Рішення

від 11.11.2014 по справі 910/22681/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22681/14 11.11.14

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Авто»

про стягнення 3 169,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Глущенко М.М.. - довіреність № 11 від 31.12.2013 року;

від відповідача: не з'явилися;

Обставини справи :

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Авто» про стягнення 3 169,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення плати за використання фіксованих місць для щоденного паркування автотранспортних засобів згідно умов Договору №1.1-01.13 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування від 29.12.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 880,00 грн. - основного боргу (заборгованості по оплаті за використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів), 152,50 грн. - пені, 136,50 грн. - 3% річних, 1 827,00 грн. - судового збору.

Ухвалою від 20.10.2014 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 11.11.2014 року.

В судове засідання 11.11.2014 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, . Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на особі на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.10.2014 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.11.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 року між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі по тексту - позивач, Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Авто» (далі по тексту - відповідач, Сторона-2) було укладено Договір № 1.1-01.13 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 3 (три) фіксованих місць для щоденного, паркування автотранспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Льва Толстого, 35-39 (надалі «Об'єкт»).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності 01.02.2013 і діє до 31.12.2013 року (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору одна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про його розірвання, Договір вважається продовженим ще на один рік.

Згідно з п. 3.1. Договору, Сторона-1 надає Стороні-2 в експлуатацію 3 (три) фіксованих місця для паркування автотранспортних засобів за тарифом 480,00 грн. за одне фіксоване місце на місця в тому числі: - тариф без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 276,50 грн. ;- ПДВ - 55,30 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 148,20 грн. за одне фіксоване місце. Загальна вартість використання 3 (трьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 1440,00 (одна тисяча чотириста сорок) гривень на місяць, в тому числі: - тариф без ПДВ та збору за місця для паркування.

Відповідно до п. 3.2. Договору розрахунок між Сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі .100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.3. Договору Сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним надає Стороні-2 в двох примірниках Акт приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.4. Договору Сторона-2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання Акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути Стороні-1 один примірник Акту.

Згідно з п. 3.5. Договору, якщо в установлений строк Сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими.

На виконання умов Договору позивач надавав відповідачу фіксовані місця для щоденного, паркування автотранспортних засобів, на підтвердження чого позивач надав суду Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Додатковою угодою №1 від 29.03.2013 року сторони прийшли до згоди розірвати Договір.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за використання фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем за період з лютого 2013 року по березня 2013 року виникла заборгованість в розмірі 2 880,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодного доказу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договори, укладені між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві в експлуатацію фіксовані місця для щоденного, паркування автотранспортних засобів, на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість використання 3 (трьох) фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів в розмірі 2 880,00 грн. за період з лютого 2013 року по березня 2013 року

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 880,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 4.1. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, які за розрахунками позивача становить 152,50 грн.

Згідно з п. 4.1. Договору за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1. цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 152,50 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 136,50 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 136,50 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс Авто» (04112, м. Київ, ВУЛИЦЯ ОРАНЖЕРЕЙНА, будинок 1, код ЄДРПОУ 37559389) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, код ЄДРПОУ 35210739) 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. - основного боргу, 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 50 коп. - пені, 136 (сто тридцять шість) грн. 50 коп. - 3% річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 14.11.2014 року.