Рішення

від 03.11.2014 по справі 910/21159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ №  910/21159/14 03.11.14 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельне телебачення" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Розумні покупки" простягнення 88 335,20  грн.                                                                                                    Суддя Літвінова М.Є. Представники сторін: від позивача:     не з'явився; від відповідача: не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельне телебачення" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні покупки" про стягнення 88 335,20 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 порушено провадження у справі №910/21159/14, розгляд справи призначений на 22.10.2014. Ухвалою від 22.10.2014 відкладено розгляд справи на 03.10.2014. В судове засідання 03.11.2014 представники сторін не з'явились, поважні причини  неявки суду не повідомили. Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату та час розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Ухвали суду направлялись на наступні адреси відповідача вказані у позовній заяві та в договорі. Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 01.07.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір №3/12-к (далі – договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надавати послуги з ретрансляції телепрограми (послуги) на умовах та в обсязі, які передбачені договором. Додатковою угодою №1 від 01.06.2013 до Договору №3/12-к від 01.07.2012 сторони погодили припинити дію договору з 01.07.2013. Відповідно до п. 6.1 Договору, документом, що підтверджує надання виконавцем послуг належним чином є акт наданих послуг, який підписується уповноваженими на це відповідним чином представ нами сторін щомісяця по факту надання послуг. Вартість послуг а місяць складає 12 000,00 грн., включаючи ПДВ – 2 000,00 грн. (п. 7.3 Договору). Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем надання послуг, виконавець надає замовнику рахунок-фактуру і акт надання послуг за звітний місяць (п. 7.4). Оплата здійснюється по факту наданих послуг до 25 числа місяця наступного за місяцем надання послуг, згідно п. 7.5 Договору. Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині не оплати за послуги. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та надав відповідачу послуги за Договором, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 31.01.2013, від 28.02.2013, від 29.03.2013, 30.04.2014, від 31.05.2013, від 30.06.2013 на загальну суму 72 000,00 грн. Акти підписані та скріплені печатками сторін, що свідчить про підтвердження факту надання послуг на вказану суму. Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 29.07.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою №52/29 про сплату заборгованості, яка надіслана 30.07.2013, та яка залишена без відповіді та задоволення. В матеріалах справи також наявний акт звірки від 25.07.2013, який підписаний і позивачем і відповідачем, згідно якого сальдо становить 72 000,00 грн. Отже, з урахуванням наведеного та п.7.5 Договору, суд визнав доводи позивача щодо прострочення оплати коштів за наданими послугами згідно зазначених актів, обґрунтованими. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 000,00 грн., доказів протилежного суду не надано. Отже, з урахуванням вищевикладеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 72 000,00 грн.,  що не спростовано відповідачем належними та  допустимими доказами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 72 000,00 грн.  відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Позивач заявив до стягнення пеню – 12 175,20 грн., 3 % річних – 2 160,00 грн. Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України). За приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Так, згідно з п. 8.1 Договору, за прострочення в оплаті послуг замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від нарахованої ссуми за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені позивач здійснював з 01.09.2013 по 01.09.2014, що є не вірним, з огляду на наступне. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.5 постанови пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"). Таким чином пеню слід розраховувати, за кожним актом окремо, з 26 числа наступного місяця за місяцем надання послуг, як передбачили сторони у Договорі. Однак суд не може виходити за межі періоду вказаного позивачем (01.09.2013), тому враховуючи ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 7.5 Договору, здійснив перерахунок пені. Період нарахуванням пені за актом від 31.01.2013 становить 26.02.2013 – 26.08.2013, що не входить у період вказаний позивачем, тому підстав задовольняти пеню за цим актом немає. За актом від 28.02.2013 з 26.03.20.13 по 26.09.2013, враховуючи, що початкову дату нарахування пені позивач визначив 01.09.2013, тому слід пеню задовольнити за період з 01.09.2013 по 26.09.2013 у розмірі 111,12 грн. За актом від 29.03.2013 з 26.04.2014 по 26.10.2014, враховуючи вищенаведене, підлягає задоволенню пеня за період з 01.09.2013 по 26.10.2013 у розмірі 239,34 грн. За актом від 30.04.2013 з 26.05.2013 по 26.11.2013, підлягає задоволенню за період з 01.09.2013 по 26.11.2013 в сумі 371, 84 грн. За актом від 31.05.2013 за період з 26.06.2013 по 26.12.2013, підлягає задоволенню за період з 01.09.2013 по 26.12.2013 в сумі 500,05 грн. За актом від 30.06.2013 за період з 26.07.2013 по 26.01.2014, підлягає задоволенню за період з 01.09.2013 по 26.01.2014 в сумі 632,55 грн. Пеня підлягає задоволенню в сумі 1 864,90 грн. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач заявив до стягнення 3 % річних у розмірі 2 160,00 грн. за період з 01.09.2013 по 01.09.2014. Суд перевірив розрахунок 3 % річних та визнав його обгрунтованим. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу – 72 000,00 грн., пені – 1 864,90 грн., 3 % річних – 2 160,00 грн. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1.Позов задовольнити частково. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумні покупки" ( 04123,м. Київ, вул. Бестужева, 36, код 37725573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Кабельне телебачення" (50027, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул.. Отто Брозовського, 40/1, код 31932222) суму основного боргу – 72 000,00 грн. (сімдесят дві тисячі гривень 00 коп.), пеню – 1 864,90 грн. (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні 90 коп.), 3 % річних – 2 160,00 грн. (дві тисячі сто шістдесят гривень 00 коп.) та 1 572,18 грн. (одна тисяча п'ятсот сімдесят дві гривні 18 коп.). 3.В іншій частині позову відмовити. 4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Дата підписання повного тексту рішення: 10.11.2014.  Суддя                                                                                                                                                                                                               М.Є. Літвінова