Постанова

від 30.10.2014 по справі 809/3105/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2014 р. Справа № 809/3105/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

за участю представників позивача - Плекана Ю.В., Андрусяка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352201 та №0000362201 від 20.05.2014 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБО-МІКС» (далі по тексту позивач, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0000352201 та №0000362201 від 20.05.2014 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог положень Податкового кодексу України, необґрунтовано та безпідставно, за наслідками проведеної перевірки, на підставі помилкового висновку щодо здійснення господарських операцій за нікчемними правочинами укладеними з ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське», збільшив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 377 226 грн., та по податку на додану вартість в розмірі 373 642,50 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів зазначених в позовній заяві, суду пояснили, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське», фактично мали місце, контрагентами поставлено товари, які використані позивачем для здійснення своєї господарської діяльності, позивачем здійснено розрахунок з контрагентами, всі первинні бухгалтерські документи складені на виконання фактичних господарських операцій та відображають їх сутність.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2014 року, проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні. В судове засідання призначене на 30.10.2014 року не прибув, про причин нявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляв, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Як наслідок суд на підставі ч.4 ст.128 КАС України, продовжив розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази судом встановлено наступне.

Позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність на підставі статуту, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 24.07.2003 року рішенням Коломийської районної державної адміністрації, взятий на податковий облік відповідачем 28.07.2003 року, зареєстрований платником податку на додану вартість з 29.01.2008 року, свідоцтво №100093798.

В період з 31.03.2014 року до 28.04.2014 року відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем 07.05.2014 року складено акт за №549/09-07-22-01-12/32465333 (т. 1 а.с. 63-141).

Висновками проведеної перевірки встановлено, що ТзОВ «АБО-МІКС» в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України зайво віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати по придбанню у ТОВ «Світ Грейн» (код за ЄДРПОУ 38364039), ПП «Приват Агро» (код за ЄДРПОУ 36440515), ТОВ «Дойче Агро Компані» (код за ЄДРПОУ 38676213) та ПП «СФГ Нікопольське» (код ЄДРПОУ 38361070) сировини (шроту соняшникового, висівок) для виробництва та витрати, які не підтверджені первинними документами в розмірі 1245474,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 251484,00 грн., та в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 249095,00 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 249095,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено здійснення господарських операцій ТзОВ «АБО-МІКС» по взаєморозрахунках із контрагентами-постачальниками ТОВ «Світ Грейн» за червень 2013 року, ПП «Приват Агро» за січень - квітень та червень - вересень 2012 року, ТОВ «Дойче Агро Компані» за серпень - вересень 2013 року та ПП «СФГ Нікопольське» за червень - вересень 2013 року, а саме:

ТзОВ „АБО-МІКС" неправомірно віднесено в 2013 році до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати операційної діяльності згідно накладних виписаних від імені ТОВ «Світ Грейн» на поставку шроту соняшникового в сумі 31867,50 грн. Суму податку на додану вартість зазначену в податковій накладній ТОВ «АБО-МІКС» включено до податкового кредиту товариства і відображено в Декларації з податку на додану вартість та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2013 року в розмірі 6373,50 грн.

Фактично вказаний висновок зроблено на підставі інформації ДПІ у м. Іллічівську ГУ Міндоходів в Одеській області, яка міститься в направленій на адресу Коломийської ОДПІ довідці №751/15-03-22-0304/38364039 від 28.10.2013 року про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Світ Грейн» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2013 року по 30.06.2013 року. Звіркою ТОВ «Світ Грейн» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у червні 2013 року із постачальником ТОВ «Донінвестплюс» па суму ПДВ - 887417,77 грн., та підприємствами -- покупцями, в тому числі ТОВ «АБО-МІКС» на суму ПДВ - 6373,50 грн. Крім того, зроблено висновок про те, що в силу недійсності операцій з реалізації у червні 2013 року ТОВ «Донінвестплюс» на адресу ТОВ «Світ Грейн» шроту, макухи соняшникових та сої на загальну суму ПДВ 887417,77 грн., та відповідно в свою чергу ТОВ «Світ Грейн» не могло поставити зазначені товари у червні 2013 року на адресу покупцям, в тому числі й ТОВ «АБО-МІКС» на суму ПДВ - 6373,50 грн., що призвело до безпідставного формування ТОВ «Світ Грейн» податкових зобов'язання в червні 2013 року по взаємовідносинам з покупцями на суму ПДВ 887417,77 грн., в тому числі ТОВ «АБО-МІКС» на суму ПДВ - 6373,50 грн.

ТзОВ «АБО-МІКС» неправомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати операційної діяльності згідно накладних виписаних від імені ПП «Приват Агро» на поставку шроту соняшникового в розмірі 742191,73 грн., а саме: в І кварталі 2012 року в сумі 295405,00 грн., в II кварталі 2012 року в сумі 188944,84 грн., в III кварталі 2012 року в сумі 257841,89 грн. Суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних були включені до податкового кредиту товариства і відображені в Декларації з податку на додану вартість та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень - вересень 2012 року в розмірі 148438,33 грн., в тому числі: січень 2012 року - 16458,59 грн., лютий 2012 року - 17032,77 грн., березень 2012 року - 25589,64 грн., ф квітень 2012 року - 17061,37 грн., червень 2012 року - 20727,60 грн., липень 2012 року -8756,10 грн., серпень 2012 року - 24099,87 грн., вересень 2012 року - 18712,40 грн.

Вказаний висновок зроблено на підставі відомостей отриманих Коломийською ОДПІ від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська згідно акту від 28.08.2013 року №651/222/36640515 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Приват Агро» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами ПП «Апплікат», ТОВ «Раквере», ТОВ «Взлет-Ера», ТОВ «Альфа-Інвест Плюс», ПП «Енергосталь» за травень 2012 року. Вказаною перевіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «Приват Агро» за період з 01.01.2012 року по 30.09.2012 року по ланцюгу постачання контрагентами - постачальниками ПП «Приват Агро» та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу. У ПП «Приват Агро» відсутні необхідних умов для здійснення фінансово - господарської діяльності, а саме відсутність необхідних дозволів (ліцензій), трудових, виробничих ресурсів, неможливість ведення бухгалтерського, податкового обліку та фіксацію господарських операцій у первинних документах. Зустрічною звіркою ПП «Приват Агро» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено дефектність первинних документів та відсутність об'єктів оподаткування, та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання з контрагентами. Вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання. Звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям. Тобто, операції з поставки товарів між ПП «Приват Агро» - по ланцюгу з контрагентами-покупцями не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

ТзОВ «АБО-МІКС» неправомірно віднесено в 2013 році до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати операційної діяльності згідно накладних виписаних від імені ТОВ «Дойче Агро Компані» на поставку висівки в сумі 48970,53 грн. Суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних були включені до податкового кредиту товариства і відображені в Декларації з податку на додану вартість та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень - вересень 2013 року в розмірі 9794,11 грн., в тому числі за серпень 2013 року - 4776,64 грн., за вересень 2013 року - 5017,47 грн.

Такий висновок сформовано у зв'язку із отриманням інформації від ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, яка міститься в акті №420/15-00/38676213 від 07.02.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дойче Агро Компані» щодо здійснення господарських відносин з контрагентами за липень - грудень 2013 року, За результатами якої зроблено висновок про те, що ТОВ «Дойче Агро Компані» порушено ст. 185 ПКУ в частині відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість по ланцюгу постачання товарів (робіт/послуг) контрагентам. Господарські операції ТОВ «Дойче Агро Компані» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відсутність необхідних умов до досягнення відповідних результатів в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у ТОВ «Дойче Агро Компані» адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. ТОВ «Дойче Агро Компані» не надані документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень - грудень 2013року. ТОВ «Дойче Агро Компані» не надано до перевірки будь-які документи, що підтверджують транспортування (товарно-транспортні накладні, шляхові листи, накладні та інші). Не має можливості підтвердити факт сплати за послуги/товари реалізованих/придбаних ТОВ «Дойче Агро Компані» у зв'язку з ненаданням до перевірки банківських виписок, платіжних доручень тощо. Також, співробітниками ГОВ СДПІ ВПП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в ході реалізації матеріалів оперативної розробки по документуванню незаконної діяльності групи осіб, пов'язаної з наданням підприємствам реального сектору економіки протиправних послуг з «конвертації» грошових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань та формуванням штучного податкового кредиту з ПДВ, одним з яких є ТОВ «Дойче Агро Компані». Як наслідок, зроблено висновок щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) з контрагентами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року.

ТзОВ «АБО-МІКС» неправомірно віднесено в 2013 році до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрати операційної діяльності згідно накладних виписаних від імені ПП «СФГ Нікопольське» на поставку шроту соняшникового в розмірі 381669,58 грн. Суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних були включені до податкового кредиту товариства і відображені в Декларації з податку на додану вартість та Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за червень - вересень 2013 року, в тому числі: червень 2013 року - 15702,07 грн., липень'2013 року - 41316,95 грн., серпень 2013 року - 19275,30 грн., вересень 2013 року - 39,60 грн.

Фактично такий висновок зроблено на підставі даних отриманих відповідачем від ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, що відображені в актах: від 17.10.2013 року № 681/04-61-22-2/38361070 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СФГ Нікопольське» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період червень - липень 2013 року; від 29.10.2013 року № 77/04-61 -22-2/38361070 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СФГ Нікопольське» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за серпень 2013 року; від 16.12.2013 року №116/04-61-22-2/38361070 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «СФГ Нікопольське» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за вересень 2013 року. В даних актах вказано на неможливість реального здійснення господарських відносин та неможливість проведення зустрічної звірки із покупцями. Одним із контрагентів покупців у червні-вересні 2013 року було ТзОВ «АБО-МІКС», що знаходиться на обліку в Коломийській ОДПІ. Зазначено, що на момент складання акту відсутні будь-які первинні документи, реєстри бухгалтерського обліку, які б свідчили про здійснення у квітні - липні 2013 року ТОВ «Норен» та ТОВ «ТК «Сімплекс» господарських операцій, та ведення господарської діяльності. Зустрічною звіркою не підтверджено реальність проведених господарських операцій ТОВ «Норен» та ТОВ «ТК «Сімплекс» з платниками податків у квітні - липні 2013 року з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Як наслідок, перевіркою не встановлено факт реального вчинення господарських операцій ПП «СФГ Нікопольське» з ТОВ «Норен» за період червень 2013 року та з ТОВ «Торгова компанія «Сімплекс» за період липень 2013 року та не підтверджено реального вчинення господарських операцій ПП «СФГ Нікопольське» з платниками податків за період серпень, вересень 2013 року.

ТзОВ «АБО-МІКС» помилково включено до складу податкового кредиту у жовтні 2013 року податкову накладну №18/2 від 30.09.2013 року, виписану ФОП ОСОБА_4 на ТзОВ «АБО-МІКС» на загальну суму 48930,00 в тому числі сума податку на додану вартість 8155,00 грн., яку платником включено до складу податкового кредиту у вересні місяці 2013 року, тобто ТзОВ «АБО-МІКС» два рази включив одну і ту саму податкову накладну до складу податкового кредиту, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 8155,00 грн., який не підтверджений податковими накладними та іншими первинними документами на момент проведення перевірки.

Як наслідок в акті від 07.05.2014 року №549/09-07-22-01-12/32465333 Коломийською оДПІ зроблено висновок про те, що ТзОВ «АБО-МІКС» в порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу зайво віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг), витрати по придбанню сировини (шроту соняшникового, висівок) для виробництва згідно виписаних документів для ТзОВ «АБО-МІКС» від імені ТОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані» та ПП «СФГ Нікопольське» та витрати, які не підтверджені первинними документами, в сумі 1245474,00 грн. та на порушення п. 198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 та п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 249095,00 гривень.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки відповідач від 20.05.2014 року оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за №0000352201 та №0000362201 визначив позивачу грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток підприємств на загальну суму 377 226 грн., та зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 373 642,50 грн. (т.1 а.с.25,26).

Досліджуючи доводи позивача про помилковість висновків відповідача, викладених у акті перевірки щодо відсутності господарських операцій та нікчемності правочинів з контрагентами, судом встановлено наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, за змістом вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодекс.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI "Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу".

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України "… не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку".

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість та валових витрат є факт придбання товарів, робіт чи послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит і валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість і податку на прибуток підприємств має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість і обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як зазначалось судом вище та встановлено в судовому засіданні, висновки відповідача за результатами проведеної перевірки ґрунтуються на підставі проведених перевірок іншими податковими органами по періодах, в яких ТОВ "АБО-МІКС" здійснювало господарські операції з ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське».

На підставі даних фактів відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції згідно договорів купівлі-продажу, укладених ТОВ "АБО-МІКС" з ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. А отже, зазначені договори відповідно до частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Досліджуючи господарські операції позивача з ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське» судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБО-МІКС" здійснювало фінансово - господарські операції з ТОВ «Світ Грейн» в червні 2013 року, ПП «Приват Агро» в січні - квітні та червні - вересні 2012 року, ТОВ «Дойче Агро Компані» в серпні - вересні 2013 року та ПП «СФГ Нікопольське» в червні - вересні 2013 року. За вказані періоди на підприємство контрагентами було поставлено шрот соняшниковий та висівки пшеничні. Операції здійснювались на підставі договорів укладених між позивачем та його контрагентами (том 1 а.с. 29-62). Реальність вищевказаних операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: накладними, видатковими накладними, контрольними ярликами зважування сировини, товарно-транспортними накладними (т.2 а.с. 195-239, т.3 а.с.41-53, 74-79, 85-88); оплата підтверджується банківськими виписками (т.3 а.с. 17-39, 59-69, 72,73). Крім того, в матеріалах справи наявні копії податкових накладних виписаних контрагентами позивача (т.2 а.с.42-245, т.3 а.с.1-16, 53-58, 80, 81, 89).

На думку суду вказані документи свідчать про реальність господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, слід зазначити, що встановлені перевіркою обставини, також спростовуються письмовими доказами, які підтверджують факт використання позивачем придбаної продукції у своїй господарській діяльності. Так, в матеріалах справи наявні звіти по складах за 2012, 2013 роки, попередні калькуляції вартості виробництва готової продукції (до складу якої входить, в тому числі й придбана сировина) та договори по продажу готової кормової продукції (т.2 а.с. 160-194).

Суд також, враховує ту обставину, що податковим органом під час проведення перевірки не було взято до уваги рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі за позовом ПП «СФГ Нікопольське» щодо визнання протиправними дій податкового органу по проведенню звірки, які в свою чергу потягли за собою формування висновків по операціях з позивачем. Вказане рішення набрало законної сили згідно ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (т.2 а.с. 124-137).

Також, перевіряючи ми не було взято до увагу ту обставину, що згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2013 року було ліквідовано ПП «Приват Агро» (т.2 а.с.138-142). А отже, на момент проведення зустрічної звірки та складання акту про відсутність ПП «Приват Агро» за місцезнаходженням, ПП «Приват Агро» було ліквідовано.

Підсумовуючи все вищезазначене, суд приходить до висновку, що посадовими особами відповідача в ході проведеної перевірки не надано належної оцінки первинним документам, які підтверджують господарські операції позивача з ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське», та не надано жодних доказів щодо їх безтоварності, а висновки Акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення, ґрунтуються на висновках проведених перевірок іншими податковими органами.

Дослідивши вищевказані акти зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача, суд встановив, що висновки в цих актах сформовані виходячи, в тому числі, з факту не знаходження за юридичною адресою, не отриманням документів щодо формування податкового кредиту і виникнення зобов'язань, в більшості випадків без виїзду безпосередньо на підприємство, без з'ясування у посадових осіб підприємства відповідних обставин, та на підставі даних тільки самих декларацій контрагентів, а також інших відомостей, які знаходяться у облікових справах податкових органів.

Слід зазначити, що у відповідності до підпункту 5.2. пункту 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України за №984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вищенаведені акти зустрічних податкових перевірок контрагентів позивача складено і сформовано у них відповідні висновки лише на підставі загальних даних декларацій платника податку без встановлення і фіксування фактів порушень податкового чи іншого законодавства щодо ведення фінансово-господарської діяльності контрагентів з позивачем. А тому, суд вважає, що такі акти не є належним та допустимим доказом у даній адміністративній справі, а посилання відповідача на них як на обставину, яка обґрунтовує правомірність оскаржуваних рішень, безпідставними.

Що стосується висновків відповідача викладених в акті перевірки від 16.09.2013 року про порушення ТОВ "АБО-МІКС" вимог Цивільного кодексу України про недодержання вимог ст.ст. 203, 215, 216 вказаного Кодексу в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, здійснених із ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське», і як наслідок не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, суд зазначає наступне.

При визначенні нікчемним правочину, що був укладений між ТОВ "АБО-МІКС" та ТзОВ «Світ Грейн», ПП «Приват Агро», ТОВ «Дойче Агро Компані», ПП «СФГ Нікопольське», податковий орган посилається на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Слід зазначити, що таке застосування правових норм при кваліфікації правочину нікчемним, є невірним.

Так, зокрема, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України сторони відповідного правочину (в т.ч. щодо контрагентів позивача) на момент його вчинення були наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності, були належними платниками податків та інших обов'язкових платежів, які виникали при здійсненні ними господарської діяльності.

В свою чергу, частина 1 статті 215 згаданого Кодексу встановлює лише загальні підстави недійсності правочину. Підставою ж для визнання недійсними правочинів, вчинених з порушенням частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, є норми інших статей цього Кодексу. Так, в акті перевірки від 16.09.2013 року стверджується, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Підставою для визнання таких правочинів недійсними є норми статті 234 Цивільного кодексу України, які встановлюють недійсність фіктивних правочинів (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином). Такі правочини відносяться до категорії оспорюваних правочинів та можуть бути визнані недійсними тільки судом. Орган державної податкової служби, визнаючи нікчемним правочин (при цьому не маючи на це жодних повноважень), який, на його думку, вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, порушує вимоги частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що вказаний правочин є господарським за своїм правовим характером та до нього повинні застосовуватися норми господарського права (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України) при наявності для цього підстав, які в згаданому випадку відсутні.

Так, в силу редакцій частини 1 статті 207 Господарського кодексу України та частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади може бути визнаний судом недійсним.

З вищенаведених законодавчих положень випливає, що визнання правочину недійсним з підстав їх невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку, а не з суб'єктивної оцінки відповідача. Однак з даного приводу відповідач по справі до суду не звертався і вказані в акті правочини недійсними судом не визнавав, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції.

Згідно приписів частини 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто, недійсність фіктивного правочину визнається лише в судовому порядку. Таке рішення суду представником відповідача у судовому засіданні не надано.

На переконання суду, вирішення питань визнання укладеного правочину нікчемним, неукладеним чи недійсним не передбачено переліком завдань та повноважень органів державної податкової служби, встановленим вимогами Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податкового кодексу України.

Однією із обов'язкових умов для застосування санкцій є наявність умислу на вчинення правочинну з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що не доведено в силу дії норми статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Однак, відповідач не зазначає, якою саме нормою закону встановлено недійсність відповідних правочинів. Натомість, частинами 1, 3 статті 215 вказаного Кодексу з врахуванням положень статті 203 Цивільного кодексу України, визначає лише підстави визнання правочину недійсним в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

За наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Такий позов відповідач до суду не подав, судове рішенням в іншій справі на реалізацію таких власних повноважень, яке б набрало законної сили, не представив.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

При цьому, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В той же час, питання формування податкового кредиту з ПДВ та сплата позивачем податку на додану вартість до бюджету, поширюється лише на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, адже це не передбачено жодними нормативно-правовими актами України, а у разі, якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку до податкового кредиту.

Крім того судом встановлено, що господарські операції за вищезгаданими договорами були реальними, фактично здійснені та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, наведені в Акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не обґрунтовуються жодними належними доказами, носять швидше інформаційний характер, а самі по собі результати проведеної невиїзної документальної перевірки не можуть чітко та об'єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, що підлягає доказуванню в суді та підтвердженню належними доказами.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість на суму 361 410 грн., та по податку на прибуток підприємств на суму 365 605,50 грн., є обґрунтованими, а позов в цій частині підлягає до задоволення.

В той же час, як зазначалось вище, перевіркою було встановлено, що ТзОВ «АБО-МІКС» було помилково включено до складу податкового кредиту у жовтні 2013 року податкову накладну №18/2 від 30.09.2013 року, виписану ФОП ОСОБА_4 на ТзОВ «АБО-МІКС» на загальну суму 48930,00 в тому числі сума податку на додану вартість 8155,00 грн., яку платником включено до складу податкового кредиту у вересні місяці 2013 року. Тобто, ТзОВ «АБО-МІКС» два рази включено одну і ту саму податкову накладну до складу податкового кредиту, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2013 року на 8155,00 грн., який не підтверджений податковими накладними та іншими первинними документами на момент проведення перевірки, та як наслідок, призвело до заниження сум податку на прибуток підприємств в розмірі 7747 грн.

В судовому засіданні представники позивача не заперечили проти вказаного порушення та вказали на правомірність донарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 8 155 грн. основного зобов'язання та 4077,50 грн., за штрафними санкціями; та з податку на прибуток підприємств в розмірі 7747 грн., основного зобов'язання та 3873,50 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до часткового задоволення шляхом визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення за №000362201 від 20.05.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість в розмірі 361 410 грн., податкового повідомлення-рішення за №000352201 від 20.05.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток підприємств в розмірі 365 605,50 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000362201 від 20.05.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 361 410,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0000352201 від 20.05.2014 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 365 605,50 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 04.11.2014 року.