Постанова

від 05.11.2014 по справі 908/1376/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2014 р. Справа № 908/1376/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Подсвірову Н.С.

відповідача - Златопольський М.Я., Вишнякова І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2771 З/3-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.14 р. у справі № 908/1376/14

за позовом Комунального підприємства "Водоканал", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторембуд", м. Запоріжжя

про стягнення 658883,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Комунальне підприємство "Водоканал" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторембуд", м. Запоріжжя 658883,03 грн. заборгованості за водокористування, з посиланням на те, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання

Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.06.2014 р. у справі № 908/1376/14 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторембуд" на користь Комунального підприємства "Водоканал" 658883,03 грн. заборгованості за водокористування та 13177,66 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, з тих підстав, що відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі та ін.

Відповідач - ТОВ "Авторембуд" звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням обставин справи, просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з ТОВ "Авторембуд" заборгованість за водокористування у розмірі 75300,91 грн. з розстрочкою сплати на один рік та судові витрати просив розподілити між сторонами у даній справі пропорційно задоволеним позовним вимогам, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що початок витоку питної води у даному випадку виявити можливо, а тому період безоблікового водокористування чітко встановлено відповідними актами, а саме з 24.02.2014 р. по 28.02.2014 р., тобто з дня останнього відвідування представника КП «Водоканал», під час якого виявлено виток питної води, до моменту ліквідації витоку, що зафіксовано актом № 169-ТИ від 28.02.2014 р. Позивач вважає, що сума нарахована в акті № 1182/3 за період з 25.01.2014 р. - 24.02.2014 р. у розмірі 583582,12 грн. є безпідставною, оскільки, розрахунок суми за порушення зазначених норм по водоспоживанню вірно визначений актом № 1182/3 за період з 25.02.2014 р. - 28.02.2014 р. та складає 75300,91 грн. та ін.

Розпорядженням голови Вищого Господарського Суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, визначено, що розгляд справ, підсудних Донецькому апеляційному господарському суду, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2004 р. між КП "Водоканал" (далі - Водоканал) та ТОВ "Авторембуд" (далі - Абонент) укладено договір № 1182 на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, Водоканал забезпечує абоненту подачу води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод за період 01.01.2004 р. - 31.12.2009 р. по площадках ТОВ "Авторембуд" вул. Колярова, 5.

Також передбачено, що сторони у господарських правовідносинах керуються Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила користування), тощо.

Пунктом 1.2. договору встановлено тарифи для здійснення розрахунків між КГі «Водоканал» та Абонентом.

Згідно з п. 6.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до укладення нового договору.

Пунктом 2.2.9. договору передбачено, що відповідальними особами (особами, що їх заміщають) за водопостачання Абонента, зберігання пломб на водолічильних вузлах, вводах та водопровідних мережах Абонента, забезпечення безпечних умов праці при проведенні робіт по зняттю показників облікових приладів, огляду водолічильних вузлів, вводів водопроводу, водопровідних та каналізаційних мереж і споруд Абонента, підписання усіх видів актів, виконання приписів представників Водоканалу, Абонент призначає: головного механіка енергетика ОСОБА_5

Позивач зазначає про те, що керуючись умовами договору та нормативно - правовими актами України, представниками Водоканалу проведена перевірка водогосподарської діяльності ТОВ «Авторембуд» за результатами якої складений акт № 161-ТИ від 24.02.2014 р. та акт № 161/1-ТИ від 24.02.2014 р. В акті № 161-ТИ від 24.02.2014 р. зазначено, що питна вода на майданчик підприємства подається на водоводі КП «Водоканал» Ду=600мм. В ході перевірки проведено огляд зовнішньої водопровідної мережі Абонента від точки підключення до водоводу КП «Водоканал» до засобу обліку та встановлено, що точка підключення Абонента в оглядовому колодязі ВК-1, який розташовано на зеленій зоні по вул. Кольорова, підключення виконано трубопроводом ду=150мм, діаметр підключення визначено методом заміру трубопроводу штангельциркулем у присутності уповноваженої особи Абонента. На водопроводній мережі Абонента після місця приєднання підключення Ду=150мм до засобу обліку відбувається витік питної води... Видано припис: про необхідність негайного усунення витоку питної води в оглядовому колодязі ВК-1 (колодязь з точкою підключення до водоводу КП «Водоканал»); розробити та узгодити схему розподілу водопровідно-каналізаційних мереж до 11.05.2014 р. В ході розробки відповідних схем Абоненту необхідно врахувати фактичний діаметр підключення (Ду= 150мм).

При повторному технічному обстеженні приміщення відповідача представниками КП «Водоканал» складено акт технічного обстеження № 169-ТИ від 28.02.2014 р. та акт технічного обстеження № 169/1-ТИ від 28.02.2014 р.

Актом № 169-ТИ від 28.02.2014 р. зафіксовано, що відповідно до листа відповідача від 28.02.2014 р. № 10 витік ліквідовано. В ході перевірки припису встановлено, що витік у колодязі з точкою підключення на трубопроводі Абонента до засобу обліку ліквідовано.

Припис щодо розробки та узгодження схеми розподілу водопровідно-каналізаційних мереж зі строком виконання до 11.05.2014 р. з урахуванням фактичного діаметру підключення залишається.

Відповідно до п. 15.2 Правил користування, виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Відповідно до п. 10.1 Правил користування, у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил.

В пункті 3.3 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» зазначено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м /сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин на добу, за математичною формулою: Q = Пхdхd:4хVхТ, де Q - витрати за добу П-3,14, D - діаметр труби (м), V - швидкість руху води = 2 м/сек., Т - час = 24х3600сек.

Згідно з п. 3.4 Правил користування розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Актом № 161/1-ТИ від 24.02.2014 р. визначено період безоблікового водокористування на підставі п. 3.3, 3.4, 10.1 Правил користування, а саме: з 25.01.2014 р. - 24.02.2014 р.

Актом № 169/1-ТИ від 28.02.2014 р. визначено період безоблікового водокористування на підставі п. 3.3, 3.4, 10.1 Правил користування, а саме: з 25.02.2014 р. - 28.02.2014 р.

Таким чином, витрати води по вводу розраховані за діаметром труби 15мм та за добу складають Q = 3,14 х 1,50 х 0,015 : 4 х 2,0 х 24 х 3600= 3052,08 м3/доб.

Витрати води за період з 25.01.2014 р. по 24.02.2014 р. складають 3052,08 м3/доб х 31 =94614,48м3.

Витрати води за період з 25.02.2014 р. по 28.02.2014 р. складають 3052,08 м3/доб х 4 =12208,32м3.

Загалом розрахунковий період визначений позивачем складає 35 днів.

На підставі вищезазначених актів технічного обстеження приміщення відповідача, позивачем було виписано акти-рахунки, а саме: акт-рахунок № 1182/3 від 24.02.2014 р. на суму 583582,12 грн., в т.ч. ПДВ 97263,69 грн. за період з 25.01.2014 р. по 24.02.2014 р. за нормою водоспоживання; акт-рахунок № 1182/3 від 28.02.2014 р. на суму 75300,91 грн., в т.ч. ПДВ 12550,15 грн. за період з 25.02.2014 р. по 28.02.2014 р. за нормою водоспоживання.

Відповідач оплату не здійснив, заборгованість за водокористування складає 658883,02 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі та ін.

Проте, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча судом правовідносинам, що склалися між сторонами в певній частині була надана належна правова оцінка, однак при цьому суд безпідставно задовольнив позов в частині стягнення суми в розмірі 583582,12 грн. в зв'язку з чим, прийняте у справі рішення підлягає в зазначеній частині скасуванню.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положень ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 15.2. Правил користування, виробники та споживачі зобов'язані забезпечити охорону і цілісність систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, які перебувають у них на балансі (трубопроводи, споруди, засоби обліку, люки, колодязі, гідранти тощо), не допускати їх пошкодження, затоплення й розморожування, очищати від льоду та снігу ляди колодязів, стежити за цілісністю встановлених пломб, забезпечувати відведення поверхневих вод від колодязів.

Відповідно до п. 10.1. Правил користування, у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил.

Приписами пункту п. 3.3. вказаних правил, встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за доб.

Згідно з п. 3.4 Правил користування розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

01.01.2004 р. між КП "Водоканал" (далі - Водоканал) та ТОВ "Авторембуд" (далі - Абонент) укладено договір № 1182 на відпуск води та прийом стоків у комунальну каналізацію (далі - Договір).

На виконання умов договору № 1182 від 01.01.2004 р. Водоканал надавав Абоненту послуги з водопостачання та водовідведення, виставляв рахунки на оплату, Абонент здійснював оплату отриманих послуг.

У разі виявлення витоку води при пошкодженому водолічильнику або при його відсутності, а також при пошкодженні систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення Водоканал оформляв передбачені договором акти.

Суми, розраховані за цими актами, включені в рахунки на оплату та надані Абоненту згідно з пунктами договору, відповідно до п. 3.3., 3.4. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

Суд першої інстанції, посилаючись на ненадання відповідачем доказів, в підтвердження відсутності його вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі задовольнив вимоги про стягнення з відповідача 658883,03 грн. заборгованості за водокористування, колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного:

Як зазначає відповідач в апеляційній скарзі 11.02.2014 р. та 17.02.2014 р. здійснені виходи представників КП «Водоканал» до Абонента, про що складені відповідні акти, виток питної води, як і інші порушення діючого законодавства з водовідведення та водопостачання, не виявлені.

Таким чином, на думку відповідача початок витоку питної води у даному випадку виявити можливо. Зокрема, період безоблікового водокористування чітко встановлено відповідними актами, а саме з 24.02.2014 р. по 28.02.2014 р., тобто з дня останнього відвідування представника КП «Водоканал», під час якого виявлено виток питної води, до моменту ліквідації витоку, що підтверджується актом № 169-ТИ від 28.02.2014 р.

А отже, сума, яка підлягає сплаті згідно з актом-розрахунком № 1182/3 у розмірі 583582,12 грн., нарахована безпідставно. В даному випадку розрахунок суми за порушення зазначених норм по водоспоживанню вірно визначений актом-розрахунком № 1182/3 та складає 75300,91 грн.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилався на п. 10.1 Правил користування, у разі виявлення витоку води через зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача, останній здійснює розрахунок за воду з виробником згідно з п. 3.3 цих Правил.

Проте, жодного доказу які б підтверджували зіпсування санітарно-технічних приладів та арматури, пошкодження внутрішньої (у тому числі внутрішньобудинкової) мережі водопостачання, нераціонального використання води, у випадку, коли засіб обліку на вводі відсутній або не працює з вини споживача у період з 24.01.2014 р. - 25.02.14 р. позивач не надав.

Представник позивача у судовому засіданні наголошував на тому, що представниками Водоканала складений акт № 109-ТИ від 11.02.2014 р. технічного обстеження систем водопостачання і водовідведення, у якому зазначено про те, що при огляді колодця обладнаного на водопроводі Абонента (навпроти побутового корпусу), він у точці підключення до водоводу КП "Водоканал" не оглянутий із-за погодних умов.

Проте, у акті № 109-ТИ від 11.02.2014 р. не зазначено, що саме перешкоджало (які саме погодні умови), не надано доказів вжиття позивачем заходів щодо виявлення певних обставин, перешкод та вжиття заходів запобігання їм та зазначення про це в акті.

Також не надано позивачем доказів відсутності доступу до систем водопостачання і водовідведення.

Судова колегія вважає позовні вимоги про стягнення боргу за водокористування у розмірі 583582,12 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги заявника апеляційної скарги про розстрочку сплати боргу рівними частинами протягом одного року, колегія суддів апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні заявленої вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 83, 121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власної ініціативи у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути певні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору. Однак, відповідачем не надано доказів свого виключно, важкого фінансового становища, також не надав доказів, що випадок та ситуація, в якій опинився відповідач, є винятковою в розумінні ст. 121 ГПК України, а, отже, достатньою для надання розстрочки виконання рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 23.06.14 р. у справі № 908/1376/14 в частині стягнення 583582,12 грн. боргу за водокористування та 11674,11 грн. судового збору скасувати та в позові в цій частині відмовити.

Стягнути з позивача - Комунального підприємства "Водоканал" (69002 м. Запоріжжя, вул. Артема, 61, код ЄДРПОУ 3327121) на користь відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторембуд" (69084 м. Запоріжжя, вул. Колерова, 5, код ЄДРПОУ 03120970) 5837,06 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Запорізької області.

В задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення відмовити

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 06.11.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.