Рішення

від 03.11.2014 по справі 904/4201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 904/4201/14 03.11.14 За позовом Приватного підприємства «ДніпроМеталоПостач»

До Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк»

про розірвання договору та стягнення 1 320 000, 00 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Пайос Ю.В. - представник (дов. № 9 від 26.06.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «ДніпроМеталоПостач» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про розірвання договору про здійснення вкладних операцій та стягнення 1 320 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на невиконання відповідачем свого обов'язку з видачі вкладу відповідно до умов генерального договору про здійснення вкладних операцій № 2444-НВ від 24.07.2013 р., у зв'язку з чим позивач просить суд розірвати вказаний договір та стягнути на користь позивача суму розміщеного вкладу у розмірі 1 320 000, 00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 р. порушено провадження у справі №904/4201/14 та призначено справу до розгляду.

В процесі розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що у Відділення № 122 ПАТ «ВіЕйБі Банк» Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», яке позивачем зазначено в якості відповідача, відсутній статус юридичної особи, а тому з огляду на приписи ГПК України дана справа повинна бути розглянута за місцезнаходженням відповідача згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто Господарським судом м. Києва.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2014 р. справу №904/4201/14 за позовом Приватного підприємства «ДніпроМеталоПостач» до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про стягнення 1 320 000, 00 грн. передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. справу № 904/4201/14 прийнято до провадження суддею Картавцевою Ю.В., розгляд справи призначено на 06.10.2014 р.

У судове засідання 06.10.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У даному судовому засіданні представник позивача подав суду додаткові документи, зокрема виписки по рахунку Приватного підприємства «ДніпроМеталоПостач» на підтвердження часткового повернення відповідачем коштів за спірним договором.

Крім того, суд зазначає, що 27.08.2014 р. до Господарського суду Дніпропетровської області позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог та збільшення суми позову, відповідно до якої останній просить суд окрім вимоги про розірвання спірного договору та стягнення основного боргу, також стягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 17 160, 00 грн., 3% річних у розмірі 12 595, 07 грн. Станом на час надходження судової справи № 904/4201/14 до Господарського суду м. Києва за підсудністю вказану заяву не було розглянуто.

За таких обставин, розглянувши в судовому засіданні 06.10.2014 р. заяву позивача уточнення позовних вимог та збільшення суми позову, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.

Дійсно, за приписами ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас, згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р., під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Дана позиція викладена Вищим господарським судом України також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18, у п. 3.10 якої зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З позовної заяви № 8 від 06.06.2014 р. вбачається, що позивачем заявлено до стягнення лише суму основного боргу внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку з видачі вкладу відповідно до умов генерального договору про здійснення вкладних операцій № 2444-НВ від 24.07.2013 р., а тому вказівка у заяві уточнення позовних вимог та збільшення суми позову на стягнення, окрім суми основного боргу, ще й штрафних санкцій, є, по суті, додатковою вимогою спрямованою на зміну предмету позову та його підстав.

При цьому, п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 передбачено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви позивача про уточнення позовних вимог та збільшення суми позову.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 03.11.2014 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2014 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 904/4201/14 від 08.09.2014 р. та від 06.10.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 27 Т), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала від 08.09.2014 р., так само, як і ухвала від 06.10.2014р. вручені відповідачу належним чином (повідомлення про вручення наявні у матеріалах справи). Крім того, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення відповідачеві і ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2014 р. про порушення провадження у справі.

Вказана правова позиція підтверджується також позицією Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", де зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 06.10.2014 р. та 03.11.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.11.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 03.11.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2013 р. між Приватним підприємством «Дніпрометалопостач» (далі - позивач, вкладник) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - відповідач, банк) був укладений генеральний договір про здійснення вкладних операцій № 2444-НВ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, останній визначає загальні умови і порядок проведення між банком і вкладником вкладних операцій.

Як зазначено у п.1.2. Договору, терміном «вкладні операції» визначаються операції з розміщення вкладником в банку належних йому вільних грошових коштів (вклад) на рахунок № 26107030000145/980 (рахунок) в національній валюті України і/або іноземній валюті, при яких банк зобов'язується своєчасно повернути вкладнику суму вкладу і сплачувати проценти за його використання.

Строк дії Договору до 19.07.2014 р. (п. 1.3. Договору).

Сума вкладу, розмір процентів за вкладом, порядок, строки виплати вкладнику процентів та інші умови, які можуть виникнути протягом дії даного договору визначаються окремими додатковими угодами до даного договору, що іменуються в подальшому «Додаткові угоди», які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п. 3.2. Договору, його укладення і зарахування вкладу на рахунок підтверджується випискою по рахунку.

За змістом п.п. 4.1., 4.2. Договору, за користування вкладом банк зобов'язується сплачувати вкладнику проценти за ставкою, зазначеною у відповідній Додатковій угоді до цього Договору. Проценти нараховуються на фактичний залишок грошових коштів на рахунку.

Відповідно до п. 5.1. Договору, банк зобов'язується повернути вклад та перерахувати нараховані проценти згідно умов, що вказані у відповідній Додаткові угоді до цього Договору.

За змістом п. 8.1. Договору останній набуває чинності з моменту його підписання банком і вкладником і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому.

За змістом п.п. 1, 2 Додаткової угоди № 4 від 11.01.2014 р. до Договору, вкладник вносить, а банк приймає на рахунок в користування грошові кошти в сумі 800 000, 00 грн. Термін повернення банком вкладу вкладнику - 14.04.2014 р. Процентна ставка за вкладом встановлюється в розмірі 23% річних.

Відповідно до п.п. 1,2,3 Додаткової угоди № 5 від 29.01.2014 р. до Договору вкладник вносить, а банк приймає на рахунок в користування грошові кошти в сумі 520 000, 00 грн. Термін повернення банком вкладу вкладнику - 29.04.2014 р. Процентна ставка за вкладом встановлюється в розмірі 24% річних.

Відповідачем, на виконання умов Договору прийнято від позивача грошові кошти у вказаній сумі.

У зв'язку з неповерненням суми вкладу у розмірі 1 320 000, 00 грн. позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення вих. № 2 від 29.04.2014 р. з вимогою вчинити дії по поверненню банківського вкладу в сумі 800 000, 00 грн. протягом одного банківського дня та повідомлення № 3 від 29.04.2014 р. з вимогою вчинити дії по поверненню банківського вкладу в сумі 520 000, 00 грн. протягом одного банківського дня (копія повідомлень наявні в матеріалах справи). Проте відповідачем вимоги позивача виконані не були.

Станом на дату подання позову до суду сума невиплаченого відповідачем на користь позивача вкладу за Договором складала 1 320 000, 00 грн. (800 000, 00 грн. + 520 000, 00 грн.).

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду відповідачем було частково повернуто суму вкладу за Договором у розмірі 200 000, 00 грн.. що підтверджується поданими позивачем виписками по рахунку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, відповідач сплатив позивачу в процесі розгляду справи частину коштів в повернення суми вкладу за Договором в сумі 200 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частину суми основної заборгованості в розмірі 200 000, 00 грн. в процесі розгляду даної справи, та відсутністю в цій частині позовних вимог предмету спору, суд припиняє провадження у справі № 904/4201/14 в частині стягнення з відповідача суми коштів 200 000, 00 грн.

Крім того суд зазначає таке.

Укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до ч.1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" № 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах га в порядку, установлених договором.

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про ствердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.2003 року Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час.

Позивачем заявлено в тому числі і вимогу про розірвання спірного Договору на підставі ст. 1075 ЦК України з підстав того, що фактично відповідачем здійснюється виконання Договору у вигляді нарахування процентів за користування вкладом після закінчення зазначеного у Додаткових угодах до Договору терміну повернення вкладів.

Дійсно матеріалами справи, а саме виписками по рахунку позивача, підтверджується виплата відповідачем позивачеві відсотків по Договору в травні 2014 р., тобто після погоджених сторонами термінів повернення вкладів (800 000, 00 грн. та 520 000, 00 грн.).

Вимога позивача про розірвання спірного Договору судом оцінюється як заява в розумінні статті 1075 ЦК України, що відповідно є підставою для розірвання спірного Договору, який фактично є таким, що виконується після закінчення строку його дії.

За таких обставин, вимога про розірвання генерального договору про здійснення вкладних операцій № 2444-НВ від 24.07.2013 р. є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягає задоволенню.

При цьому, з огляду на встановлені судом кінцеві терміни повернення вкладів (14.04.2014 р. щодо вкладу у розмірі 800 000, 00 грн. та 29.04.2014 р. щодо вкладу у розмірі 520 000, 00 грн.), станом на час подання даного позову термін повернення суми вкладу за Договором загальним розміром 1 320 000, 00 грн. є таким, що настав. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується лише часткова сплата суми вкладу за Договором у розмірі 200 000, 00 грн. в процесі розгляду справи. Відтак, несплачена сума вкладу становить 1 120 000, 00 грн.

За таких обставин, з огляду неповернення відповідачем банківського вкладу у вказаний в Договорі строк, а також враховуючи висновки суду стосовно вимоги про розірвання спірного Договору, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині несплачених відповідачем сум вкладу у розмірі 1 120 000, 00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, станом на день розгляду справи, сума коштів, що підлягає до стягнення, становить 1 120 000, 00 грн., а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати генеральний договір про здійснення вкладних операцій № 2444-НВ від 24.07.2013 р., укладений між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) та Приватним підприємством «Дніпрометалопостач» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва 7, кв. 34, ідентифікаційний код 24446031).

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) на користь Приватного підприємства «Дніпрометалопостач» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Благоєва 7, кв. 34, ідентифікаційний код 24446031) 1 120 000 (один мільйон сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. суми банківського вкладу та 27 618 (двадцять сім тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Провадження в частині стягнення 200 000 (двісті тисяч) грн. 00 коп. боргу припинити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 10.11.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева