Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/19039/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19039/14 28.10.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРАСІ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010"

про стягнення заборгованості за договором підряду

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Кофанов Я.О. (дов.№1 від 24.07.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСКРАСІ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" про стягнення заборгованості за договором підряду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19039/14 та призначено її до розгляду на 09.10.2014 року.

За наслідками судового засідання 09.10.2014 судом постановлено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 28.10.2014 у зв'язку із неявкою відповідача до судового засідання.

Під час судового засідання 28.10.2014 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додатково через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Суд, заслухавши думку представника позивача та дослідивши подану заяву, дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на нижчезазначене.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, наведені у заяві про забезпечення позову, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому заява позивача є такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач повторно не з'явився на виклик суду, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про поважність причин неявки суду не повідомив.

Приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач на виклик суду не з'явився, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНО- МОНТАЖНА КОМПАНІЯ 2010» (Замовник), Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-компані» (Головний підрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ІКРАСІ» (Субпідрядник) уклали Договір підряду №АЛТ71 (далі - Договір).

Згідно Договору Субпідрядник зобов'язався виконати комплекс робіт по влаштуванню системи АТС, а саме: поставка обладнання, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, випробування системи та надання інформаційно-консультативних послуг з експлуатації та обслуговування обладнання (далі - Роботи) та сумісно з Замовником передати виконані Роботи Генеральному Замовнику (Корпорація «Альтіс-Холдинг»).

Згідно з п. 2.1. Субпідрядник розпочне виконання робіт протягом 10-ти календарних днів з дня виконання Замовником щодо: передачі проектної і дозвільної документації, відкриття фінансування. Відповідно до п. 2.3. - термін виконання робіт - протягом 2 (двох) календарних місяців з моменту початку робіт.

Загальна договірна ціна робіт становить 606 714,02 грн. та складається з наступних вартостей:

1.Вартості поставки обладнання, яка становить 304317,74 (триста чотири тисячі триста сімнадцять грн. 74 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 50 719,62 грн.

2.Вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт, випробування системи, яка становить 194 072,28 (сто дев'яносто чотири тисячі сімдесят дві грн. 28 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 32 345,38 грн.

3.Вартості надання інформаційно-консультативних послуг з експлуатації та обслуговування обладнання, яка становить 108 324,00 (сто вісім тисяч триста двадцять чотири грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 18 054,00 грн.

Станом на день розгляду даного господарського спору субпідрядник виконав договірні зобов'язання, а саме:

1. Поставив Замовнику обладнання на загальну суму 304317,74 грн. (триста чотири тисячі триста сімнадцять грн. 74 коп.), про що свідчить видаткова накладна № РН-0000002 від 30.03.2012 року, довіреність №147 від 23.03.2012 року на отримання цінностей видана ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ 2010» на ім'я Карпішенко В.В.

2. Виконав на завдання Замовника монтажні і пусконалагоджувальні роботи, випробував систему на загальну суму 194 072,28 грн. (сто дев'яносто чотири тисячі сімдесят дві грн. 28 коп.), про що свідчить акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (за формою КБ-2в) від 23.07.2012 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (за формою КБ-3) від 23.07.2012 року

3. Надав Замовнику інформаційно-консультативні послуги з експлуатації та обслуговування обладнання на загальну суму 108 324,00 (сто вісім тисяч триста двадцять чотири грн. 00 коп.), про що свідчить акт здачі-приймання наданих послуг № 01-S/05-012 від 28 вересня 2012 року.

Умовами укладеного договору підряду передбачений наступний порядок розрахунків: Замовник здійснює Субпідряднику платежі в наступному порядку:

• попередня оплата в розмірі 50% від загальної вартості Договору, що становить 303 357,01 (триста три тисячі триста п'ятдесят сім грн. 01 коп.), в т.ч. ПДВ (20%, - 50 559,50 грн., протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту підписання даного Договору (п. 12.15.1.)

• попередня оплата в розмірі 30% від загальної вартості Договору, що становить 182014,21 (сто вісімдесят дві тисячі чотирнадцять грн. 21 коп.), в т.ч. ПДВ (20%) - 30 335,70 грн., протягом 10-ти (десяти) банківських днів з моменту поставки Обладнання, про що свідчать підписані уповноваженими представниками Сторін видаткові накладні, (п.12.15.2.)

• кінцеві розрахунки проводяться на протязі 30 днів з дня підписання остаточного акту приймання-передачі робіт. При кінцевих розрахунках

Замовник утримує вартість робіт виконаних з вини Субпідрядника з недоробками та дефектами, що зафіксовані актом приймання-передачі. (п. 12.16)

Окрім того, за умовами договору (п.12.17.) Субпідрядник сплачує Замовнику вартість послуг головного підряду в розмірі 2,00% від загальної вартості виконаних робіт (на підставі ф. КБ-2В та ф. КБ-3). Сума послуг генерального підряду утримується з оплати за фактично виконані роботи на підставі актів по формі КБ-2В та довідки по формі КБ-3 за звітний місяць. Щодо цієї домовленості 23.07.2012 року було підписано сторонами акт надання послуг головного підряду на суму 3 881,45 грн. з ПДВ, та 23.07.2012 року Замовником видана відповідна податкова накладна № 40.

Акт приймання-передачі закінчених робіт (об'єкта будівництва) до договору підряду № АЛТ71 від 07.03.2012 року підписаний 30 травня 2012 року представниками ТОВ «ІСКРАСІ» та Службою експлуатації терміналу аеровокзалу міжнародного аеропорту «Львів» без претензій.

Тобто, 30.05.2012 змонтоване обладнання прийняте в експлуатацію, про що Генеральним директором ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» Гонтаревим Р.П. затверджений Акт прийняття АТС в експлуатацію. Акт підписаний представниками Генпідрядної організації - «АЛЬТІС ХОЛДИНГ», Замовника - ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» та представниками ТОВ «ІСКРАСІ».

Таким чином, станом на 30.05.2012 субпідрядник виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі.

У подальшому між позивачем та відповідачем складено та підписано акт взаєморозрахунків, яким підтверджено, що станом на 31.01.2013 із загальної договірної ціни робіт 606 714,02 грн. віднято 2% (послуги головного підряду), а саме 3 881,45 грн. та у подальшому зараховано як зустрічні грошові вимоги на підставі акту взаємозаліку № 3005, таким чином, заборгованість Замовника на 31.01.2013 року склала 67 461,85 грн.

06.12.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю «Іскрасі» з метою досудового врегулювання спору звернулось із листом (вих. № 406) до замовника - ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНА КОМПАНІЯ 2010», Головного підрядника TOB «Трансбуд-компані» та Генерального Замовника Корпорації «Альтіс- Холдниг» щодо проведення остаточних взаєморозрахунків та сплати кінцевого рахунку на суму 67 461,35 грн.

Проте станом на день звернення із даним позовом до суду, субпідряднику від замовника надійшло лише 10 000,00 грн. у рахунок погашення заборгованості, так заборгованість відповідача складає 57 461,35 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором підряду виконані позивачем у визначений договором строк у повному обсязі, з боку замовника зауважень або заперечень не надійшло.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 57 461,35 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена та підлягає стягненню відповідача на користь позивача.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору, позивачем нараховано до стягнення також відповідні штрафні санкції - пеню у розмірі 6 865,90 грн., а саме збитки від інфляції у розмірі 6 970,95 грн. та 3% річних у розмірі 2798,45 грн.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням умов Договору та приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум та строків та, здійснивши перерахунок сум пені, суд визнає суму пені обґрунтованою у розмірі 6 865,90 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З системного аналізу наведених законодавчих норм, вбачається право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та інфляційних втрат розміром 2 798,45 грн. та 6 970,95 грн. відповідно, такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що звертаючись із заявою про забезпечення позову ТОВ «Іскрасі» не сплатило судовий збір до бюджету у відповідному розмірі, а саме у розмірі 1 827,00 грн.

За приписами п.2.22. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.023.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», ГПК не передбачено можливості повернення господарським судом заяви у зв'язку з неподанням доказів сплати суми судового збору (наприклад, заяви про забезпечення позову), тому суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви; про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Як вище зазначено судом, заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, а тому витрати зі сплати судового збору у цій частині, за приписами ст..49 ГПК України покладаються на позивача, а тому суд вбачає за необхідне стягнути з ТОВ «Іскрасі» 1827,00 грн. у дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСКРАСІ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія 2010" про стягнення заборгованості за договором підряду - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010» (03680, місто Київ, вулиця Кільцева дорога, будинок 4, корпус 55; ідентифікаційний код 37311359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскрасі» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, корпус 7; ідентифікаційний код 35618227) 57 461 (п'ятдесят сім тисяч чотириста шістдесят одну) гривню 35 копійок основного боргу, 6 865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень 90 копійок неустойки, 6 970 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят) гривень 95 копійок інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 2 798 (дві тисячі сімсот дев'яносто вісім) гривень 45 копійок та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іскрасі» (04116, місто Київ, вулиця Старокиївська, будинок 10, корпус 7; ідентифікаційний код 35618227) на користь Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок несплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 03.11.2014 року.

Суддя К.В. Полякова