. на оплату за транспортні послуги перевезення великогабаритного вантажу за маршрутом м. Коломия - смт. Стрижавка.

Відповідачем дані послуги були оплачено частково, а саме в розмірі 10 000,00 грн., що стверджується платіжним дорученням копія якого є в матеріалах справи.

З врахуванням часткової проплати заборгованість відповідача становить 10 000,00 грн.

12.06.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено разовий договір № 12/06/14-4 про надання послуг з автоперевезення великогабаритних вантажів.

Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, з перевезення великогабаритного вантажу за маршрутами: смт. Стрижавка (Вінницька обл.) - с. Олександрівка (Миколаївська обл.), а замовник зобов'язується сплатити виконавцю за надані послуги обумовлену платню 18 000,00 грн. з ПДВ.

Дата початку (надання послуг) з 13.06.2014 року по 16.06.2014 року.

Загальна вартість наданих послуг 18 000,00 грн. з ПДВ.

Порядок, форма і строки оплати: оплата за послуги надані виконавцем замовнику здійснюється замовником виконавцю у гривнях, готівкою чи у безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця згідно наданого рахунка. За несвоєчасну сплату за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 10% від вартості перевезення за кожен день прострочення платежів. Виконавець несе відповідальність за пошкодження вантажу під час перевезення якщо це сталось з його вини.

На виконання умов договору позивачем були виконані свої зобов'язання згідно договору, а саме послуги, з перевезення великогабаритного вантажу за маршрутами: смт. Стрижавка (Вінницька обл.) - с. Олександрівка (Миколаївська обл.), що стверджується обопільно підписаним актом здачі - прийому наданих послуг від 16.06.2014р.

Позивачем був виставлений рахунок - фактура № 28/0614-1 від 12.06.2014р. на оплату за транспортні послуги перевезення великогабаритного вантажу за маршрутом м. Коломия - смт. Стрижавка.

Відповідачем дані послуги були оплачено частково, а саме в розмірі 14000,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями (№85 від 13.06.2014р. та №95 від 20.06.2014р.), копії яких наявні в матеріалах справи.

З врахуванням часткової проплати заборгованість відповідача становить 4000,00 грн.

02.10.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість, яка залишена без задоволення.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення заборгованості з врахуванням штрафних санкцій.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між позивачем та відповідачем, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини регулювання яких здійснюється главою 32 "Правове регулювання перевезення вантажів", ст.ст. 306-316 ГК України, главою 64 "Перевезення", ст.ст.908-928 ЦК України.

Згідно ч.ч.1, 6 ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст.307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч.1 ст.916 ЦК України).

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позивачем свої зобов'язання згідно договору виконано в повному обсязі, що підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 14 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 950,00 грн. пені. (за період з 17.07.2014р. - 27.10.2014р.)

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договорами передбачено, що за несвоєчасну сплату за надані послуги замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 10% від вартості перевезення за кожен день прострочення платежів.

Суд, здійснивши перерахунок пені прийшов до висновку, що остання підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 3897,60 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_2 має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання правової допомоги від 01.10.2014 року. Відповідно до п. 2.1.3. договору адвокату надаються повноваження на ведення справи в суді, і він може вчиняти від імені клієнта усі процесуальні дії що їх має право вчиняти клієнт. Відповідно до п.2.3.1. договору клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строки погоджені між ними. Згідно розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу - вартість послуг становить 3897,60 грн.

На виконання умов договору, ФОП ОСОБА_1 оплатив адвокату кошти у сумі 3897,60 грн. в якості оплати за послуги згідно договору, що стверджується квитанцією № 3 від 22.10.2014 року.

Разом з тим, ОСОБА_2 приймала участь у судовому засіданні в якості представника ФОП ОСОБА_1

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 901/1506/14, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3897,60 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій ПП "Холодпром" судові витрати (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Холодпром" (вул. Київська, 16/409; м. Вінниця, код ЄДРПОУ 36604220) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, 22403, ідент. код НОМЕР_1) 14 000,00 грн. основного боргу, 950 грн. пені, 3897,60 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1827, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачу.

Повне рішення складено 13 листопада 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу ( вул. Київська, 16/409; м. Вінниця)