Рішення

від 04.11.2014 по справі 921/890/14-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2014 р.Справа № 921/890/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір", проспект С.Бандери, 58, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011

про спонукання до виконання дії.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність від 08.09.14 р.

відповідача: директор Молоток Володимир Михайлович, паспорт НОМЕР_1 від 06.02.98 р.

Представникам позивача, відповідача у попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами (звукозапис) не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст. 77 ГПК України про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 04.11.2014р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (далі по тексту також - позивач або ОСОБА_1) звернулася до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір", проспект С.Бандери, 58, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011 (далі по тексту також - відповідач або ТОВ "Синевір") про спонукання до виконання дії.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2014р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 16.09.2014 р. о 15 год. 10 хв.

У судовому засіданні 16.09.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 30.09.2014р. на 16 год. 00хв.

Строк вирішення спору у справі № 921/890/14-г/9 встановлено по 21.10.2014р. За письмовим клопотанням представників сторін, суд ухвалою від 30.09.2014р. строк розгляду справи в порядку статті 69 ГПК України продовжив на 15-ть днів .

У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 27.10.2014р. на 14 год. 20хв. У судовому засіданні 27.10.2014р. оголошено перерву до 04.11.2014р. до 11 год. 30 хв.

Повноважний представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав повною мірою, посилаючись на твердження та докази, викладені у позовній заяві від 18.09.2014р. вх. № 916 від 21.08.2014р. Так, у позовній заяві, серед іншого, зазначає, що ОСОБА_1 будучи учасником ТОВ "Синевір" на неодноразові звернення до директора товариства Молотка В.М. про надання інформації щодо здійснення господарської діяльності даною юридичною особою, не змогла отримати жодних відомостей через абсолютне ігнорування її звернень, а тому просить задоволити позовні вимоги та зобов'язати ТОВ "Синевір" надати їй перелічену в позовній заяві інформацію про діяльність Товариства, а також надати копію Статуту Товариства разом зі всіма Додатками до нього, якщо такі наявні.

30.09.2014р. позивач подав суду клопотання (вх.№17468 від 30.09.2014р.), в якому просить суд в порядку ст.38 ГПК України витребувати з Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір" (46011, м.Тернопіль, проспект С.Бандери, 58), код ЄДРПОУ, разом зі всіма змінами, в разі наявності таких, зазначивши при цьому, що позивач ОСОБА_1, є засновником та учасником ТзОВ "Синевір", проте не має змоги надати господарському суду Статут даного Товариства, оскільки, неодноразові звернення до товариства про надання інформації щодо діяльності ТОВ "Синевір", керівник Товариства залишав без реагування.

Розглянувши клопотання представника позивача, суд прийшов до висновку, що таке підлягало до задоволення, так як, вирішення даного спору при наявності вищезазначених доказів буде сприяти об'єктивному, повному та всебічному з'ясуванню обставин справи.

А тому, суд ухвалою від 30.09.2014р. визнав за доцільне у відповідності до вимог частини 3 статті 38 ГПК України, витребувати у Реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області (46000, Тернопільська область, м.Тернопіль, вул. Київська,3А) вищезазначені докази (інформацію), а саме належним чином завірену копію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір" (46011, м.Тернопіль, проспект С.Бандери, 58), код ЄДРПОУ, разом зі всіма змінами і доповненнями, в разі наявності таких.

Згідно листа від 14.10.2014р. № 5 787/08.4-12 Реєстраційної служба Тернопільського міського управління юстиції у Тернопільській області на виконання ухвали господарського суду Тернопільської області від 30.09.2014р. по справі № 921/890/14-г/9 повідомило, що реєстраційні справи юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які були зареєстровані до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (дата набрання чинності 01.07.2004) (далі-Закон) реєструвались на підставі Розпорядження міського голови. Після прийняття рішення про реєстрацію повний пакет документів передавався на зберігання до міського архіву. Оскільки, товариство з обмеженою відповідальністю «Синевір» зареєстроване 29.08.1997р., реєстраційну справу останнього розпочато 22.10.2008р. реєстраційною дією включення відомостей до ЄДР та будь-які зміни до установчих документів не проводились, у архіві відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції відсутні установчі документи (статут) вказаної юридичної особи.

Повноважний представник відповідача у судове засідання прибув, проти, позовних вимог заперечив повною мірою, посилаючись на те, що позивачкою не вчинялось жодних дій щодо розвитку діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір» протягом багатьох років. Коли ж відповідач, звертався до її сина про таке, то той відмовлявся сприяти розвитку товариства своїми діями від імені матері, яка є учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір".

У судовому засіданні 27.10.2014р. (вх. № 19427 від 27.10.2014р.) відповідач долучив до матеріалів справи оригінали установчої угоди та статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Синевір», копії фінансових документів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, розглянувши та оцінивши матеріали справи, подані сторонами докази, пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. При цьому суд керувався наступним.

Із змісту п.п. 2,8 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним:

- рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у пункті 1 частини першої статті 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення;

- прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов пленуму Вищого господарського суду України ;

- рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених статтею 111-16 ГПК.

Якщо суд застосував у розгляді справи як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), то про це також зазначається в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Із змісту п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Справи, що виникають з корпоративних відносин, - це спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), в тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами), що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства. (п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24.10.2011 № 10).

Усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору (п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008р. №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів") .

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що він, як учасник ТОВ "Синевір", має право в порядку, визначеному чинним законодавством, отримувати інформацію про діяльність даного товариства.

З метою реалізації своїх корпоративних прав, позивач звертався до ТОВ "Синевір" про надання йому інформації та можливості ознайомитись із документами. Однак, станом на час вирішення спору, вимоги учасника товариства про надання інформації відповідачем не виконані, зважаючи на що позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Із матеріалів справи слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Синевір" (ід.код 24634548) являється юридичною особою та включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг з ЄДР щодо відомостей про ТОВ "Синевір" виданий на запит ОСОБА_1 від 01.09.2014р. № 19220953 долучено до матеріалів справи).

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 являється засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір", із розміром внеску до статутного фонду - 3552,00 грн.

Також, як вбачається із Установчої угоди товариства, затвердженої зборами учасників ТОВ "Синевір" від 20.08.1997р. протокол № 1, зареєстрованої виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів реєстраційний номер № 1576 від 29.08.1997р., засновником (учасником) ТОВ "Синевір" являється позивачка ОСОБА_1 і її внесок складає 3552 грн., або 11,9 відсотки Статутного фонду (п. 4.1Установчої угоди).

Вказані відомості про ОСОБА_1, як учасника товариства, також, закріплено і у п.п. 1.10., 5.1. Статуту ТОВ "Синевір", затвердженого зборами учасників ТОВ "Синевір" від 20.08.1997р. протокол № 1, зареєстрованого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів реєстраційний номер № 1576 від 29.08.1997р. (далі по тексту - Статут товариства).

З поданих позивачем доказів позивачка 14.01.2014р., листом від 03.01.2014р., зверталась до ТОВ "Синевір", як його учасник, з клопотанням надіслати на адресу ОСОБА_1 належним чином завірену копію статуту ТОВ "Синевір", а також належним чином завірені копії протоколів всіх загальних зборів ТОВ "Синевір", на яких позивач не була присутня. Надати позивачці можливість особисто ознайомитись з документами про фінансово - господарську діяльність ТОВ "Синевір" (в тому числі з річними звітами) за адресою товариства, повідомивши позивачку заздалегідь про можливу дату для такого ознайомлення.

Надіслання ОСОБА_1 вказаного листа та його отримання ТОВ "Синевір" підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, описом вкладення в цінний лист та фіскальним чеком від 14.01.2014р., долучених як докази позивачем.

Проте, як стверджує позивач відповіді на зазначений лист від відповідача нею не отримано. Представник відповідача у судових засіданнях та, згідно поданих доказів, не зміг спростувати зазначене, як і вказати причину з якої ним не дано відповіді ОСОБА_1 на її звернення.

При цьому як вбачається із резолютивної частини позовної заяви, позивач, просить суд:

1. Зобов'язати ТОВ "Синевір", код ЄДРПОУ 24634548 надати учаснику ТОВ "Синевір" ОСОБА_1 інформацію про діяльність Товариства, а саме :

а) Протоколи зборів учасників ТзОВ "Синевір" за період з 01.01.2009р. по 28.07.2014р.;

б) Річну звітність ТзОВ "Синевір" за 2009-2013 роки, яка складається з Балансу, Звіту про фінансові результати; Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал, приміток до річної фінансової звітності і Додатка до приміток до річної фінансової звітності; декларації з податку на прибуток.

в) Баланс, Звіт про фінансові результати за останні два квартали 2014 року.

г) Інформацію про те чи, затверджувалися річні звіти та баланси ТОВ "Синевір" розподіл прибутків та збитків за 2009-2013 роки;

д) Інформацію про те, чи отримувалися ТОВ "Синевір" кредити, поворотні фінансові допомоги, та чи надавалися ТОВ "Синевір" фінансові поруки за період з 2009 рік по теперішній час;

е) Інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість ТОВ "Синевір" за період з 2009 року по теперішній час.

2. Зобов'язати ТОВ "Синевір", код ЄДРПОУ 24634548 надати учаснику ТзОВ "Синевір" ОСОБА_1, копію Статуту Товариства, разом із всіма Додатками до нього, якщо такі наявні.

Розглянувши дані вимоги, суд вважає за необхідне зазначити, що учасник господарського товариства, корпоративні права якого порушені, може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує спірні правовідносини.

У даному випадку, таким способом є отримання носієм корпоративних прав від господарського товариства інформації про його діяльність (п. "г" ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України, а ч. 1 ст. 88 ГК України).

Так, відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно ч. 1,2 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право:

-брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

-брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);

-одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо;

-вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники товариства мають, також, інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

Відповідно до ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства" учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Отже, на вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення протоколи органів управління, річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, звіти товариства про його діяльність.

Статутом товариства вказаний перелік документів, що надаються учаснику для ознайомлення може бути розширено.

Законом також чітко регламентовано, що інформацію про діяльність товариства учасник отримує від товариства у порядку, встановленому установчим документом в даному випадку Статутом ТОВ "Синевір".

При цьому із змісту п.п. г п. 4.1. Статуту ТОВ "Синевір" кожен з учасників Товариства має право одержувати інформацію про діяльність Товариства. На вимогу Учасника Товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти Товариства про його діяльність, протоколи Зборів.

Таким чином, із змісту Статуту товариства ним не передбачено право позивача вимагати надіслання йому на його адресу перелічених документів, що частково вимагалось позивачем у його зверненні до товариства від 03.01.2014р.

Також, ні законом ні статутом товариства не передбачено права учасника вимагати підготовки Товариством йому спеціальної аналітичної інформації у формі інформації про те, чи, затверджувалися річні звіти та баланси ТОВ "Синевір" розподіл прибутків та збитків за 2009-2013 роки, інформації про те, чи отримувалися ТОВ "Синевір" кредити, поворотні фінансові допомоги, та чи надавалися ТОВ "Синевір" фінансові поруки, інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів ВГСУ" від 24.10.2008 № 13 (далі - Постанова), способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації. Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства. Зі змісту статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2657-XII "Про інформацію" суди не вправі зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.

При цьому, суд має за необхідне зазначити, що вказану вище інформацію позивач може отримати самостійно ознайомившись із протоколами органів управління, річними балансами, звітами про фінансово-господарську діяльність товариства, звітами товариства про його діяльність, з якими він вправі ознайомитись в силу закону та статуту товариства як учасник ТОВ "Синевір" і в цьому йому не повинно перешкоджати саме Товариство.

Також, суд критично, відноситься до вимог позивача як учасника до відповідача ТОВ "Синевір" про надання йому для ознайомлення Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал, Приміток до річної фінансової звітності і Додатка до приміток до річної фінансової звітності; Декларації з податку на прибуток, адже як вбачається із поданих фінансових документів відповідачем, ТОВ "Синевір" являється суб'єктом малого підприємництва та не зобов'язане здійснювати складання даних форм фінансової та податкової звітності відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового кодексу України.

Таким чином, вимоги про надання товариством для ознайомлення його учаснику документів, не передбачених законодавством, суд вважає безпідставними, а відтак і позов у цій частині необґрунтованим.

Одночасно, судом встановлено, що товариством станом на час розгляду справи не вносилось змін до Статуту ТОВ "Синевір", затвердженого зборами учасників ТОВ "Синевір" від 20.08.1997р. протокол № 1 зареєстрованого виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів реєстраційний номер № 1576 від 29.08.1997р., а тому позовні вимоги в частині надання інформації у формі ознайомлення з додатками до Статуту товариства, також не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог в іншій частині з приводу надання товариством позивачу, як носію корпоративних прав, відповідної інформації про діяльність товариства (позовні вимоги про: зобов'язання товариства надати учаснику ОСОБА_1, інформацію про діяльність Товариства, а саме: Протоколи зборів учасників ТзОВ "Синевір" за період з 01.01.2009р. по 28.07.2014р.; Річну звітність ТзОВ "Синевір" за 2009-2013 роки, яка складається з Балансу, Звіту про фінансові результати ; Баланс, Звіт про фінансові результати за останні два квартали 2014 року (з урахуванням дати подання позову це перші два квартали 2014р.); Статуту Товариства), то суд вважає їх такими, що підлягають до задоволення як такі, що спрямовані на реалізацію позивачем корпоративних прав пов'язаних з правом на отримання інформації про діяльність товариства визначених ст. 167 ГК України, п. "г" ч. 1 ст. 10 ЗУ "Про господарські товариства", а також ст. 116 ЦК та ч. 1 ст. 88 ГК, п.п. 4.1. Статуту ТОВ "Синевір" .

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на наведене в сукупності, позовні вимоги учасника ТОВ "Синевір" ОСОБА_1 щодо надання інформації підлягають до часткового задоволення .

Згідно із ч. 1,2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З 01 листопада 2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VI, яким, зокрема, встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви за місцем розгляду справи справляється судовий збір, який зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 2.1. ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлена у сумі - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" мінімальна заробітна плата на 1 січня 2014 року установлена у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначене та те, що, на думку суду, спір виник з вини відповідача, який не забезпечив на вимогу позивача надання йому інформації про діяльність товариства у позасудовому порядку, суд керуючись правом наданим йому ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір у розмірі 1218, 00 грн. покладає на відповідача у справі та він підлягає стягненню з нього в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Синевір", проспект С.Бандери, 58, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011, (код ЄДРПОУ 24634548) надати учаснику ТзОВ "Синевір" ОСОБА_1, АДРЕСА_1 інформацію про діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір", проспект С.Бандери, 58, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011 (код ЄДРПОУ 24634548), а саме :

- Протоколи зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю за період з 01.01.2009р. по 28.07.2014р.;

- Річну звітність Товариства з обмеженою відповідальністю за 2009-2013 роки, яка складається з Балансу, Звіту про фінансові результати ;

- Баланс, Звіт про фінансові результати за перші два квартали 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір",

- Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір".

3. В іншій частині заявлених вимог в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір", проспект С.Бандери, 58, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46011 (код ЄДРПОУ 24634548) в користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер ДРФО України) - 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 10.11.2014р.

Суддя В.Л. Гевко