Рішення

від 13.11.2014 по справі 906/1391/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" листопада 2014 р. Справа № 906/1391/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Посохов О.В. - довіреність від 31.07.14р.

від відповідача: Ващенко О.В. - довіреність від 12.11.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (м. Горлівка Донецької області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Арена" (м. Житомир)

про стягнення 9558,98 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь 9558,98 грн., з яких: 5658,06 грн. боргу, 473,62 грн. пені, 598,27 грн. 24% річних, 2829,03 грн. штрафу згідно договору поставки № 1720 від 02.04.14р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала, згідно заяви від 13.11.14р. (а.с.35).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.04.14р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Арена" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №1720 (а.с.8-9), за яким постачальник зобов'язався передати, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити алкогольну продукцію (напої) та товари народного споживання (товар) на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1. договору).

Для забезпечення виконання даного договору та відповідно до п.13 "Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей", затвердженої наказом МФ України від 16.05.1996р. №99 Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Арена" надано постачальнику кільцеву довіреність (а.с.10) з інформацією про матеріально відповідальних осіб, зі зразком підпису.

Відповідно до п.1.2., п.1.3. договору, найменування, асортимент та кількість товару визначаються у видаткових накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару; партією товару вважається найменування, кількість та асортимент товару, зазначені в одній видатковій накладній.

Згідно п.2.3. договору, загальна сума договору складається із сум всіх видаткових накладних, складених відповідно до цього договору.

У відповідності до п.4.1. договору, розрахунки за товар здійснюються за кожною поставленою партією товару шляхом оплати покупцем вартості партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії (датою поставки партії товару, за змістом п.3.6. договору, є дата підписання видаткової накладної або іншого товаросупроводжувального документу, який був пред'явлений до підпису під час приймання-передачі товару).

При цьому, за пунктом 4.5. договору, постачальник має право без згоди покупця та незалежно від призначення платежу зараховувати кошти, які покупець перерахував за отриману продукцію в рахунок погашення боргу за накладними на продукцію, яка була поставлена раніше.

Відповідно до п.7.2.1. договору, за несвоєчасну оплату товару покупець додатково сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу, а також 24% річних від суми заборгованості.

Пунктом 7.2.2. договору встановлено: у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Згідно п.10.2 договору, договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2017 року, а відносно грошових зобов'язань - до повного їх виконання.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконував свої зобов'язання згідно договору поставки №1720 від 01.04.14р., поставляючи відповідачу товар, в свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином відповідно до умов договору не виконав. Зокрема, позивачем передано відповідачу товар за видатковими накладними №14100/13647 від 03.04.14р. на суму 2891,58 грн. (оплачено відповідачем 15,72 грн.); № 16127/15582 від 16.04.14р. на суму 578,52 грн.; № 17514/16800 від 24.04.14р. на суму 901,14 грн.; №23286/21971 від 28.05.14р. на суму 730,86грн., № 23287/21972 від 28.05.14р. на суму 571,68грн.

Щодо сплати заборгованості в сумі 5658,06 грн. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№14-юр від 06.10.14р. (а.с.20), проте, вимогу відповідач залишив без задоволення, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 04.08.14р., підписаний обома сторонами, відповідач визнав існуючу станом на 04.08.14р. заборгованість в сумі 5658,06 грн.

Станом на день розгляду спору судом, доказів погашення вказаної суми боргу до справи не подано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 5658,06 грн. основного боргу є підтвердженими поданими до справи належними доказами, повністю законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню господарським судом.

Таким чином, згідно встановлених обставин справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №1720 від 02.04.14р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як уже зазначалось, пунктом 7.2.2. договору сторони передбачили у разі, якщо заборгованість не буде погашено протягом 10 днів з дати її виникнення, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 50% від суми поставки, строк розрахунків по якій було порушено.

Судом враховується, що 02.04.14р. сторони підписали договір поставки №1720 без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п.4 ст.181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п.5 ст.231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

У відповідності до зазначеної умови договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2829,03 грн. штрафу у розмірі 50% від суми основного боргу та 473,62 грн. пені.

У даному випадку, відповідачем допущено порушення умов договору щодо оплати продукції та прострочено погашення заборгованості більше 10 днів з дня її виникнення, а тому наявні передбачені договором підстави для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу в розмірі 50% від суми боргу.

Перевіривши правильність нарахування заявленої до стягнення з відповідача суми штрафу та пені, враховуючи, що розмір нарахування не перевищує перерахований судом, господарський суд визнає позов в частині стягнення 2829,03 грн. штрафу та 473,62 грн. пені обґрунтованими і такими, що підлягає задоволенню.

Також, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 р.).

При цьому, в даному випадку, в укладеному договорі поставки сторони встановили інший, ніж визначено законом, розмір процентів річних від простроченої суми, а саме, 24% річних. Можливість погодження сторонами на власний розсуд розміру процентів річних, які має сплатити боржник на користь кредитора за прострочення виконання грошового зобов'язання, безпосередньо передбачена статтею 625 ЦК України.

З огляду на викладене, нарахування позивачем 24% річних на суми прострочених заборгованостей по кожній окремо поставці партії товару за періоди прострочення з дня виникнення зобов'язання по 13.10.14р. (розрахунок, а.с.11), в загальній сумі 598,27грн., господарський суд вважає правомірним, відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 598,27 грн. 24% річних - законними та обґрунтованими.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідач не подав суду доказів сплати боргу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ "Баядера Логістик" обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5658,06 грн. боргу, 473,62 грн. пені, 598,27 грн. 24% річних, 2829,03 грн. штрафу.

У відповідності до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Арена" (10024, м. Житомир, вул. Вітрука, 9-а, код 39102007) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (Юридична адреса: 84601, Донецька область, м. Горлівка. вул. Озерянська, 2, код 35871504. Фактична адреса: 18029, м. Черкаси, вул. Ак.Корольова, 7): 5658,06 грн. боргу, 473,62 грн. пені, 598,27 грн. 24% річних, 2829,03 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.11.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк: Біленька Ю.П.

1 - у справу.