Ухвала

від 22.06.2009 по справі 5/174/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У

Х В А Л А

Іменем

УКРАЇНИ

22 червня

2009 року                                                              

Справа № 5/174/08-АП

Дніпропетровський

апеляційний адміністративний суд у складі колегії

головуючий

суддя       Юхименко О.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Мірошниченко М.В.,

при

секретарі              Гулая О.Г.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні                 

апеляційну

скаргу       Державної податкової інспекції

                                       у

Шевченківському районі м. Запоріжжя ,

на

постанову               господарського

суду Запорізької області від 21.04.2008р.

у справі                        №  5/174/08-АП

за позовом                     Державної податкової

інспекції

                                       у

Шевченківському районі м. Запоріжжя

вул. Брюллова, 4,  м. Запоріжжя,

69068;

до

відповідача 1           Товариства з обмеженою відповідальністю

«Анчар»,

вул. Аваліані, 5 к. 39, м. Запоріжжя, 69068;

до

відповідача 2           Приватного підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1;

про                                  визнання недійсним господарського

зобов'язання

                                       та

стягнення коштів, -

встановив:  ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя

подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар», Відповідач 1,

та Приватного підприємця ОСОБА_1, Відповідач 2, 

про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого

договором від 01.01.2006р., на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу

України, та стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1  в доход держави , всього отриманого за

договором від 01.01.2006р.    

Господарський

суд Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) своєю постановою від

21.04.2008р. в адміністративній справі № 

5/174/08-АП у позові відмовив.

Постанова

суду мотивована недоведеністю обставин укладання угоди з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави та суспільства, а саме несплати Відповідачем 2

податків та зборів до бюджету внаслідок здійснення спірного господарського

зобов'язання.

Не

погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя, Позивач, вказує на неповне

з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм

матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно

до статті 207 Господарського кодексу України, необхідною умовою для визнання

угоди недійсною і настання відповідних наслідків, є наявність умислу на

укладання угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Свідоцтво

платника податку на додану вартість, що було видано ПП ОСОБА_1, анульовано на

підставі Акту за № 27 від 13.10.2006р. у зв'язку з ненаданням тим податковому

органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових

місяців.

Отже,

Відповідач 2 приховував реальний дохід від підприємницької діяльності та не

сплачував податки у розмірах, встановлених законом.

Таким чином,

Відповідачем 2 укладене господарське зобов'язання з метою, що завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства - приховати отримані грошові кошти

від оподаткування і отримати таким чином надмірний прибуток.

Доказами

спрямованості умислу ПП ОСОБА_1 є Акт анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Просить

постанову господарського суду Запорізької області скасувати та ухвалити нове

рішення. Позов задовольнити.  

Процесуальним

правом на участь представника в судовому засіданні сторони не  скористались. Про дату, час та місце судового

розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Розпорядженням

голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2009р.

№ 392 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя

Юхименко О.В., суддів Баранник Н.П., Мірошниченко М.В.

Судовий

розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового

засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «Оберіг».

Сутність

спору:  Уповноваженими фахівцями

держподаткінспекції  встановлено факт

взаємовідносин Товариства з обмеженою відповідальністю «Анчар», Відповідач 1, з

Приватним підприємцем ОСОБА_1, Відповідач 2.

У січні,

березні та травні 2006 року ТОВ «Анчар» користувалось транспортними послугами,

що надавав  ПП ОСОБА_1

Про надання

транспортних послуг 01.01.06 між ТОВ «Анчар» та ПП ОСОБА_1 був укладений

договір. Вартість цих послуг складає 59.057,00 грн.

За результатами

надання послуг були складені та підписані акти виконаних робіт.

Виконання

господарського зобов'язання підтверджується податковими накладними.

З листа ДПІ

у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя стало відомо, що Свідоцтво платника

податку на додану вартість, що було видано Приватному підприємцю ОСОБА_1,

анульовано на підставі Акту за № 27 від 13.10.2006р. у зв'язку з ненаданням тим

податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних

податкових місяців.

Визнання

недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором від 01.01.06, на

підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, та стягнення з

Приватного підприємця ОСОБА_1  в доход

держави  всього отриманого за договором

від 01.01.2006р., було предметом судового позову.

Колегія

суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування

судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені

оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі

м. Запоріжжя такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно

до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не

відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин

з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної

правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного

органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч.

1 ст. 208 цього Кодексу якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як

таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання

зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все

одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною

з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все

належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності

наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій

стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного

стягується за рішенням суду в доход держави.

Договір є

угодою сторін, які ще до його укладення узгодили свої інтереси, домовились про

взаємні права та обов'язки, та відобразили їх у зовнішній формі.  

Для того,

аби намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення угоди з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути

підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про

наявність волі та безпосередній зміст такої волі.

Так,

доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від

оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема:

надані

податковими органами відомості про відсутність підприємства (сторони угоди) за

юридичною та фактичною адресами;

про визнання

недійсними  в установленому чинним

законодавством порядку установчих (статутних) документів;

про

скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інші.

Та намір на

вчинення угоди з метою, яка б завідомо суперечила інтересам держави і

суспільства, визначається як умисел тієї чи іншої посадової особи, що підписала

договір, що має бути підтверджено належними засобами доказування.

Правове

вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами

мала місце зловмисна домовленість однієї сторони з іншою.  

Однак,

Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про

наявність умислу на укладання угоди суперечної інтересам держави і суспільства.

Податковим

органом, чим і обґрунтована постанова суду першої інстанції, не надано ні

доказів наявності кримінальної справи, яка б свідчила про вчинення злочину,

спрямованого на приховування коштів від оподаткування, ні встановлення особи та

отримання пояснень, ні, власне, доказів несплати нею податків та зборів до

бюджету внаслідок здійснення спірного господарського зобов'язання.

Саме по собі

анулювання свідоцтва платника ПДВ, навіть з підставі ненадання податковому

органу декларації з цього податку, не є фактом беззаперечним, або таким, що

доведенню не підлягає.

В межах

апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення місцевого

господарського суду відсутні.

Керуючись

ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства

України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну

скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 21.04.2008р. у справі                   № 5/174/08-АП - без змін.

Ухвала суду апеляційної

інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судові

рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим

рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом,

а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього

Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному

обсязі 15.07.2009р.

                                   Головуючий

суддя                                     

О.В.Юхименко

                                   Суддя                                                           

Н.П.Баранник

                                   Суддя                                                           

М.В.Мірошниченко