Постанова

від 02.07.2009 по справі 2а-3536/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

2 липня

2009 року о 17 год., 42 хв.   

м. Львів

Львівський

окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар

судового засідання Черній Ю.Л.         

розглянувши

в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-3536/09/1370

позовом

Львівського

обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, представник -

Солтис А.В. (довіреність № 01-7/265-495 від 29.04.2009 року)

до

Приватної

агрофірми «Купала», представник - не з'явився  

про

стягнення

заборгованості в сумі 3149,64 грн.

Позивач

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до

Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до

Приватної агрофірми «Купала» про стягнення заборгованості в сумі 3149,64

грн.  

Позивач

свої позовні вимоги обґрунтовує Законом України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів України». Заборгованість відповідача за 2008 рік

становить 3149,64 грн., яка добровільно не сплачена.  

Представник

позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив

суд задоволити позов повністю.    

Відповідач

явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, заперечення на

позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та

місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про

вручення поштового відправлення № 11165784 від 18.06.2009 року.  

Заслухавши

пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно

дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -

ВСТАНОВИВ:   

Спірні

правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про основи

соціальної захищеності інвалідів України» за № 875-ХІІ від 21.03.1991 року із

змінами і доповненнями, КАС України.

Закон

України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими

громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах

життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам

вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і

інтересами.     

Згідно

ч. 3 ст. 18 цього Закону України, підприємства, установи, організації, фізичні

особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати

робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі

місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм

реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені

чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію,

необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду

соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  

Згідно

ст. 19 цього  Закону України, для

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману

працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у

розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників

облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного

робочого місця.

Підприємства,

установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських

організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю,

самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів

відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і

забезпечують працевлаштування інвалідів.

Підприємства,

установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських

організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно

здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць

виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Керівники

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для

працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту

про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у

встановленому законом порядку.

Відповідно

до звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік

від 20.01.2009 року, середньооблікова кількість штатних працівників, яким

відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0; кількість

інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях,

створених відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної

захищеності інвалідів в України» - 0.

Згідно

ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності України»,

підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації

громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману

працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж

установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують

відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів

адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі

середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації,

у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів,

фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце,

призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для

підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій

громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15

осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене

для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі

половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в

установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських

організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації,

що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення

термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою

нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової

ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на

повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату

адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи,

організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій

інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять

відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні

після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські

санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами,

організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських

організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї

статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому

відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього ж Закону.  

У

разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх

сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може

бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі

підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи,

яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Заборгованість

Приватної агрофірми «Купала» становить 3149,64 грн., з них:

адміністративно-господарська санкція - 3105 грн., пеня - 44,64 грн., що

підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті

адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворені робочі місця для

працевлаштування інвалідів за 2008 рік, яка у встановлені законом строки не

сплачена, оскільки, відповідач у своєму штаті працівників-інвалідів не мав,

службу зайнятості не повідомляв про вакантні робочі місця для інвалідів.     

За

таких обставин позовні вимоги позивача - Львівського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача заборгованості в сумі

3149,64 грн. підлягають задоволенню, оскільки, на відповідача покладено

обов'язок виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі

спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням

індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні

гарантії, передбачені чинним законодавством.       

Розподіл

судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач

звільнений від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету

Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21 січня 1993 року (зі змінами

та доповненнями).

Керуючись

ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П

Р И Й Н Я В:

1.   Адміністративний позов задоволити повністю.

2.

Стягнути з Приватної агрофірми «Купала» (ЄДРПОУ 30170875, Львівська область,

Старосамбірський районі, с. Боршовичі, р/р 26007314046001 Філія Відкритого

акціонерного товариства комерційного банку «Надра» Львівське регіональне

управління, МФО 325978) на користь Львівського обласного відділення Фонду

соціального захисту інвалідів (ЄДРПОУ 23949066, м. Львів, пл. Маланюка, 6, р/р

31213230700002 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) борг в сумі 3149,64

грн.  

3.  Постанова набирає законної сили після

закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186

КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає

законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо

строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду

не набрала законної сили.

4.  Сторони та інші особи, які беруть участь у

справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання

про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в

апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в

порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

Про

апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції

викладаються в апеляційній скарзі.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного

суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване

судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява

про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом

десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному

обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна

скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про

апеляційне оскарження.

    Постанова складена у повному обсязі

07.07.2009 року.

Суддя                                                                                                                             

Гавдик З.В.