Рішення

від 11.11.2014 по справі 911/3830/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. справа № 911/3830/14

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект», Київська обл., м. Біла Церква

до Приватного підприємства агрофірми «Еліта», Київська обл., с. Каленна

про стягнення 425 585,08 гривень

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (договір №106/Г від 22.08.2014)

від відповідача: Андрусенко Я.М. (директор)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» (далі-ТОВ «Компанія Агропротект»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства агрофірми «Еліта» (далі-ПП «Еліта»/відповідач) про стягнення 425 585,08 грн., з яких: 329 762,99 грн. заборгованості за договором №74 від 24.04.2013, 43 890,10 грн. пені, 43 692,43 грн. інфляційних втрат та 8 239,56 грн. 3% річних.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2014 порушено провадження у справі №911/3830/14 та призначено справу до розгляду на 23.09.2014.

Ухвалами господарського суду Київської області від 23.09.2014, 07.10.2014 та 28.10.2014 розгляд даної справи відкладався на 07.10.2014, 28.10.2014 та 11.11.2014 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2013 між ТОВ «Компанія Агропротект» (далі-постачальник) та ПП «Еліта» (далі-покупець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин №74 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору та/або додатками до нього, які є невід'ємною частинами.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши у квітні 2013 року поставку товару загальною вартістю 471 089,98 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на видаткових накладних:

- №118 від 24.04.2013 на суму 126 776,12 грн.,

- №128 від 25.04.2013 на суму 63 053,89 грн.,

- №146 від 26.04.2013 на суму 281 259,97 грн.

Товар за вказаними накладним від імені покупця був отриманий представником останнього, який діяв на підставі довіреностей №25 від 24.04.2013, №20 від 25.04.2013, №21 від 26.04.2013 (типова форма №М-2), виданих відповідачем. Копії зазначених довіреностей містяться в матеріалах справи, що спростовує посилання відповідача на їх відсутність.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині оплати вартості поставленого товару згідно означених накладних належним чином не виконав, внаслідок чого 18.11.2013 ТОВ «Компанія Агропротект» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ПП «Еліта» про стягнення 663 703,72 грн., з яких: 141 326,99 грн. заборгованості за договором №74 від 24.04.2013, що становить 30% загальної вартості поставки, 421 115,96 грн. заборгованості за договором №ЛД-211212 від 21.12.2012, 40 493,23 грн. пені, 2 776,01 грн. інфляційних втрат, 49 310,25 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.02.2014 у справі №911/4297/13 повні вимоги задоволено частково, стягнуто ПП «Еліта» на користь ТОВ «Компанія Агропротект» 592 442,96 грн. сукупної заборгованості за договорами №74 від 24.04.2013, №ЛД-211212 від 21.12.2012, 40 493,23 грн. пені, 2 249,77 грн. інфляційних втрат, 49 310,25 грн. 3% річних та 13 089,92 грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено.

Посилаючись на те, що відповідач решту вартості поставленого товару за договором не оплатив, що підтверджується довідкою №1/2309 від 23.09.2014, підписаною директором і головним бухгалтером ТОВ «Компанія Агропротект» та скріпленою відбитком печатки товариства, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 329 762,99 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладними №118 від 24.04.2013, №128 від 25.04.2013, №146 від 26.04.2013, що становить 70% загальної вартості поставки згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 712 та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець оплачує товар згідно умов, які зазначені у специфікаціях (додатків) до даного договору.

У відповідності до специфікацій №1 від 24.04.2013, №2 від 26.04.2013, оплата у розмірі 30% вартості поставленого товару здійснюється покупцем до 20.07.2013, решта 70% вартості поставленого товару сплачується до 15.10.2013.

З огляду наведеного, підписання відповідачем накладних №118 від 24.04.2013, №128 від 25.04.2013, №146 від 26.04.2013 без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі до 15.10.2013.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач решту поставленого позивачем товару не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 329 762,99 грн. заборгованості по оплаті вартості товару, поставленого за накладними №118 від 24.04.2013, №128 від 25.04.2013, №146 від 26.04.2013 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 43 890,10 грн. пені, 43 692,43 грн. інфляційних втрат та 8 239,56 грн. 3% річних, нарахованих з 15.10.2013 по 14.08.2014 на 329 762,99 грн. сукупної заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 6.2 та 6.5 договору передбачено, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний, на вимогу постачальника, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 ГК України, і здійснюється до моменту повного розрахунку.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що умовами договору передбачено більш тривалий строк нарахування пені за порушення строків оплати вартості поставленого товару ніж це встановлено ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме до моменту повного розрахунку.

Оскільки розмір пені, заявленої позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 43 890,10 грн. пені підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розмір 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, положенням договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8 239,56 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 43 528,71 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 43 692,43 грн. інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 43 528,71 грн.

Крім того, разом з позовними вимогами позивач просив суд стягнути з відповідача 5 850,00 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування витрат позивача, суду надано:

- копію договору про надання правової допомоги №106/Г, укладеного 22.08.2014 між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Компаньйон та партнери» з метою надання правової допомоги у зв'язку з вирішенням спору між ТОВ «Компанія Агропротект» та ПП «Еліта» про стягнення заборгованості за договором №74 від 24.04.2013;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 24.11.2005;

- ордер серії КС №127559;

- копію платіжного доручення позивача №2323 від 01.09.2014 на суму 5 850,00 грн. про сплату коштів в рамках договору №106/Г від 22.08.2014.

Крім того, надання адвокатом ОСОБА_1 правової допомоги в частині стягнення заборгованості за спірним договором в рамках даної справи підтверджується як документами (поясненнями, клопотаннями), поданими останнім від імені позивача, так і участю ОСОБА_1 в судових засіданнях в якості представника позивача, у відповідності до протоколів судових засідань від 23.09.2014, 28.10.2014 та 11.11.2014.

Приписами статей 44, 49 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

У відповідності до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи наведене, беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної вимоги позивача та стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 1 218,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 612, 625, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства агрофірми «Еліта» (09045, Київська обл., Сквирський р-н, с. Каленна, вул. Набережна, 1А, ідентифікаційний код 32191902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Гординського, 2, кім. 206, ідентифікаційний код 36969566):

- 329 762 (триста двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 99 коп. заборгованості,

- 43 890 (сорок три тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 10 коп. пені,

- 43 528 (сорок три тисячі п'ятсот двадцять вісім) грн. 71 коп. інфляційних втрат,

- 8 239 (вісім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 56 коп. 3% річних,

- 8 508 (вісім тисяч п'ятсот вісім) грн. 43 коп. судового збору,

- 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.11.2014

Суддя В.А. Ярема