Постанова

від 06.11.2014 по справі 922/1206/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2014 року Справа № 922/1206/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П., суддіБакуліна С.В., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі№ 922/1206/14 господарського судуХарківської області за позовомХарківської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" провнесення змін до договору оренди

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Багліков В.С. дов. № 08-11/2667/2-14 від 04.08.2014 року, - відповідача:Прокопченко С.В. дов. б/н від 14.01.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут Харківпроект" (далі за текстом - ТОВ "Інститут Харківпроект") про внесення змін до договору оренди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року у справі № 922/1206/14 у задоволенні позовних вимог Харківській міській раді відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Харківська міська рада звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі № 922/1206/14 апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Харківська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі № 922/1206/14 та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 144 Конституції України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 632 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2014 року № 03-05/2056 для розгляду касаційної скарги у справі № 922/1206/14, у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Бакуліна С.В., Яценко О.В. (доповідач).

30.10.2014 року в судовому засіданні, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву в розгляді касаційної скарги до 06.11.2014 року, про що повідомлено присутніх представників сторін.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що на підставі рішення Харківської міської ради "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 04.07.2007 року № 140/7 між Харківською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Інститут Харківпроект" (орендар) укладено договір оренди землі від 13.02.2008 року, який зареєстровано 20.03.2008 року за № 140867100041 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Положеннями п. 5 вказаного вище Договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 557 990, 00 гривень.

Судами досліджено, що 03.07.2013 року рішенням Харківської міської ради № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року.

Відповідно до п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291, 18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Положеннями п. 2 рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року застосовується з 01.01.2014 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що попередня вартість 1 кв. м землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 року на підставі рішення Харківської міської ради "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" від 25.12.2007 року № 335/07, рішення Харківської міської ради "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" від 27.02.2008 року № 42/08 та була введена в дію з 01.03.2008 року.

25.09.2013 року п.п. 2, 3 рішенням Харківської міської ради "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" № 1269/13 закріплено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Так, п. 5 даного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Харківської міської ради від 29.12.2012 року № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, згідно п. 16.4. якого зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 04.12.2013 року Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору оренди землі № 140867100041 від 20.03.2008 року, проте відповідач додаткову угоду не підписав.

Згідно до п. 35 договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що що позивач під час укладення спірного договору оренди землі будучи вільним у обранні його умов самостійно погодив розмір орендної плати у договорі, строк дії договору, тоді як зміна умов договору оренди можлива лише у двох випадках: або за добровільною згодою сторін, або примусово у разі, якщо такий обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

Також, суди вказали, що жодна з норм вказаних позивачем (у тому числі норми Податкового кодексу України) не містить прямого припису про обов'язковість саме зміни умов договору оренди землі протягом його виконання в частині розміру орендної плати в разі прийняття орендодавцем рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки переданих в оренду земель; позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог (існування обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі) та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, оскільки на момент звернення позивача із позовом, зміна нормативної грошової оцінки землі не є підставою для зміни розміру орендної плати.

Крім того, пропонуючи умови договору, котрих немає у типовому договорі оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", позивач фактично просить не конкретизувати, а змінити і доповнити умови типового договору, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій приписами Цивільного кодексу України та ч. 4 ст.179 Господарського кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно положень ст. 651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Положеннями ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року за № 309-VI внесено зміни до ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).

Положеннями ст. 288 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, встановлення ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року у справі № 3-53гс12.

Наведені норми права не було враховано судами попередніх інстанцій, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

Крім того, положеннями ст. ст. 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Так, судами досліджено, що п. п. 2, 3 рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" передбачено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Положеннями п. 5 вказаного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 16.4. Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій, в порушення принципу повноти судового розгляду не врахували наведених приписів Законодавства в контексті встановлених обставин справи, у зв'язку з чим прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року у справі № 922/1206/14 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2014 року та рішення господарського суду Харківської області від 16.06.2014 року у справі № 922/1206/14 скасувати.

3. Матеріали справи № 922/1206/14 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіС.В. Бакуліна О.В. Яценко