Рішення

від 03.11.2014 по справі 642/7877/14-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"03" листопада 2014 р.

Справа № 642/7877/14-ц

Провадження № 2/642/1781/14

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 листопада 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Вікторова В.В.

при секретарі Лозоватій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 року позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача Головного управління внутрішніх справ в Харківській області на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, 1705 грн. 41 коп. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, 50 000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що 12 серпня 2011 року о 18 год. 10 хвил., ОСОБА_2, керуючи належним відповідачу Головному Управлінню внутрішніх справ України в Харківській області службовим спеціальним атвомобілем УАЗ-3909, державний номер НОМЕР_3, рухаючись по вул. Полтавський шлях у м. Харкові у напряму до центру міста, на відстані 78 метрів до світлофору, встановленому на перехресті вулиць Полтавський шлях та Залютинська у м. Харкові, порушив вимоги правил дорожнього руху, виїхав на полосу зутрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем «Дача-Логан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, а їх пасажири, в тому числі і вона - тілесні пошкодження. В результаті даного ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження у вигляді забою шийного та грудного відділу хребта та забою грудної клітини, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, що знайшло свє відображення в матеріалах кримінального провадження. За вчинення такого злочину вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 (два) роки. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2012 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року змінений та ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком на три роки. В результаті отрманих нею тілесних пошкоджень позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах м. Харкова та її матеріальні витрати на лікування склали 1 705 грн. 41 коп. Не дивлячись на доведеність вини ОСОБА_2 у скоєнні ним ДТП, ні з його боку, ні з боку власника джерела підвищеної безпеки - Головного Управління внутрішніх справ України в Харківській області - не було жодних спроб не лише якимось чином відшкодувати їй нанесену шкоду, й попросити пробачення за даний випадок, що викликає у неї гостре почуття несправедливості та викликає додаткові душевні страждання і переживання. Більш того, при проведенні спеціального розслідування обставин ДТП та складення відповідного акту, працівники ГУМВС України в Харківській області усвідомлено спотворили обставини ДТП, неправильно зазначили у вищезазначених документах, що ОСОБА_2 перед виїздом на полосу зутрічного руху включив і спеціальний звуковий сигнал та проблисковий маячок, тобто була прийнята спроба усвідомлено спотворити обставини пригоди для того, щоб уникнути можливої відповідальності за випадок. Крім того, у документах спеціального розслідування не відображено те, що спеціальний автомобіль, який належить відповідачу та яким керував ОСОБА_2, знаходиться в технічно несправному стані, що знайшло своє підвердження у висновку судової автотехнічної експертизи, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи. Крім того, позивач зазначила, що своїми злочинними діями відповідач завдав моральну шкоду, розмір якої вона оцінює у 50 000 грн. та яка полягає у стражданнях від перенесення фізичного болю у хребті, внаслідок чого вона була прикута до лікарняного ліжка. Дуже сильні моральні страждання вона відчувала, коли її у лікарні навідували її родичі, а особливо її донька. Неможливо було дивитись на сльози її доньки та відповідати на її питання про те, як вона себе почуває, та завіряти її про те, що вона себе добре почуває та що все буде добре. Не менше вона страждала внаслідок того, що ніхто з керівництва відділу міліції ні сам ОСОБА_2 жодного разу її не навідали у лікарні. Знаходячись на лікуванні увесь час її турбувало питання про стан її здоров'я у майбутньому, оскільки вона перенесла травму життєво важливого органу - хребта. Її побоювання з приводу стану здоров'я виявились обгрунтовані - вона у її 31 рік визнана інвалідом третьої групи, визнана непридатною в подальшому до проходження служби в органах внутрішніх справ України та 17 грудня 2013 року - переведена в запас відповідно вимог ст. 64 п. Б Положення про проходження служби рядовим та керуючим складом органів внутрішніх справ України - по хворобі. Окрім отриманних в результаті ДТП травм та болі вона пережила сильний нервовий стрес. Наслідки отриманих травм продовжують негативно впливати на її стан здоров'я та не можуть не викликати у неї стурбованість за своє майбутнє. До отримання травми вона вела активний образ життя - проходила службу в ораганах внутрішніх справ, займалась домашнім господарством, вихованням доньки, допомагала батькам. Вона з власного бажання пішла служити в органи внутрішніх справ України та на момент ДТП прослужила п'ять років. З подальшою службою в орананах внутрішніх справ вона пов'язує своє подальше життя. Отримана в результаті ДТП травма негативно відобразилась також на її особистому житті, оскільки вона не змогла жити нормальним подружнім життям, вести домашнє господарство, працювати, що призвело до того, що її чоловік подав заяву про розірвання шлюбу та 10 грудня 2012 року їх шлюб був розірваний. Дитина від спільного шлюбу - донька ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилася проживати разом з нею, знаходячись на її утриманні. Таким чином, у 31 рік внаслідок травми, отриманої при виконанні своїх службових обов'язків з вини відповідача, вона стала інвалідом, одна з неповнолітньою донькою та не дивлячись, що у неї вища освіта, вона не може влаштуватися працювати, оскільки роботи по її спеціальності немає, а фізичною працею вона не може займатись внаслідок отриманої травми.

Судом у судовому засіданні було здійснено заміну неналежного відповідача Головного управління внутрішніх справ в Харківській області на належного - Нововодолазький РВ ГУМВС України в Харківській області.

Представник позивача ОСОБА_5 до судового засідання з'явився, позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судове засідання позивач не з'явилася. В матеріалах справи міститься договір на надання правової допомоги та про захист інтересів позивача при розгляді позовної заяви у суді адвокатом ОСОБА_5, у зв'язку з чим на підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутність позивача за участю представника позивача.

Представник відповідача Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області - Васильченко О.К. заперечував проти задоволення позову в частині стягнення матеріальних витрат з їх організації на користь ОСОБА_1 В іншій частині позовних вимог покладався на розсуд суду. У судовому засіданні пояснив, що в період перебування ОСОБА_1 на лікуванні, а саме у період з 20.07.2012 року по 30.07.2012 року, у період з 02.05.2013 року по 08.05.2013 року, у період з 08.07.2013 року по 15.07.2013 року, у період з 22.07.2013 року по 01.08.2013 року, у період з 10.08.2013 року по 01.09.2013 року, у період з 02.09.2013 року по 21.09.2013 року та у період з 07.11.2013 року по 22.11.2013 року, незважаючи на те, що ОСОБА_1 була відсутня на службі, не виконувала свої функціональні обов'язки, їй систематично (щомісяця) виплачувалось грошове забезпечення та нараховувалась премія, яка у період з січня 2012 року по грудень 2013 року склала 13 283,35 грн. Крім того, згідно наказу Нововодолазького РВ ГУ в області від 05.11.2013 року № 77о/с дск ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на підставі її рапорту про надання матеріальної допомоги на лікування, пов'язане з хворобою, яку вона отримала внаслідок ДТП в розмірі посадового окладу, а саме в розмірі 600 грн. Також пояснив, що не відповідає дійсності ствердження позивача щодо перебування спеціального автомобілю, яким керував ОСОБА_2 в технічно несправному стані, оскільки згідно Постанови з автомобільної служби в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 25.11.1996 року № 818, безумовно перед кожним виїздом проводиться огляд технічного стану транспортного засобу, про що в журналі виїзду службового автотранспорту робиться відмітка.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений був належним чином. Надав через канцелярію суду письмову заяву, у якій просив проводити розгляд справи у його відсутніть. Зазначив також, що заперечує проти задоволення позовної заяви, посилаючись на обставини, викладені у ній (а.с. 67-70).

На підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити рішення у відсутність відповідача ОСОБА_2

Суд, вислухавши пояснення і доводи представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5, представника відповідача РВ ГУМВС України в Харківській області - Васильченко О.К., перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Наказом в.о. начальника Нововодолазького РВ ХГУ УМВС України в Харківській області № 354 від 12 серпня 2011 року з метою конвоювання з Харківського слідчого ізолятора в Нововодолазький районний суд Харківської області та у зворотньому напрямі арештованих на службовому автомобілі УАЗ-3909, спеціальний державний номер НОМЕР_3, був призначений конвой у складі начальника конвоя ОСОБА_2, а також конвоїрів ОСОБА_1 та ОСОБА_7. 12 серпня 2011 року після закінчення судового засідання ОСОБА_2 на зазначеному автомобілі УАЗ виїхав з сел. Н.Водолага у м. Харкові. Крім нього в автомобілі знаходились конвоїри ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а також слідчо-арештовані ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Приблизно о 18 год. 10 хв. цього ж дня, слідуючи в Харківський слідчий ізолятор по вул. Полтавський шлях у м. Харкові в сторону центра міста на відстані приблизно 78 м до світлофора, розміщеного на перехресті вулиць Полтавський шлях та Залютинська у м. Харкові зі швидкістю 60-70 км/год ОСОБА_2 в порушення п.п. 10.1, 11.4, 34.1.3 Правил дорожнього руху України, не впевнившись у безпеці маневру та що це не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху через подвійну суцільну лінію горизонтальної розмітки виїхав на призначену для зустрічного руху сторону дороги, де на відстані 47 м від зазначеного світлофора, напроти АЗС «УНП», зіткнувся з рухаючим по зустрічній полосі у крайньому лівому ряду руху автомобіля «Дача-Логан», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія власника ОСОБА_4 В результаті ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, а їх пасажири, в тому числі і ОСОБА_1 - тілесні пошкодження.

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 15.05.2012 року ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, та йому було призначене покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з поміщенням в кримінально-виконавчий заклад з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Ухвалою колегії суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Харківської області від 24.07.2012 року вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 15 травня 2012 року у відношенні ОСОБА_2 змінено. Застосовано у відношенні ОСОБА_11 ст. 75 КК України, на підставі якої від відбуття основного покарання - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі звільнено з випробувальним терміном 3 (три) роки. В частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином - скасовано та справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд.

За нормою ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини скоєння злочину 12 серпня 2011 року відповідачем ОСОБА_2 є встановленими при розгляді кримінальної справи та обов'язкові для суду при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач ОСОБА_1 отримала легкі тілесні пошкодження у вигляді забою шийного та грудного відділу хребта та забою грудної клітини, які спричинили короткочасний розлад здоров'я. У зв'язку з проходженням лікування ОСОБА_1 понесла матеріальні витрати у розмірі 1705 грн. 21 коп., що підтверджується копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи (а.с. 40-43). Зазначені у квитанціях медичні препарати, які купувала ОСОБА_1 на своє лікування, відповідають призначенням лікарів у медичних висновках. У зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню саме у розмірі 1 705 грн. 21 коп., оскільки нею не вірно здійснено розрахунок матеріальної шкоди за квитанціями.

Згідно ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до роз'яснень, що містяться п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою треба розуміти втрати немайнового характеру в результаті моральних чи фізичних страждань чи інших негативних наслідків, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними чи діями бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може мати місце, а саме: у приниженні честі, достоїнства, чи престижу ділової репутації, моральних переживаннях, у зв'язку з погіршенням здоров'я, порушення права власності, прав, даних споживачам, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з неможливістю продовження активного громадського життя, порушення спілкування з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості так справедливості.

Суд при визначенні розміру завданої моральної шкоди враховує, що позивачка внаслідок травми, отриманої при виконанні своїх службових обов'язків з вини відповідача, стала інвалідом третьої групи, про що свідчить посвідчення серії Є № 132771, виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Нововодолазької ГДА 28.01.2014 року. Окрім отриманих в результаті ДТП травм та болі вона пережила сильний нервовий стрес. Отримана в результаті ДТП травма негативно відобразилась також на її особистому житті, оскільки вона не змогла жити нормальним подружнім життям, вести домашнє господарство, працювати, що призвело до того, що її чоловік подав заяву про розірвання шлюбу та 10 грудня 2012 року їх шлюб був розірваний, що підтверджується копією рішення Нововодолазького районного суду Харківської області від 10.12.2012 року. Рішення набрало законної сили 20.12.2012 року. Крім того, дитина від спільного шлюбу - донька ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилася проживати разом з нею, знаходячись на її утриманні.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що позивачу діями відповідача була заподіяна моральна шкода, однак її вимоги в цій частині про стягнення з відповідача ОСОБА_2 50 000 гривень є завищеними і не відповідають ступеню заподіяних ушкоджень, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

На підставі ст. 88 ЦПК України та згідно з Законом України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-11, 60-61, 88, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справам про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди " від 31.03.1995 р. № 4 зі змінами та доповленнями, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину - задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Нововодолазького РВ ГУМВС України в Харківській області, код: 08804100, юридична адреса: Харківська область, Нововодолазький район, вул. Дзержинського, 1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, 1705 (одну тисячу сімсот п'ять) грн. 21 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт НОМЕР_4, виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 27.06.2001 року, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи: НОМЕР_2, в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті ДТП, 10 000 (десять тисяч) грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт НОМЕР_4, виданого Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 27.06.2001 року, судовий збір в доход держави у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя В. В. Вікторов