Рішення

від 12.11.2014 по справі 545/4322/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/4322/14-ц

Провадження № 2/545/1891/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" листопада 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Кіндяк І.С.,

при секретарі Блажієвській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, про визнання права власності на земельні ділянки , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до відповідача про визнання права власності на земельні ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням державного реєстратора №16314072 від 07 жовтня 2014 року йому було відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку у зв'язку з тим, що заявлене право не підлягає державній реєстрації, а також було роз'яснено, що державний акт від 12.05.1992 року на довічне успадковуване володіння земельної ділянки не входить до переліку правовстановлюючих документів, що і стало підставою для звернення в суд.

В судове засідання позивач не з»явився попередньо надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі, уточнивши позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Від відповідача - Гожулівської сільської сільської ради Полтавського району та області до суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, зазначивши, що при вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду.

Згідно ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що визнання відповідачами позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав:

Судом встановлено, що відповідно до державного акту від 12.05.1992 року на довічне успадковане володіння земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 належить 7,5 гектарів землі розташованої на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Встановлено , що позивач ОСОБА_1 маючи намір укласти договір оренди зазначеної земельної ділянки, звернувся до проектної організації, виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі, на підставі неї - Відділ Держземаганества у Полтавському районі Полтавської області зареєстрував її, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, та відповідно було отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який підтверджував право приватної власності на неї за ОСОБА_1

На підставі отриманих документів, позивач звернувся до Реєстраційної служби Полтавського районного управління юстиції Полтавської області з заявою про реєстрацію його речового права та отримання витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно в єдиному державному реєстрі.

Встановлено, що рішенням державного реєстратора №16314072 від 07 жовтня 2014 року позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що заявлене право не підлягає державній реєстрації, також було роз'яснено, що державний акт від 12.05.1992 року на довічне успадковуване володіння земельної ділянки не входить до переліку правовстановлюючих документів.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обумовлює, що звернення власників земельних ділянок за проведенням державної реєстрації права власності на них в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі державних актів якими посвідчуються права власності на земельні ділянки, відбуватиметься у разі, якщо оформлення права власності на землю та його реєстрація були проведені згідно з чинним у відповідний час законодавством, втім особа бажає укласти правочин щодо відповідної земельної ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української PCP від 05.12.90 p. N 511 "Про вирішення питань, пов'язаних із правом власності на землю" громадянам надавалися земельні ділянки для ведення селянського й особистого підсобного господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилих будинків, задоволення інших потреб, передбачених законом, у довічне успадковуване володіння.

Земельним кодексом Української PCP від 18.12.90 р. також передбачалось право громадян на довічне успадковуване володіння землею, а Постановою Верховної Ради Української PCP від 27.03.91 N 889 "Про форми державних актів на право володіння або користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок" (втратила чинність) затверджено форму державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею та умови надання такого права.

Введеним в дію 15.03.92р. Земельним кодексом Української PCP надання такого права не передбачалось, однак, підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української PCP від 18.12.90 N 562 "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP" визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 N 2200 "Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі" громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6 Постанови Верховної Ради Української PCP від 18.12.90N 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української PCP, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається. Згідно з Постановою Верховної Ради України від 17.02.2004 N 1492 дію вказаного пункту продовжено до 01.01.2008.

Однак Рішенням Конституційного Суду України віз 22.09.2005 N 5 рп цей пункт визнано неконституційним та таким, що втратив чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, не можуть бути позбавлені права користування і не зобов'язані переоформити його на право власності чи укласти договір оренди земельної ділянки.

Суд враховуючи правову колізію, що право ОСОБА_1 на земельну ділянку є чинним, але у 'зв'язку з відсутністю в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013р. №868 такої підстави для проведення реєстрації, як державний акт на довічне успадковуване володіння земельної ділянки, позивач був змушений звертатися до суду за захистом свого не визнаного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: п.1) визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно п. б, г) ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав.

Також встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням. Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що інваліди І та II груп - звільняються від сплати судового збору .

В зв'язку з повним визнанням позову відповідачами та на підставі п. 24 ПП ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, суд вважає за можливе обмежитись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову, без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

На підставі вищевказаного та керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 328, 392, ЦК України, ст.ст. 78, 81, 152 ЗК України, п. 24 ПП ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р, ст. ст. 3, 7, 8, 10, 11, 15, 60, 79, 80, 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею 7,5 гектарів розташованої на території Гожулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер 5324080700:00:026:0055.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» .

Рішення може бути оскаржена до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд на протязі десяти днів з моменту проголошення, а сторонами, що не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту отримання копії.

Суддя: І. С. Кіндяк